У барі, а не в підручнику: Мартин Якуб презентував у Рівному виставку, де діячів «Розстріляного відродження» зобразив штучний інтелект

Український письменник, автор кримінальних романів та волонтер Мартин Якуб презентував у Рівному виставку портретів представників «Розстріляного відродження», які створив за допомогою штучного інтелекту.

Захід пройшов 12 липня у Рівненській обласній бібліотеці. Хто постав на отриманих зображеннях, чого автор мав на меті досягти, залучивши сучасні технології – дізнавалася та збирала враження відвідувачів журналістка Район.Культура.

У холі книгозбірні одразу натикаєшся на 15 знайомих облич. Молоді, усміхнені українські письменники постають у дещо незвичних образах і інтер’єрах. «Відкриває» виставку письменник, літературний критик, родом із села Більче, що на Рівненщині, Валер’ян Поліщук. Трохи далі з портрета загадково позирає Олена Теліга, а віддалік відвідувачі виставки вже розглядають обличчя Вероніки Черняхівської, Володимира Свідзінського, Ґео Шкурупія, Євгена Плужника, Майка Йогансена, Марка Вороного, Миколи Зерова, Миколи Куліша, Миколи Хвильового, Михайла Драй Хмари, Михайля Семенка, Юрія Вухналя та Валер’яна Підмогильного.

Читайте також: Книга ефектна і ефективна: на Книжковому Арсеналі провели автограф-сесію авторів збірки «ЙБН БЛД РСН»

«Я захоплююся «золотим поколінням», тим, що називається, «втрачене покоління» американських письменників, і, окрім того, що мені подобаються твори Гемінґвея, Фіцджеральда й інших, мені подобається, як вони жили, як вони тусили, якщо так можна сказати. І ми досить багато деталей знаємо про їхнє життя, про їхні гульки, про їхні пранки одне над одним. Тоді я подумав, що ми не надто багато знаємо про наших митців «Розстріляного відродження», тому що їх вбила русня і ми не мали такої змоги – дізнатися про них і про їхнє життя більш детально. Почав трохи цікавитися і зрозумів, що насправді до того, як стались страшні події 1930-х, вони нормально жили, веселилися, раділи життю», – розповідає автор виставки Мартин Якуб.

Окрім трагічності, життя українських класиків було сповнене і кумедних, веселих і емоційних моментів. Мартин згадує, як Валер’ян Підмогильний побив росіянина в Криму за те, що той зайняв його улюблене місце біля вікна в їдальні й відмовився пересісти. Чи як Марк Йогансен грав у більярд з Маяковським і феєрично його присоромив.

Саме для того, щоб показати українських культурних діячів, яких усі звикли сприймати крізь призму великого таланту, боротьби за свободу й несправедливої жорстокої смерті, звичайними людьми зі своїми слабкостями, прагненнями отримувати задоволення від життя, автор виставки вирішив звернутися до штучного інтелекту.

«З’явився штучний інтелект як інструмент. Тобто це комп’ютер, який вміє щось малювати. Я погрався, думаю: «прикольно і що?» А потім в мене на поличці стояла книжка зібрання творів Підмогильного. І я подумав, що можна справді взяти реальну фотографію, дати штучному інтелекту, щоб на її основі він намалював щось схоже. Спробував, вийшло. Насправді це досить багато потрібно зробити таких ітерацій, щоб вийшло більш менш правдоподібно. Але я зробив Підмогильного, якому 18, 20, 22, 30 років. І потім, ніби й не було Сандармоху, – йому 60 років, він у Києві з бородою підписує свій черговий роман. Це дуже «зайшло» в моїх соцмережах і люди попросили: «а зроби ще когось». Я зробив. І мене попросили зробити офлайнову виставку», – пригадує Мартин Якуб.

Перша експозиція пройшла у Житомирському літературному музеї, згодом портрети «Розстріляного відродження» показали у Києві, Вінниці, Хмельницькому, Стрию. На прохання багатьох охочих автор навіть створив паралельну виставку, яку експонуватимуть у невеликих музеях, як-от в селі Романів Житомирської області.

До Рівного Мартин Якуб приїхав на запрошення Рівненської організації Національної спілки письменників, зокрема її очільниці Валентини Люліч.

