«Історія тут в кожного своя»: у Луцьку відкрили колекційну виставку естампу студентів Львівської академії мистецтв

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку «Естамп» – колекція друкованої графіки, яку створювали студенти кафедри графічного дизайну Львівської академії мистецтв у різні роки.

До Луцька на презентацію проєкту приїхали викладачі академії, чиї студентські роботи теж презентовані в експозиції: Петро Нагірний, Юлія Ганик, Аліна Кіндяк та Тетяна Загачевська. На захід прийшло чимало лучан та гостей міста, серед них була й журналістка Район.Культура.

«Це розмова про її величність лінію, яка лежить у всьому, яка формує обриси постаті, меблі, архітектуру, скульптуру – у всьому є лінія. Лінія може бути дуже різна. Це знають автори цих творів. Лінія може бути дратівлива, плавна, розлога, співуча, а може бути дуже агресивна і нервова. Тобто лінія – це той виражальний засіб, яким можна дуже багато сказати», – поділилась думками мистецтвознавиця Зоя Навроцька. 

За її словами, нині лінія ніби трішки зійшла з центральних доріг у мистецтві. Коли є величезні формати, малярство, різні монументальні роботи, вони звучать сьогодні як первинні, а лінія затихла. 

«Інколи люди думають, що ось ці графічні твори – це дуже просто. Люди думають, що лінорит – це зроблене на комп'ютері. Або офорт – ну що ж тут такого. Я зустрічалася з таким міркуванням. Тобто графіка із демократичного і надзвичайного виду мистецтва раптом стає елітарною. Бо щоб зрозуміти графіку – потрібно багато знати», – пояснила мистецтвознавиця. 

Читайте також: Спека. Сирена. Кава: у Луцьку відкрили виставку дніпровського митця Сергія Алієва-Ковики

Керуюча партнерка музею Леся Корсак розповіла, що коли вони побачили цю виставку у Львові, то усвідомили, що графіка – дуже недооцінена нині. І лучани теж мусять побачити та ознайомитись із якісною графікою. 

Вона пригадала слова Богдана Пікулицького, викладача Львівської академії мистецтв та куратора проєкту, але за станом здоров'я не зміг бути присутнім на презентації: «Живопис – це роман, а графіка – це новела».

«Що ж таке естамп – це відбиток. Для цього потрібна матриця і станок, прес, в який вкладається ця матриця. Звісно, потрібен папір, мож«е бути різна тканина. Друкарська фарба... Крім того, потрібна інша маса засобів. Сама ж матриця теж виготовляється з різних матеріалів. Це може бути лінолеум, метал, оргскло, дерево тощо. І звичайно бажання цим займатися, бо це така ювелірна робота. А особливо кольоровий естамп. Самого ж естампу є теж різні види: офорт, гравюра, ліногравюра, шовкографія та багато інших. Тепер додаються новітні і комп'ютерні технології. І в поєднанні виникає ще маса напрямків сучасного естампу і вони представлені у цій виставці», – пояснила присутнім Леся Корсак.

Читайте також: Добро, зло та симфонія: у Музеї Корсаків Петро Антип показав перформанс та розпочав нову частину Космогонії

Петро Нагірний нині – перший проректор Львівської академії мистецтв, до цього п'ять років був завідувачем кафедри графічного дизайну, тож він поділився її історією. Кафедра бере свій початок у 1994 році. Спершу це був відділ, потім кафедра промислової графіки, і зрештою отримала нинішню назву. Першим завідувачем був Богдан Сорока. 

«Богдана Сорока – це абсолютно легендарна людина, неймовірно харизматичний конформіст, який йшов завжди всупереч будь-якій системі, будь-яким стереотипам. Саме його ідея та харизма були в основі того всього, на чому була збудована кафедра. Він, як радник, намагався зібрати навколо себе однодумців, людей, які також могли критично дивитися на світ, критично дивитися на себе та своє місце у цьому світі. І так сформувалося багато важливих людей, серед яких і Богдан Пікулицький, який є багаторічним натхненником. Він – аристократичний, інтелігентний художник-графік, ілюстратор, який також вміє мислити широко та бачити щось, що є для нього особливим», – розповів Петро Нагірний.

За словами викладача, звісно, кафедра працює із комп'ютерним графічним дизайном, але дуже важлива частина вміння створити роботу руками. Він  погодився із Зоєю Навроцькою, що справді графіка – це про лінію та про майстерність. Але за його словами, графіка – це в першу чергу про людей.

«Коли ми говоримо про те, чим людина може протистояти технологіям, то тим, що робить людину недосконалою. Тим, що робить нас людьми. І графіка, вона якраз є гарним відображенням. Адже кожен відбиток – інакший, не можна зробити два однакових відбитки. Кожен відбиток живе якоюсь своєю історією, своєю душею. І якщо ж все-таки говорити про людей, то їх тут представлено дуже багато. І це люди, які були студентами, яким було 18-20 років. Це дуже цікавий хід. Коли людина з одного боку – доросла, а з іншого – ще все попереду. Історія тут в кожного своя», – розповів Петро Нагірний.

Читайте також: Рукописи: львівський художник Олег Давиденко презентував у Луцьку виставковий проєкт

Тож презентовані на виставці роботи – це роботи людей, які навчалися графічного дизайну та у свої студентські роки пробували себе у естампі. Нині ці люди працюють у різних сферах – хтось має свою успішну дизайнерську компанію, а хтось взагалі не займається ні дизайном, ні творчістю. 

Приміром Аліна Кіндяк не була найкращою студенткою, і нині займається фотографією. Але Богдан Пікулицький давав можливість розкритися будь-кому у майстерні естампу, яку відкрили на Вірменській, 23 у Львові, відразу ж із започаткуванням кафедри. 

«Дуже характерно для викладача – якщо зібрати роботи його студентів за багато років, видно його руку. А тут руку Богдана не видно. А це є один викладач і він збирав ці роботи собі. І в цьому є особливість Пікулицького – він не вказує, як творить він. Бо його роботи – взагалі інакші. Він начіплює твою особливість і до того підштовхує. Він дуже багато дає. Завдяки тому, що він багато давав, ми можемо це все побачити», – розповіла Аліна Кіндяк.

Також мисткиня зауважила, що у центральному проході виставкової зали розміщені роботи Владислава Холодного «Ти і я». Вона відмітила, що це дуже символічно, адже митець – родом з Луцька, а зображені постаті на його творах – закохані, і вони ніби дивляться один на одного. Тож спонтанно цей простір назвали «Порталом закоханих».

Побувати у імпровізованому «порталі» та побачити всю експозицію можна буде у Музеї Корсаків протягом місяця.