Це не про війну, це про людей: у Рівному відкрили виставку картин військових та їхніх близьких

У Рівному відкрили виставку картин, створених українськими військовими та членами їхніх родин під час занять з арттерапії, яка має назву «Війна. Я її бачив». Також до експозиції увійшли експонати, які ілюструють різні етапи війни Росії проти України.

Захід пройшов 7 липня у Рівненському обласному краєзнавчому музеї. Знайомилася з творчістю українських захисників та дізнавалася, як фіксують сучасні події музейники журналістка Район.Культура.

У невеликому холі музею розташовані кілька тематичних вітрин, у кожній з яких – знайомі усім символи: зернята соняшника, банка з огірками, поштові марки, шеврони, уламки снарядів та навіть контейнери від протитанкових комплексів NLAW та Javelin.

На стінах – 23 картини різноманітної тематики та технік виконання, а під ними подекуди формальні, а подекуди відверті та щемливі підписи про ідею чи історію їх створення. Їхні автори – українські військові, їхні матері, сестри та діти.

«Основою виставки ми зробили картини тих людей, які пережили якісь сильні переживання, емоції, пов’язані з війною. На жаль, війна торкнулася кожного з нас, але кожна людина відчуває це по-своєму. І так само міра почуття і близькості до війни у кожної людини своя. Ми намагалися поєднати і переживання цивільних людей, які не беруть безпосередньо участь у бойових діях, і переживання військових», – пояснює завідувачка сектору мистецтв Тетяна Міненко.

Читайте також: Терапія з фарбами і пензликом: у Рівному відкрили виставку картин військових, які проходять реабілітацію

Картини для експозиції надав Рівненський будинок ветеранів, де щотижня проводять арттерапевтичні заняття для українських воїнів, членів їхніх родин, родичів зниклих безвісти та загиблих.

«Картини дуже різні. Наші учасники стараються відтворити свої почуття та емоції, які вони переживають на той момент. Деякі картини пов’язані з тим, що вони переживали під час війни, деякі з тим, що вони переживають зараз», – зазначає психологиня Зоряна.

Одну з картин під назвою «Попасна – це Україна» намалювала військовослужбовиця Ірина з Луганщини, яка підтримує свого чоловіка-військового. Денис отримав складну травму і перебуває на реабілітації. Подружжя підтримує свій моральний стан, відвідуючи заняття з арттерапії. Так, захисник України відтворив на полотні лавандове поле, яке підняло йому настрій.

«Кожна історія, яку ми пишемо до картин, – це унікальна історія. Вона важлива і ми стараємося зробити так, щоб про наших героїв, талановитих людей знав увесь світ і відправляємо їхні картини на виставки за кордон. Відбулося вже декілька виставок в Англії, в Німеччині, в США, в Іспанії. Там ми продаємо картини і за отримані кошти купуємо усе необхідне для наших ЗСУ, зокрема пікапи для евакуації та дрони», – розповідає Зоряна.

Подібні заняття проводять і для поранених військових, які проходять лікування у Клеванському госпіталі.

«Коли я потрапила в Клеванський госпіталь, напряму стикнулася з хлопцями, які мають складні поранення, взагалі не ходять, проходять реабілітацію, вчаться ходити спочатку. Вони справді є талановитими. Мало хто з них розповідає історію картин, бо для них це дуже особисте. Але ми знаємо їх майже як своїх рідних, бо вони стали для нас рідними за цей час. Ці картини показують не тільки теперішнє, а взагалі стан і те, що зараз відбувається в країні. Це те, що в них на душі й те, що справді наболіло. Якщо вони закінчують цей малюнок, то це значить, що на душі їм стає легше хоча б в той момент, коли вони малюють», – підкреслює психологиня Міла.

Більшість з військових спершу кажуть, що ніколи не малювали, не вміють малювати фарбами. Однак після перших занять більшість охоче долучаються до наступних та навіть запрошують побратимів.

