Як у Луцьку навчали уставного письма на фестивалі каліграфії «Простір літер»

Другий день фестивалю шрифтів, каліграфії та книги «Простір літер» провели офлайн в Окольному замку. До програми увійшли чотири воркшопи.

На одному з них 12 серпня побувала журналістка Район.Культура.

Графічні дизайнери навчали основ роботи в редакторах шрифтів, розповідали про написи на українських іконах XVII-XVIII століття та каліграфію українських кириличних рукописів.

Ініціатор фестивалю Кирило Ткачов зазначив, що вирішив зробити цьогорічний фестиваль у камерній обстановці. 

«Раніше у нас на фестивалі було кілька десятків заходів: лекції, воркшопи, розписи стін, жива музика... Але цього року все інакше. Кілька заходів ми влаштували онлайн, тому що розуміємо, що під час війни ми не можемо зібрати велику кількість людей. До того ж у нас не було настрою створювати дуже яскраве, веселе святкування. Нас мотивувало те, що ми зможемо допомогти нашим друзям-волонтерам», – розповів про зміни фестивалю Кирило Ткачов.

Відвідувачі вчаться уставного письма

Організатор зізнався, що важко було організувати фестиваль у короткий термін. Адже раніше підготовка до заходу тривала місяцями, а для «Простору літер» 2023 було лише три тижні.

Лекторками інтенсиву «Українське уставне письмо: історія та сучасність» були каліграфки Наталія Ком’яхова та Катерина Корчагіна. Символічно, що навчання з уставу відбулося в експозиції колегіуму єзуїтів.

Читайте також: У Луцьку стартував фестиваль каліграфії, шрифту та книги «Простір літер»

Відвідувачі вчаться уставному письму

Найстаріші зразки уставного письма на Україні репрезентовані в XI столітті. Устав поділяють на кілька типів: ранній (Остромирове Євангеліє), класичний (Христинопільський Апостол, Луцьке Євангеліє) та новий (Пересопницьке Євангеліє).

Кирилиця зберегла у собі багато автентичних «прикрас». Серед них і карби – маленькі горизонтальні лінії, штрихи, які позначали початок пропису літери та її закінчення. Насправді писарі створювали їх не для естетики. Писати гусячими перами важко і для того, щоб чорнило потекло, потрібно було провести коротку горизонтальну лінію.

Наталія Ком

Більшість таких шрифтових позначок та особливостей не були закономірністю чи правилом каліграфії. Під час роботи писарі могли робити дрібні помилки, мазки, які залишалися на пергаменті. Тому літери малювали ширшими, щоб приховати огріхи та не переписувати манускрипт.

Як розповіла лекторка Катерина Корчагіна, первинний інструмент каліграфії – гусяче перо, мало володіти певними критеріями, перш ніж його використовували у письмі. Вважали, що для цього найкращими є четверте чи п’яте перо з крила гуски. Правші обирали пера з лівого крила, а лівші навпаки – з правої.

Читайте також: Українці – серед лідерів престижної міжнародної премії TDC69

Та і самі пера не мали густого шару опахала, як ми звикли їх уявляти. Їх повністю обрізували, щоб залишився лише стрижень. А порожнину ідеально підточували та проколювали. Після цієї процедури, раніше прозорі пера ставали білішими та твердішими – тому довше служили. 

«Уставного письма можна вчитися будь-яким інструментом. Неважливо, чи це каліграфічне перо, підточений столярний олівець чи плаский маркер. Можете навіть взяти китайські палички для їжі й загострити їх – усе це підійде. Я от дуже люблю використовувати паралельки та пера диких птахів», – розповіла Катерина Корчагіна.

Однією із найзнаменитіших пам’яток давньоруської мови є Реймське Євангеліє або Євангелія Анни Ярославни. Довгий час люди сумнівалися, у тому, чи справді церковний рукопис написаний кирилицею. Що було частково правдою, адже книга об’єднує у собі тексти кириличних читань та глаголиці. Проте непорозуміння читачів не завадило французьким королям читати присяги на Євангеліє королеви Анни у дні їх коронацій.

Реймське Євангеліє

Об’єднання різних абеток в одній книзі виникло через те, що над рукописом працювали двоє писарів, у різні часи та з різних куточків планети. Якщо змінювався писар, змінювався і шрифт, і почерк. Але особливістю древніх кирилицьких манускриптів є і те, що вони містять кілька варіантів написання однієї літери.

«Я завжди детально переглядаю рукопис, і шукаю у ньому всі варіанти однієї літери й обираю щось середнє», – розповіла про свої творчі пошуки каліграфка Катерина.

Реймське Євангелія не єдине, яке викликало суперечки у дослідників. Іще один український рукопис – Остромирове Євангеліє – турбує знавців відсутністю остаточних підтверджень про своє походження. Найбільш ймовірно, що Остромирове Євангеліє написав київський скрипторій.

«Для сучасної людини найскладніше в історичних видах каліграфії є те, що це робиться дуже повільно. Не забуваємо і про те, що для цього ми використовуємо зовсім інші засоби письма. Окрім того, кирилицею писати важко, бо потрібно постійно повертати інструмент, змінювати його положення – ви не зможете написати слово, не відриваючи кілька разів руку від паперу. Але якщо ти навчишся володіти своїм інструментом, то потім уже таких труднощів не буде», – зазначила лекторка Наталія Ком’яхова.

Читайте також: На Харківщині реставрують Євангеліє XVIII століття, яке врятували під час окупації Ізюма

«Я працюю графічним дизайнером, і давно цікавлюся каліграфією. Я хотіла потрапити на захід, де будуть люди, які поділяють мої інтереси, цікавляться нашою культурою. Тому я дуже рада знаходитися тут. Мені дуже сподобалися форма подачі лекторок та те, як наша історія переплітається з формуванням українського письма», – поділилася враженнями відвідувачка воркшопу Оксана Кльоц.

Міжнародний фестиваль каліграфії, шрифту та книг був заснований у 2016 році Кирилом Ткачовим. Цьогоріч він триває з 11-13 серпня. Партнери фестивалю: Молодіжний центр Волині, Окольний замок, сервіс оренди шрифтів Rentafont, школа графічного дизайну «Арт і Я». Усі заходи фестивалю благодійні. Зібрані кошти будуть передані волонтерському штабу «Ангар».