У Луцьку провели поетичний вечір Ольги Ольхової

У креативному мистецькому просторі КультурнеУКРИТТЯ відбувся поетичний вечір Ольги Ольхової «Луцько попри .....». 

Подія проходила 4 березня. Читання поетичних текстів було перемежоване розмовою з авторкою, яку проводила Ірина Плехова, директорка київського кінотеатру «Ліра». Про це журналістам Район.Культура розповіла співорганізаторка заходу Катерина Теліпська.

Лучанам ім'я поетки відоме за лаконічним та влучним «тут_луцько», рядком із вірша, що уже перетворивсь на своєрідну міську філософію, адептами якої стають усі, хто потрапляв під особливий луцький настрій зачаєної радості і тихого щастя. У доробку авторки не мало віршів про Луцьк, оскільки вона народилась у цьому місті і має особливо теплі стосунки з ним, та окрім «луцької» на вечорі звучала поезія, написана в останній рік повномасштабної війни.

Ольга вже багато років мешкає біля Києва, тож поділилась своїми переживаннями про втрату дому, болісні переживання окупації Київщини, радість повернень і очікування перемоги. 

Читайте також: Голос, тіло, аура: у Луцьку відкрили виставку тривимірності поезії Галини Яструбецької

«Це поезія надії й болю, радості й безумовної віри в Перемогу, яку щораз ознаменовують реальні герої. Ці кілька годин були присвячені настрою «луцько» – незникомому й за межами міста. Розмова на сцені торкалася больових точок суспільного дискурсу: як не мірятися болем і травмою, зберігати емпатію, водночас залишатися стійкими перед викликами, де варто проявляти доброту як ключ до порозуміння, а де використовувати «наполегливу толерантність», – розповіла Катерина Теліпська.

За її словами, поезія авторки відрізняється глибокою метафоричністю, нелінійністю та виразністю сюжетів, вишуканістю словоформ та особливою впевненістю інтонацій. 

Я кочівниця.

Степ під моїми ключицями –

випалений і порожній.

Його вереснева трава

ще пам'ятає сонце

з єдиного – рідного – ракурсу,

стоїть, запилюжена втомою.

Здорожена, ледь жива.

Здорожена, переїжджена,

залита по обрій кавою –

порфаворами, пшепрашамами

з данкешонами впереміш.

Пам'ять кігтем сколупує радощі,

тиха мрія бринить павутинкою.

Пам'ять і мрія – реальні,

а я –  кочівниця,

я – між.

Я кочую з тривожним наплічником,

степ зі мною. Зі мною і камені.

Навіть не кинуті, змовчані.

Я сама собі камінь. Хоч вий.

Я сама собі кара з провиною.

І маршрути мої зачовгані

не стаються ніяк дорогами,

тільки важкими лозами.

Тільки сумними лозами,

звішеними у безсиллі

з мого саду

в чужий...

як її звати?

в дівоцтві була Афродитою,

по чоловіку - Деметра,

а в лютому стала Афіною.

ми тут усі тепер на одне ім'я,

на один плач,

на один меч.

і кожен відчай, теж один на всіх,

туго забинтований, щоб не кровило.

що у нас різне, то вміст наплічників.

Афіна-сусідка, та, яка  має кота безшерстого,

спакувала до свого:  козинаки, мед, мівіну, сухий спирт.

вже кілька тон сухпаю влізло до її наплічника.

Афіна – дружина брата, міжнародна юристка, 

заповнила свій – целоксами і бандажами, 

усяким таким життєвим дріб'язком,

 а та Афіна, з чорним волоссям, 

пензлями і видавничим портфелем,

 тепер гонщиця: ганяє пікапи,

і щоб не в холосту,

то до багажника кладе наплічник

з безкаркасними ношами.

Афіна-блонда, яка шила мені вечірню сукню,

тепер у наплічнику носить стоси білизни.

на зав'язочках.

Така модель для тяжко поранених

некрасива модель

але така трендова

в інших Афін – з філерами, ламінаціями, макіяжами,

 і без них,

 із мереживними мріями,

з морями в бокалах з найтоншого скла...

у їхніх наплічниках бронники, кровоспинні, 

консерви, іграшки та дитячі книжки,

шоломи, натільне.

 У деяких –власні мечі,

(але ці Афіни поки мусять ховати обличчя)

 і все це пересипане гарячим піском віри

щоб не потовклося в дорогах

не розрізняйте їх на ім'я –

у війни погана дикція

Вони всі відгукуються тепер

 лише на ім'я країни

як її звати?

У залі було багато відомих лучан, а також гості з Києва, зокрема студентка Ольги Ольхової – Анастасія Коротка, яка декламувала один із текстів авторки.

Також Ольга розповіла про те, чим займається зараз, проводячи частину часу закордоном. Вона спільно із українками, які вимушено виїхали з країни: видавчинями, письменницями, креативними менеджерками, об'єднались і розпочали проєкт популяризації української літератури у Польщі – «Спільномова». Проєкт реалізовується у просторі літературного Дому за підтримки Спілки письменників Польщі. 

Читайте також: Польська літераторка Анна Насіловська прочитала лекцію луцьким студентам

Також нещодавно Ольга Ольхова отримала підтримку фундації Костюшка для реалізації свого наукового дослідження про пошук нових медіа форматів поетичної мови в часі війни. Підтримка містить у собі й можливість прочитати цикл лекцій в Інституті дослідження літератури Польської академії наук.

На вечорі згадували й ще один проєкт, в реалізації якого беруть участь Ольга та Ірина, запуск українського стартапу – LitCom, який є платформою навколокнижкового контенту з акцентом на літературні подкасти. 

Організаторами літературного вечора стали Луцька літературна резиденція «Місто натхнення». Партнери проєкту – перша українська сервісна соцмережа про книги LitCom та театр ГаРмИдЕр.

Читайте також: Лучанка Уляна Благовірна отримала спецвідзнаку від Луцької літературної резиденції

Фото Людмили ГЕРАСИМЮК