300 художників та 700 творів мистецтва: Музей Корсаків відновив основну експозицію

У Музеї Корсаків у Луцьку відновили основну експозицію «Генеза сучасного українського мистецтва».

Майже усі роботи 24 лютого 2022 року евакуювали з метою збереження та захисту. 9 березня фундатори музею презентували оновлену «Генезу», яка вмістила в себе понад 700 артоб'єктів та 300 українських митців – живопис, графіку, скульптуру, інсталяцію, відео арт. Також в оновленій експозиції з'явились зали з діджитал артом та соцреалізмом.

На презентацію прийшло чимало поціновувачів мистецтва, серед них була й журналістка Район.Культура.

Експозиція «Генеза» бере свій початок з 2018 року. Відтоді, коли відкрили й сам Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Протягом цих років вона постійно поповнювалась та дещо змінювалась. Виставка об'єднує генерацію митців семи осередків: Західний, Дніпровський, Одеський, Закарпатський, Київський, Харківський та Південно-східний. 

«Було два поверхи, ми тут працювали, проводили багато подій. Навіть ковід не зупиняв дію основної експозиції. Але 24 лютого 2022 року ми були змушені евакуювати ці всі два поверхи. Ми 10 днів все це ховали. Зі всієї основної експозиції тоді лишили Актуальну залу, де був Арт-Батальйон. Ми провели у цій залі понад 200 подій майже кожного дня. Тож якась частинка все ж жила», – поділилася із присутніми співфундаторка музею Леся Корсак. 

За словами мистецтвознавиці Зої Навроцької, музейники за допомогою об'єктів основної експозиції будують візуальну картину історії сучасного українського мистецтва. І саме фундатори музею, в цьому випадку, є і кураторами, і творцями цієї логічної смуги, в якій представлені різні за напрямками художники, але ідея експозиції об'єднує їх всіх.

«Основна експозиція музею – це не просто виставка творів художників, яка, як сторінка за сторінкою: пошуки, здобутки художників. Виставки демонструють в залах тимчасово, не так довго. А от основна експозиція – це особливі твори, які придбані музеєм. Які вже описані і які вже становлять золотий фонд. Це твори, залишені художниками після виставок, подаровані, успадковані тощо. Тобто той вантаж, який накопичив музей за певний час», – зауважила мистецтвознавиця.

Леся Корсак додала, що вони принципово не називають експозицію постійною, а саме основною. Пояснює це тим, що вона – змінна, як живий організм. 

«Постійна – це щось стале. А наша експозиція постійно змінюється, доповнюється...Росіяни кажуть, що нас нема. А ми кажемо, що ми були, є і будемо. І тому основна експозиція буде жити та змінюватися, як здоровий організм».

Також співфундаторка розповіла, що в переддень великої війни відкрили виставку Павла Ковача «Стіна», яка по суті й замінила основну експозицію на цілий рік, з дозволу автора. У тій залі проводили навчання з тактичної медицини. 

Читайте також: Розмова з Павлом Ковачем в Музеї Корсаків

«Це все дуже важко в голих стінах, а коли є твори мистецтва, таке враження, що життя не стало, а триває. Це була психологічна розрядка», – пояснила Леся Корсак.

З часом на першому та другому поверсі, куди нині повернули оновлену основну експозицію, а також на третьому поверсі музею, почали виставляти роботи митців, які не боялися давати свої твори на експонування. 

Співфундаторка зізналася, що зберегти колекцію було не просто і це все важка та злагоджена робота колективу. 

«Ми поділили експозицію на сім осередків, адже кожен регіон України відрізняється. Це своя культура, традиції, стереотипи, своє бачення майбутнього і це дуже видно, коли зібрати це в осередки. Окрім того, ми додали діджитал залу та залу соцреалізму. Тому що ми змушені давати й цей пласт нашої культури – хто жив в радянському союзі, той розуміє які були умови 70 років існування митців. І там є дуже багато славних імен і гарні роботи, які ми не можемо викинути з історії».

Віктор Корсак, фундатор музею та автор ідеї «Генези сучасного українського мистецтва», пригадав слова видатного українського філософа Ігоря Козловського, який помер у 2023 році, але брав участь та виступав на одному з п'яти форумів в межах музейного проєкту «Космогонія». 

«Ігор Козловський був у полоні, його страшно катували. Він розповів історію, що спочатку він тримався через те, що в нього була гідність... Гідність пропала на якомусь етапі. Наступний механізм – любов до України, до Всесвіту тощо. І це теж з часом зникло. Потім залишилось одне – це відчуття того, що тебе люблять. Що на тебе вдома чекають... Це те, що не пропадає. Він виходив з допитів і просто сміявся. І всі дивувалися, думали: ненормальний...»

Читайте також: «У мене є сенс. І в цього сенсу є ім'я – любов»: помер відомий релігієзнавець Ігор Козловський

Журналісти Район.Культура були присутні на промові філософа у Музеї Корсаків. Ігор Козловський називав себе боржником любові та казав: «Я буду жити. Чому? Тому що у мене є сенс. І в цього сенсу є ім'я – любов. Я люблю своїх рідних, близьких, Україну. І це не головне. Головне, що вони мене люблять. І це означає, що я – боржник їхньої любові. І віддати борг любові – це моє завдання, щоб жити і наповнювати цим життя. Тоді стає зрозуміло, що ми не випадкові у цьому житті».

Тож за словами Віктора Корсака, виникає питання: де її взяти, любов? Кажуть, що найпростіший шлях до любові – краса. Тож музейники прагнуть «Генезою сучасного українського мистецтва» пробудити той основний сенс життя – любов у тих, хто прийде на неї дивитися. Щоб відвідувачі отримавши нову порцію краси, пробудили любов до себе та до своїх близьких.

«Ви можете отримати красу від кожного художника, але ви можете отримати красу від кожного осередку. Це зовсім інші властивості. Ви можете прийти у львівський осередок, одеський, чи харківський і ви отримаєте зовсім іншу красу. Але краси багато не буває. А в цілому – це все ще окрема краса. Щоб люди заходили сюди одні, а виходили інші», – пояснив Віктор Корсак.

На презентації були присутні митці, чиї роботи можна побачити в оновленій експозиції. 

Володимир Чорнобай з Тернополя зауважив, що такі виставки дуже потрібні українцям, адже мистецтво не породжує агресії.

«Я багато де їздив: Італія, Німеччина... Коли спілкуєшся з цими людьми, не відчуваєш агресії. І думаєш: чому її немає. А річ у тому, що митець, який виріс, наприклад, в Болоньї – серед мистецтва, серед того усього. В нього немає бажання піти щось захопити і взяти чуже».

Андрій Аксютов з Рівного зауважив, що у його рідному місті, на жаль, немає нічого подібного. І закликав лучан тішитись, що вони мають таку унікальну можливість – постійно «окультурювати своє око».

Усі присутні мали можливість детально дізнатися про усі мистецькі осередки в екскурсії, яку провели працівниці музею.