«Мамо, я у Vogue»: збірку сучасної прози та поезії з віршами лучанки Тетяни Власової презентували на Книжковому Арсеналі

Vogue Ukraine випустив збірку «Сучасна українська проза та поезія». До неї увійшли вірші поетки з Луцька Тетяни Власової.

Презентація книги пройшла 25 червня на Книжковому Арсеналі. Про те, чому глянцевий журнал видав художню збірку та яке місце в ній посідає поезія – дізнавалася журналістка Район.Культура.

Розмова «Vogue Ukraine Edition: сучасна проза та поезія в глянці» запланована на недільний ранок. Просторе приміщення Мистецького Арсеналу майже порожнє й усі, хто зміг прокинутися до обіду, поспішають придбати книги без черг та натовпу.

Читайте також: Книга ефектна і ефективна: на Книжковому Арсеналі провели автограф-сесію авторів збірки «ЙБН БЛД РСН»

Втім, попри ранній початок, на подію збирається багато відвідувачів.

«Я дуже вражена, що в неділю вранці можливі такі події й богемна тусовка приходить на них. Не знаю, чи це світ змінився, чи тренди, але це дуже класно», – жартує письменниця та перекладачка Гаська Шиян, яка є учасницею розмови та авторкою текстів для збірки.

Окрім Гаськи, на сцені також з’являється журналістка, літературознавиця та письменниця Ірина Славінська, поетка, співачка, культурна менеджерка Тетяна Власова та із ефектним запізненням, мов «з самого Парижа», письменниця, співачка та журналістка Ірена Карпа. Модерує зустріч редакторка культури Vogue Ukraine Дарія Слободяник.

До книги від Vogue увійшли текти 18 українських авторів, створені до чи під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За словами Дарії Слободяник, книга є міжнародною, адже уся збірка перекладена англійською.

Серед авторів видання також є Сергій Жадан, Євгенія Кузнєцова, Мар'яна Савка, Ірина Цілик, Оксана Забужко, Тетяна Малярчук, Оля Русіна, Людмила Горова, Катерина Калитко, Олександр Михед, Мирослав Лаюк, Гаська Шиян, Міріам Драгіна, Ірена Карпа, Ольга Купріян та Ганна Улюра.

Читайте також: Благодійний лот від Сергія Жадана став найдорожчим в історії Медіакави

«Ми не є в цьому революціонерами. Ми наслідуємо дуже класну традицію, започатковану американськими виданнями ще XX століття, це американський Vogue, Esquire», – каже Дарія Слободяник.

Редакторка культури Vogue Ukraine пригадує дружбу Ернеста Гемінґвея з американським Esquire, де виходили уривки з його збірки «Сніги Кіліманджаро» чи повісті «Старий і море».

«Коли я про це думала, то мене це захоплювало й мені хотілося, щоб на шпальтах Vogue читачі могли не лише познайомитися з українською літературою, а власне закохатися в неї. І ми до цього йшли-йшли, і наважилися зробити це саме зараз під час війни», – пояснює Дарія.

Ірина Славінська зізнається, що гортаючи книгу, дорогою з дому до Книжкового Арсеналу, пригадала свої відчуття, коли була маленькою дівчинкою і брала до рук мамин глянцевий журнал.

«Насправді це не таке важливе чтиво ні в сімейному, ні в особистому житті, але водночас у ньому є якась магія, починаючи від тактильних відчуттів: він такий блискучий, гладенький, цупкий, яскравий, закінчуючи тим, що у ньому є ця обіцянка майбутнього дорослого життя, яке буде якесь інакше і не таке, яке я знаю», – ділиться враженням письменниця.

Ірина відзначає також фантастичне оформлення книги, яке виконала фотографка та художниця українського походження Олена Ємчук, а також сподівається, що якась маленька дівчинка тепер теж братиме цю книгу до рук і «читатиме ці прекрасні тексти».

Гаська Шиян у збірці представлена оповіданням «Айсберг-навпаки», а другий текст – це експеримент – листування Гаськи й Ірени Карпи за два місяці до повномасштабної війни про те, як вони бачать поняття тілесності, що таке для них сексуальність, тіло.

«Якщо говорити про написання для глянцю й журналів, загалом для мене це дуже позитивна річ в літературному контексті. Тому що я нещодавно для себе зрозуміла: найбільше мене лякає в сучасних тенденціях – те, що література перетворюється на якісний копірайтинг. Тобто навіть боги форми особливо в мовному світі дуже часто мають тенденцію до спрощення, меншої кількості «красивостей» і я думаю, це через те, що медійний світ дуже тисне. Вони кажуть, що споживач майже не читає. Людям треба короткі, майже візуальні формати й ніхто не буде читати ці ваші 20 підібраних метафор до одного явища, з вашими якимись там флешбеками. І власне те, що глянець дає читачеві цю таку літературну форму – це дуже важливо», – зазначає Гаська Шиян.

Читайте також: Сережки від Карпи за донат для елітного українського війська: подружжя з Вараша побувало на благодійному творчому заході у Дюссельдорфі

Ірена Карпа переконує, що глянець – важлива платформа для літератури, адже дає доступ до широкої авдиторії. Також це можливість пояснити людям на Заході, що відбувається в Україні та донести правду.

