Поезія та музика, склеєні мистецтвом недосконалості: у Луцьку пройшов артпроменад

11 Вересня 2023, 17:55

РЕПОРТАЖ 1342

Артпроменад, фото: Володимир Максимчук

Луцьк зазвучав різними голосами – поезією та музикою, які стали золотими спайками для мистецтва недосконалості сучасного українського міста. Організатори дійства символічно обрали образність японської філософії кінцугі, аби через поєднання віршів, музичного звучання та перформансу «склеїти розбиту душу Луцька».

Артпроменад «Так звучить Луцьк» провели у двох імпровізованих локаціях Окольного замку 9 вересня. Послухати авторське виконання жіночих ліричних віршів, академічний спів і музику класиків прийшло чимало лучан та гостей міста. Серед них була й журналістка Район.Культура.

Як зауважив ведучий вечора Павло Порицький, заголовною літерою артпроменаду стала буква «Л».

«Наша заглавна буква сьогодні – «Л», і це – не лише Луцьк, і, звісно, Любов. А ще й Львів і Луганськ. Тут мистецтво об'єднує країну і демонструє велич і силу цього єднання», – промовив він.

За збігом обставин міста об'єдналися не лише спільною бідою, але й святом – Луганськ та Луцьк провели День міста водночас.

Присутні слухали жіночу ліричну авторську поезію від представниць трьох символічних «Л»: Ольги Ольхової з Луцька, Мар'яни Савки зі Львова та Лізи Жарікової з Луганщини, вірші якої виконала режисерка Руслана Порицька. Планувалося, що поетка, як і інші декламуватиме свої вірші сама, та вона нині боронить рідні терени від ворога. Служить, як бойова медикиня на фронті.

«Я щиро рада, що сьогодні ми маємо змогу об'єднувати ці міста, живі українські міста», – промовила Мар'яна Савка.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Район.Культура (@rayon.kultura)

Символічним для цьогорічного артпроменаду, який проходить у час російсько-української війни, став образ японської «кінцугі», – коли цінують щось розбите і знову склеєне. Вважаючи, що у такої речі є власна душа. Цю філософію ще називають мистецтвом недосконалості.

Читайте також: П'ять пісень Полісся: прем'єра театру ГаРмИдЕр

«Тріщини не маскують, а підкреслюють золотом цінність і неповторність. Ця філософія кінцугі вчить і нас цінувати досвід, поважати чужий біль і рани», – розповів ведучий дійства.

Цю тонку філософію майстерно показали акторки театру «ГаРмИдЕр» разом із танцівницями Castle dance studio та музиканткою Мирославою Арестович. Режисерка Руслана Порицька поєднала в один перформанс читку поеток, гру акторів та музичний супровід піаніно та акордеона. Ця колаборація довела багатьох присутніх до сліз.

Музичне звучання стало другою частиною артпроменаду, найочікуванішою мелодією якої стало «Реквієм» Луїджі Керубіні.

Зі сцени гості дійства слухали виступ луцького архієрейського камерного хору «Оранта» та симфонічного оркестру Луганської філармонії під керівництвом львівського диригента Івана Остаповича. Та найголовнішим Реквієм вечора стало спільне мовчання за загиблими військовими та жертвами війни.

Читайте також: Луцький хор «Оранта» зібрав понад 20 тисяч гривень на авто для ЗСУ