«Зелений колір передає бажання жити, відчувати, творити. Силует лисиці нагадує мені не забувати про легкість життя та його яскравість», – йдеться у підписі до картини дочки військового з Рівного Дарини, яка зобразила лисицю.

За словами пані Зоряни, родичі військових та діти виявляють найбільший ентузіазм, коли бачать, що їхні картини подобаються людям навколо і дізнаються, що їх продаватимуть на аукціонах. Адже їм приємно допомагати Україні та нашим бійцям. Для військових це ще й можливість бути потрібними та відчувати власну важливість.

Читайте також: Як у Рівному проводять заняття з арттерапії для членів родин українських військових

«У цій картині я передала усі спогади дитинства у своєму маленькому селі. Моменти, які ми переживали разом з братом. Хатинку, яка така рідна, та до якої хочеться повертатися. Під час малювання я виплеснула усі негативні емоції та думки, які мене так тривожили, це можна помітити в темних відтінках. Як говорять «Після темної ночі завжди настає яскравий світанок», так і у життя. Я впевнена, що ця картина передасть мої позитивні почуття, бо я малювала її із захватом та любов’ю. Та впевнена, що вона буде приносити комусь радість та легкість. Така її мета!» – пояснює у підписі до картини сестра військовослужбовця з села Великі Телковичі, Вараського району, Рівненської області Людмила.

Інша частина експозиції ніби занурює у вже прожиті півтора року війни. Тетяна Міненко розповідає, що ці предмети збирають у музеї у різний спосіб. Поштові марки, конверти та монети музей закуповує від початку, щоб мати у своїх фондах повну колекцію. Деякі експонати на зберігання привозять волонтери, переселенці чи військові. Семеро працівників Рівненського музею наразі перебувають у лавах Збройних сил, тож теж, враховуючи професію, розуміють, що саме може бути потрібне музею.

«Що стосується форми військової, це форма чоловіка нашої співробітниці. Він також вже рік воює. Тобто це все збірний образ як ми кажемо. Волонтерські контейнери від NLAW і Javelin, ці речі взагалі дуже дорого зараз продаються на аукціонах. Вони коштують шалених грошей. Але завдяки зв’язкам, особистим проханням ми отримали їх. Це неоціненні речі, як на мене, в плані моральному. Тому що приходять діти, дорослі, відвідують виставку, вони ніколи не проходять повз і роздивляються кожен експонат. Це зараз кожному болить, у кожного на слуху, на часі й така виставка має свій резонанс і потребу. Ми намагаємося привернути увагу більшості. Символічно поставили прапорці, не всі вмістилися фізично, тих країн, які пішли нам на зустріч і звідки нам іде допомога», – розставляє акценти на різних елементах експозиції завідувачка сектору мистецтв. 

Представлений на виставці навіть генератор – як символ блекаутів, які українцям довелося пережити. Тетяна наголошує, що цей генератор отримали як гуманітарну допомогу від партнерів. У музеї також дякують за техніку, пакувальні матеріали, евакуаційні коробки та ящики, які отримали від дружніх країн.

За словами Тетяни Міненко, у виставки є кілька цілей: нагадувати містянам, що війна триває та фіксувати важливі події.

«Це страшно, коли людина звикає до чогось. Втрачається важливість відчуття, втрачається гострота. Увага до військових, до поранених стає меншою. Це страшно. Коли війна закінчиться, то в нас буде багато поранених і з ними треба буде працювати. Дівчатка роблять ту роботу, яка, на мою думку, просто надважлива. Це для того, щоб пам’ятати і для того, щоб фіксувати. Щось забувається, стирається, час проходить і якісь моменти втрачаються. А тут коли воно є, то воно фіксується датою і людьми, які причетні», – пояснює музейниця.

Рівнян та гостей міста запрошують відвідати виставку «Війна. Я її бачив» у Рівненському краєзнавчому музеї протягом місяця.