«Хочу зробити українську музику доступною», – виконавиця пісень жестовою мовою нацвідбору на Євробачення

08 Лютого 2024, 16:46
Фото надане Катериною Заботкіною 5076
Фото надане Катериною Заботкіною

Національний відбір на «Євробачення-2024» вперше перекладали жестовою мовою, зокрема і музичні треки учасників та зіркових гостей. Динамічна та емоційна робота Катерини Заботкіної викликала водночас захоплення та критику від аудиторії.

Про важливість популяризації інклюзії в Україні, в тому числі жестової мови, відповідь на негативні відгуки та про те, чому адаптацію пісень для людей з порушеннями слуху можна порівняти з театральною виставою, чому з нашого словника мають зникнути терміни «глухонімий» чи «сурдоперекладач», а найскладніше перекладати пісні Вєрки Сєрдючки – Катерина Заботкіна розповіла журналістці Район.Культура.

«Маленька вистава на три хвилини»

Після національного відбору Катерина Заботкіна отримала чимало схвальних коментарів, а відео з уривками виконання пісень нацвідбору жестовою мовою розлетілися мережею. Однак в Українському товаристві глухих заявили, що подача матеріалу національного відбору на міжнародний пісенний конкурс Євробачення-2024 жестовою мовою здійснювалася на аматорському рівні та з переважно власною інтерпретацією матеріалу. З’являлися і негативні відгуки в соцмережах про роботу Катерини від людей, які не чують. Вони стосувалися саме нерозуміння змісту треків.

Фото надане Катериною Заботкіною

Виконавиця ж пояснює: існує кілька варіантів адаптації пісень жестовою мовою.

«Є такий варіант перекладу, коли пісня перекладається просто дослівно й він має право на існування, але іноді буває так, що немає потреби перекладати кожне слово. Наприклад, якщо речення має подвійне заперечення: «Я не вважаю, що ти не професіонал». Якщо це все показувати жестами, то воно просто сплутається. Можна спростити і тому це радше називається не перекладом, а адаптацією пісні жестовою мовою. Тобто зберігається сенс, але слова можуть трохи змінюватися», – каже Катерина Заботкіна.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Район.Культура (@rayon.kultura)

На національному відборі доводилося робити навіть подвійний переклад – з англійської на українську, а потім на жестову українську мову.

«Особливість виконання пісень, часто вимови, в тому, що потрібно показати ритм, темп, настрій пісні. Це щось веселе, легке танцювальне чи глибоке ліричне? Я іноді виконання пісень жестовою мовою порівнюю з виставою. Це реально маленька вистава на 3-4 хвилини, де ти мусиш розказати якусь маленьку історію. Це дуже-дуже надихає», – каже виконавиця.

Фото надане Катериною Заботкіною

Ще один важливий момент – власна інтерпретація. Текст та сенс пісні у перекладі жестовою мовою можуть не збігатися дослівно, що спершу може спантеличити людей, які очікують побачити жести, відповідні словам пісні на папері.

«Якщо ми перекладаємо саме сенс і адаптовуємо сенс, то я його можу побачити один і я його доношу аудиторії, а людина може для себе ті ж самі рядки зчитати по-іншому. Вона дивиться й думає: «Так тут же цього не було». І тоді це теж викликає питання».

Читайте також: Переклад пісень жестовою мовою, збій у «Дії» та виступи у запису: як пройшов нацвідбір на «Євробачення-2024»

Катерина зауважує – освіти перекладачки не отримувала й займалася з викладачами індивідуально.

«Я ніколи себе не називала перекладачкою, я – саме виконавиця пісень жестовою мовою. Я не займаюся синхронним перекладом. У мене є пісня, яку інтерпретую і показую».

Фото надане Катериною Заботкіною

«Розкласти пісню на атоми»

Робота на нацвідборі не була дебютом, адже до цього дівчина вже виконувала пісні жестовою мовою на великих фестивалях, як-от Atlas Weekend. Однак запрошення на фінал відбору застало зненацька.

«Мені написали, що шукають на концерт людину. А я завжди стараюся колег, знайомих порадити, щоб люди могли знаходити перекладачів і показувати українську музику на концертах в режимі реального часу. Але тут ми поспілкувалися, мені кажуть, що це на національний відбір на «Євробачення». Спочатку я думала, може, це жарт якийсь, ну як так може вийти?»

Катерина пригадує, що підготовка була дуже напруженою й тривала по кілька годин на день.