«Цікаво, що за останні роки аудиторія, принаймні в українському Vogue дуже змінилася. Це якісь селфмейд жінки і чоловіки також, не забуваймо, а то в сексизмі нас звинуватять, які почали споживати якісний класний контент. Коли ти пишеш для глянцю, ти не думаєш, що: «ой це ж прийдуть якісь фіфи тупорилі з нарощеними нігтями, віями і їм треба щось розжовувати й пояснювати, щоб до них дійшло». Ні. Ти просто пишеш як пишеш, природно», – розповідає письменниця.

Ірена пригадує, що у 21 рік мала мрію – щоб в Україні було так само говорити українською, як і в Польщі – польською, а у Чехії – чеською.

«Ета не камєрчєскій язик», – казали в тогочасному глянці. Ще пару років тому казали. Загалом контент був російськомовний. Слава богу, що нарешті дійшло до людей, що все нормально з щелепою. Можна говорити українською, можна сприймати якісний глянцевий контент українською», – зауважує Ірена Карпа.

Серед присутніх на заході Тетяна Власова – єдина представниця світу поезії. Авторка переконує – те, що її багато у збірці вже є ознакою того, що вона «прекрасно почувається» на сторінках таких видань.

«Я вже писала для глянцю як журналістка і вперше потрапила сюди як поетка. Перше, що зробила – це подзвонила мамі й сказала, що я потрапила у Vogue. Це до теми «I have a dream». Насправді чи були в мене які сумніви, чи має тут поезія бути, чи не має бути… У мене є якесь полегшення і радість від того, що вона тут є», – каже поетка.

Читайте також: Бельгієць вивчив українську мову і зачитав вірш поетеси з Луцька

Тетяна зізнається, мала перестороги, щодо того, чи не виглядатиме це видання надто пафосно, однак підкреслює, що книга вийшла стильною, сучасною та вишуканою. Авторка також зауважує, що представляти поезію дуже почесно.

За словами Дарії Слободяник, текти у збірці об’єднує чуттєвість, чи то уривок Ірени Карпи про кохання під час війни, чи то текст Ірини Славінської про звичайне сіре пальто, в якому вона проводила перші тижні вторгнення. Але не тільки про пальто, а й про родинну пам’ять.

«Я думала, може, треба було взяти сюди якісь більш чутливі вірші. Мені здається, що якраз тут мої якісь дуже злі й сердиті. Але я зараз так і пишу. У мене є якась злість і ненависть до ворога. Це відчувається у віршах. Раніше було якесь більше романтичне і чуттєве, зараз це якесь бажання помсти. Більше саме про це», – зізнається Тетяна Власова.

Ще одна місія збірки – свідчити про силу українців і впливати на аудиторію за кордоном. Усі авторки переконують – зараз важливо писати іноземними мовами, транслювати назовні історії про українське мистецтво, моду, літературу. А ще – документувати власні відчуття.

«Я маю найменше практичного досвіду серед присутніх і мені здається, що мої вірші розраховані на те, щоб підтримувати українського читача», – каже лучанка Тетяна Власова.

Поетка пригадує, як на поетичних вечорах слухачі часто кажуть: думали, що не люблять вірші. Та під час заходів слухають у повній тиші, плачуть і сміються. Тетяна каже, її часто звинувачують у пафосності, але вона хотіла б вважати своєю місією – давати людям цю можливість висловлювати емоції.

Фото з фейсбук-сторінки Тетяни Власової

Захід підходить до завершення, а біля сцени вибудовується черга з охочих отримати автографи письменниць та зробити селфі.

Поки натовп оточує Ірену Карпу перед спільною фотосесією авторок, своїми враженнями про книгу Тетяна Власова ділиться з журналісткою Район.Культура.

«У нас була ідея написати нові поезії, але творчість це така річ, яку не підгадаєш, тому ми взяли вже написані вірші, які були. Це «Янголи діляться цигарками». Він такий досить відомий. І ще один вірш за мотивами історії про княгиню Ольгу. Він про помсту, про ненависть до наших ворогів», – розповідає поетка про вірші, які увійшли до збірки.

Фото з фейсбук-сторінки Тетяни Власової

Читайте також: Вірші поетів з Луцька увійшли до збірки «Книга Love 2.0. Любов і війна»

З Vogue Тетяна Власова співпрацювала як менеджерка. Тепер, каже авторка, щаслива, що український глянець звертає увагу на сучасну українську літературу, молодих поетів і робить інтерв’ю з поетами та письменниками.

«Мені дуже подобається ця тенденція. Хай краще пишуть про нас, ніж про них. Я вже казала про «I have a dream», що подзвонила мамі й сказала: «Я у Vogue». Погортала книжку, і думаю, я там справді з якимось найменшим поетичним і письменницьким досвідом, почуваю себе у цій книжці, як учениця. Але насправді видання дуже класне», – ледь встигає договорити поетка, перш ніж її запрошують доєднатися до спільної світлини.