«Стало досить цікаво побачити справді живих письменників. Ми ж з вами зараз ті ж самі письменники. Можливо, когось з нас будуть зображати в книжках чи на портретах», – припускає Валентина.

Валентина Люліч

Читайте також: Як «палає Кремль» Ван Гога, Banksy та Малевича: штучний інтелект створив інтерпретації відомих художників

«Чи на грошах», – жартома додає Мартин Якуб.

«Чи на грошах, дай Боже. На великих купюрах», – відповідає письменниця.

У виконанні Валентини Люліч лунає композиція на вірш Олени Теліги «Махнуть рукою! Розiллять вино!» За словами мисткині, основна мета заходу – привернути увагу до творчості діячів «Розстріляного відродження». Валентина вважає ці портрети не тими, які спотворюють дійсність, а швидше тими, які її доповнюють.

«Звертаючись до тієї творчості, ми бачимо, що вони писали про події, які відбуваються сьогодні в нашій Україні. Це такий момент звернення уваги. Але щодо самої виставки – це свого роду сучасне мистецтво, яке має право існувати. А автор сам каже, що не подає його за правду. Це ж створено штучним інтелектом, але в певних обставинах і такими, якими ми б могли їх побачити живими. Якби ми сиділи з ними сьогодні, випивали, розмовляли, спілкувалися, ми б так їх сприймали, а не так, як вони подані в книгах, портретах, музеях. Вони на цих фотографіях є ближчими до тих, якими б були зараз», – пояснює письменниця.

На думку Валентини Люліч, сьогодні молодь має інші принципи та погляди, а архаїчні моменти відживають своє і важливо створювати щось осучаснене.

«Актуалізація важлива, щоб охопити максимум, щоб звернути увагу до творчості, повернутися до постаті, особистості й значимості. Тобто це не робиться для того, щоб спотворити, це робиться для того, щоб звернути увагу сьогодні, в сучасних умовах», – підкреслює літераторка.

Читайте також: Штучний інтелект не замінить письменників, – Оксана Забужко

«Я вражена. Дуже цікава, дуже потрібна справа, яка повертає нам нашу історію, людей, перед якими ми схиляємо голови за їхнє сподвижництво, за їхню потугу в літературі», – ділиться своїми емоціями від виставки письменниця Неоніла Диб’як та запитує автора, чи не хотів би він продовжити розвивати проєкт.

«Я віддаю це українцям. Я пишу криваві детективи. Я не спеціаліст, не літературознавець. Я знаю цих людей, але не заглиблююся в їхню творчість чи біографію кожного з них», – пояснює Мартин Якуб.

Автор розповідає, що найперше в його уяві з’явилася атмосфера, яку він хотів відтворити на зображеннях.

«Я знав, що вони дуже багато випивали і де вони могли це робити, окрім як не в барі? Тому локацією для штучного інтелекту був бар у 30-х роках. На кожного письменника чи письменницю беруться його реальні фотографії. У когось їх там взагалі одна, в когось декілька. Хтось більше схожий, хтось менше схожий. Ти годуєш ШІ реальними фотографіями, потім всі ці фото додаєш в одну команду, щоб на основі цих фотографій зробити людину, якій стільки-то років, яка сидить в барі, в неї така-то зачіска, такий-то одяг, така-то емоція на обличчі й він видає тобі якихось чотири варіанти. Вони не обов’язково підійдуть відразу, їх можна довгий час робити, поки якась одна не стане схожа. І навіть на деяких доводилось цю фотографію брати і вже в фотошопі її «допилювати», – пояснює механіку процесу автор.

Мартин зізнається, що не гнався за правдоподібністю, більше – за емоцією. 

«Саме тому люди підходять і кажуть, що от вони живі. Напевно, мені вдалося», – припускає творець експозиції.

Біля кожного портрета можна також побачити qr-код, який веде до зображення снаряда із підписом від друзів-артилеристів Мартина Якуба. Автор називає це «помстою нащадкам» тих, хто колись вбив наших письменників, до якої може долучитися кожен українець.

А з нового боку відрити для себе представників українського «Розстріляного відродження» усі охочі зможуть упродовж місяця у Рівненській обласній бібліотеці.