«Дорога від дому до роботи займає більше як годину і я в метро по дорозі показую якісь жести, повторюю пісні й намагаюся якийсь ритм відбити. Люди так завжди дивились», – посміхається дівчина.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Ольга Буназів 🇺🇦 перекладач жестової мови (@olga_bunaziv)

Прослуховувати пісні, щоб опанувати їх, доводилося десятки разів.

«Виконавець чи артист думає, що він дуже багато разів слухав свою пісню, коли її записував, але це можна сміливо множити на два. Тоді це буде приблизно та кількість разів, скільки цю пісню слухали перекладачі пісень жестовою мовою. Тому що ти маєш розкласти пісню на шматочки й атоми, щоб зрозуміти, які там акценти. Зрозуміти, що там такого особливого хотів передати артист, що він зробив для того, щоб ця пісня звучала саме так. Ну і, звісно, зберегти сенс».

Читайте також: Jerry Heil та alyona alyona представлять Україну на Євробаченні-2024

Перед самим відбором, пригадує дівчина, шалено хвилювалася, але після першої пісні вдалося опанувати переживання.

«Це як з втомою. Ти не розумієш, що ти втомився, поки ти про це не подумав».

Фото надане Катериною Заботкіною

«Мені давали цукерку, щоб я не співала»

Дитинство Катерини, яке минало у Кропивницькому, було сповнене музики. Мама дівчини закінчила музичну школу, майже всі в родині мають абсолютний музикальний слух, вміють гарно співати та навіть грати на музичних інструментах.

«Я не можу нічого робити. Я не знаю як так склалося. Пам'ятаєте, коли ви в дитинстві ходили на якісь гуртки й на будь-яких сімейних посиденьках вам давали цукерочку, щоб ви щось заспівали чи станцювали. Мені давали цукерочку, щоб я не співала», – сміється Катерина.

Фото надане Катериною Заботкіною

Не було в оточенні перекладачки і людей, які не чують чи мають порушення слуху. Тож вперше пісню у перекладі жестовою мовою дівчина побачила на концерті й відтоді захопилася цією справою.

«Якщо чесно, я не пам'ятаю, що це була за пісня, тому що я тоді не наскільки орієнтувалася на неї. У мене був просто такий «вау ефект» від того, що взагалі таке можливо. Що музику можна доносити абсолютно по-різному, можна її показувати. Як про це можна було не знати? І мене це настільки надихнуло, що я почала сама практикуватися», – каже Катерина Заботкіна.

Дівчина почала навчатися за відеоуроками та повторювала жести перед дзеркалом. Вона наголошує, що до цього взагалі не знала жестової мови й руки були непідготовлені. Спершу деякі жести виходили дуже невпевнені, але Катерину це не зупиняло.

Читайте також: Глядачі нацвідбору на «Євробачення-2024» задонатили два мільйони гривень на розмінування

«Музика в Україні – не розвага»

Катерина каже, що не мала самоцілі на нацвідборі показати себе, а прагнула популяризувати жестову мову серед українців та зробити музику доступною для людей, які не чують, адже саме вони є цільовою аудиторією.

«Я теж спілкувалася з багатьма перекладачами, з нечуючими людьми – багато з них підтримали і казали, що було класно й драйвово. Звісно, що є куди рости, не можна сказати, що все ідеально. Є різні способи, щоб зробити пісню кращою, тому я дуже відкрита до того, що люди пишуть. Насправді я теж стикалася з тим, що мені писали люди, які не чують, і пропонували інші варіанти, як щось можна показати. І я така: вау, тобто людина побачила, витратила час, знайшла мій профіль, записала для мене спеціально відео, показала якийсь приклад. Для мене це настільки цінно».

Дівчина зауважує, що вважає культуру надзвичайно важливою частиною нашої ідентичності, тому не може назвати це просто розвагою.

«Музика, культура, ідентичність – такий ланцюжок. Це настільки крута і велика частина цього нашого культурного набутку. Це ж дуже важливо і ми навіть самі не усвідомлювали раніше, наскільки заполоненими були чарти пісень російськомовними виконавцями. Нас намагалися переконати, що це класно і що це потрібно слухати. Зараз усвідомлення того, наскільки наша музика унікальна – це щось неймовірне».

Фото надане Катериною Заботкіною

На національному відборі пролунали 11 пісень в різних стилях. Катерина розповідає, що іноді заходить у списки 50 найпопулярніших пісень в Україні й з них 30 видаються їй незнайомими.

«Умовно 10 років тому у нас було 15, ну максимум 20 артистів, які на всіх преміях, на всіх конкурсах завжди були найголовнішими. Змінювалась їхня черговість по суті. Я з абсолютною повагою ставлюся – вони надзвичайні люди, які вже давно на музичній сцені України, але іншим також треба розвиватися. І зараз ці люди з'являються. Це дуже класно, тому що це показує наш рівень розвитку, наше покращення самих себе», – переконана перекладачка.

«Не глухонімі й не тактильна мова»

Катерина зауважує, що українське суспільство відкрите до новацій, тому варто навчитися послуговуватися правильною термінологією щодо людей, які не чують.

«Іноді кажуть: «людина з вадами слуху». Це не вада слуху, а порушення. Або кажуть: «глухоніма». Це теж некоректний термін. Вона може говорити, просто не послуговується цим. «Сурдоперекладач» – теж некоректно. Ми говоримо перекладач жестової мови», – каже Катерина Заботкіна.

Виконавиця припускає: людей може бентежити те, що «перекладач жестової мови» не можна сказати одним словом, але це правильний термін, яким варто послуговуватися.

«Також кажуть не «жестова мова», а «мова жестів». Це теж некоректно. Зі смішного, я колись чула «тактильна мова».

Читайте також: Рівнянки створили збірку співаної поезії з перекладом жестовою мовою

Взірцем для себе Катерина вважає американську виконавицю пісень жестовою мовою, перекладачку Амбер Галловей, яка є засновницею школи музичного жестового перекладу.

«Це просто фантастика – за нею спостерігати. Як вона це все робить, як відтворює ці інструменти. Також з минулого року слідкую за дівчиною, котра виконувала пісні Ріанни на «Супербоулі». Вона просто тоді порвала інтернет».

Катерина Заботкіна та Андрій Данилко. Фото надане Катериною Заботкіною

Найскладнішими для перекладу Катерина вважає пісні Вєрки Сєрдючки, оскільки вони побудовані на вигуках. Водночас саме її виконавиця пісень жестовою мовою вважає найбільшою зіркою «Євробачення».

«Якщо «Лаша Тумбай» показати по буквах, то це не матиме ніякого сенсу. Тут уже доводиться вмикати креатив, щоб це якось показати й донести. Іноді можна перекласти більш наближено до слів, так, як співає саме артист, але іноді це просто неможливо», – пояснює виконавиця.

Трансляції півфіналів та фіналу «Євробачення» у різних країнах проходять неоднаково. Катерина каже: у 2021 році на конкурсі, який проводили у Нідерландах, працювала команда перекладачів-виконавців жестової мови.

«Пам'ятаю в 2022 році дуже вірусився переклад пісні «Стефанія» від Kalush Orchestra. Це, якщо не помиляюсь, був перекладач з Німеччини. Це було прям суперкласно. Це більше залежить від самої країни. Мені, звісно, дуже хотілося б, щоб у кожній країні це було. Але мені здається, що ми до цього йдемо», – сподівається Катерина.

Читайте також: Парад прапорів під виступи українських зірок та легендарна You’ll Never Walk Alone: як пройшов фінал Євробачення-2023

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Eurovision.de (@eurovision_de)

Вона відзначає зростання цікавості до жестової мови і у суспільстві та зауважує, що людям, які не чують чи мають порушення слуху, було б дуже приємно, якби люди навколо знали хоча б кілька жестів, щоб порозумітися з ними.

«Я, наприклад, потрапляла в таку ситуацію у магазині. Я не дуже висока, тому мені складно дістати щось з високих полиць. Дивлюся: стоїть високий чоловік, і я попросила його мені допомогти щось дістати. Він мені показує, що не чує. Я така: нічого, нормально. І показую йому жестовою мовою. У людини одразу такий шок. Є така практика, що нечуючі люди можуть працювати в магазинах і кафе. Це класно і їм було б приємно, якби їм подякували жестовою мовою».

Переклад базових слів, каже Катерина, легко можна вивчити за відеоуроками. Іноді людям може здаватися, що серед їхніх знайомих немає людей, які не чують, але це не означає, що на це не варто звертати увагу.

Щодо Євробачення, дівчина сподівається, що пісенний конкурс в Україні теж транслюватимуть з перекладом пісень жестовою мовою.

«Я думаю, що переможці національного відбору дуже достойно представлять Україну. Коли будуть усі конкурсні пісні відомі, це вже буде більш очевидно. Можливо, на сцені буде щось таке, що нас шокує. Побачимо. Я думаю, що Jerry Heil та alyona alyona нас вразять».

Коментар
21/02/2024 Вівторок
20.02.2024