Непристойна комедія: у Луцьку київський Молодий театр показав виставу «Замах на самотність»

До Луцька з виставою «Замах на самотність» приїздив Київський національний академічний Молодий театр. 

Показ відбувся 4 лютого на сцені Експериментального театру «Адреналін». Спектакль відвідала й журналістка Район.Культура. 

Актори відтворили п’єсу ізраїльського абсурдиста Ханоха Левіна у гротескному та парадоксальному прочитанні. Режисеркою постановки стала Дарія Назаренко. 

Сам колектив театру визначає жанр вистави, як «непристойну комедію без антракту». Значну частину сцен становлять діалоги про інтимні стосунки та відверті етюди. На спектакль встановили віковий ценз: 16+. Навіть імена дійових осіб побоялася б цензура: Знайдух, більш відомий до нього синонім – байстрюк (у виконанні актора Іллі Чопорова), Пердуха (Ніколетта Мочані), Гівнюк (Ернест Ощипок). 

Ілля Чопоров та Ніколетта Мочані

Спочатку до глядачів звертається голос конферансьє. Його мову супроводжує тривожна музика. Конферансьє не просить, а наказує і, навіть, залякує глядачів: «Вимкніть свої телефони… вимкніть свої телефони… не ходіть по залу… не шелестіть обгорткою цукерок». Уже з перших секунд відвідувача готують до гротескного перебільшеного відображення світу та людських почуттів. 

Ексцентрична вистава розповідає про відносини чоловіка й жінки. Головний герой Знайдух заплутався у власних почуттях. Він наче звик до своєї дівчини, проте це не заважає чітко бачити її недоліки. Тому коли Пердуха заявляє, що хоче одружитися, хлопець погоджується, лише аби не засмучувати свою обраницю і щоб та нарешті відчепилася. Бо як він скаже пізніше: «Ми, чоловіки, хочемо багато, але більше, щоб нас просто залишили в спокої». Насправді герой і подумки не виявляє бажання зробити це навсправжки. 

«Через два місяці ми одружимося. Завжди вони (жінки) кричать, сваряться, нявкають, впадають в істерику. А я люблю по європейськи. Знаєте, як тихий сімейний похорон. Повна тиша… опускають в яму, коротке мугикання і йдуть», – виголошує Знайдух на початку акту. 

Спектакль

Вистава «Замах на самотність»

Чоловік не каже правди жодному з людей, якого зустрічає на своєму шляху. Його місце для звірянь – кошик для сміття. Кожен побачить власну символізацію цього предмету: брудизну життя героя, непотріб, хаос у думках чи каску, у якій він ховається від навколишнього світу. Одягаючи його на голову, він виголошує свої потаємні думки, істинні бажання, невдоволення і відчай. Цікавим сценографічним рішенням було встановити у кошик лампу, яка освічує обличчя Знайдуха і створює камерну атмосферу. Іноді засліплене світлом обличчя нагадує про сцени допиту злочинця, на якого направили електронну лампу. 

«Вона не дуже красива, не дуже приваблива. Я теж не те б щось… І все життя так. Ти живеш, але реальність наче вислизає крізь пальці», – каже герой глядачам.

Вистава

Його дратує надмірна запальність та пристрасність його нареченої, її надлишкове бажання проводити разом час у спальній. Вона, мов липкий вугор, постійно звивається коло нього, й набридає своїми проханнями та вимогами. 

«Чому я не помер в дитинстві, коли встромив пальці у розетку? Я б спав собі поспіль 25 років… Я був би занурений у глибокий вічний сон. І найголовніше: один. Сумно. Неможливо... Моя найкраща подруга, єдина у всьому всесвіті це… сон. Це пристрасть, яку мені ніколи не вгамувати. Дотик голови до подушки… Ніяких банків, рахунків, самок, світу… Забуття і тьма. Благословенне ніщо», – мріє про холостяцьке життя хлопець.

Актори

У виставі є місце для інтерактиву з глядачем. Під час одного зі своїх монологів головний герой питає в аудиторії: «Чи є життя після шлюбу?». Відвідувачі експериментального театру відповіли: «Після третього», «Є, але якщо жити на своїй квартирі».  

Його законна наречена прагне зав’язати його шлюбом до себе назавжди офіційно з усіма паперами та свідками. Згодом чоловік зізнається, у небажанні одружуватися. Ображена на Знайдуха, дівчина зустрічає нового чоловіка її життя, Гівнюка. Вона цілком задоволена новою знахідкою, і починає будувати плани на подальше життя з ним. 

Натомість її колишній наречений мав достатньо часу, щоб зрозуміти: шкода відпускати таку дівчину. Його модель поведінки нагадує жертву залежних стосунків, хоча це можна сказати і про відданицю. Хлопець зневажає її нового коханця, заявляє, що між ним та Знайдухом надто багато спільного. Отже, навіщо тоді змінювати його на якусь копію, якщо є він – оригінал. Він самозакохано кричить: «Як можна любити когось, хто не я?»

Читайте також: Сіамські близнюки, кохання та свобода: рівненський театр показав у Луцьку кухонний трилер

.Ілля Чопоров, Ніколетта Мочані та Ернест Ощипок

Вистава

Щоб провчити невірну наречену, хлопець вирішує помститися. А що є найкращою помстою? Знайти собі іншу. І несподівано він зустрічає Кріпишку (акторка – Руслана Петрякова). Жорстка груба, не красива і не високо інтелектуальна дівчина. У ній не має жодної з рис колишньої коханої. Кріпишка на момент їх знайомства перебуває у стосунках з Шептуном (Ігор Лагай), з яким розриває зв’язки задля Знайдуха. Зовсім скоро той починає називати нову дівчину «японським табором» та «Другою світовою війною». Це змушує головного персонажа вкотре замислитися: можливо його законна наречена була не така вже і погана? 

«У мене була дівчина. Мене опустили до Кріпишки мої сни. Вони почалися з берегів Каліфорнії, а закінчилися в степах Монголії... Кожного разу нове обличчя, нові дивацтва. У кого вистачить сил? Я обожнюю стабільність. А що найстабільніше у світі? Сон!», – жаліється на характер Кріпишки хлопець і повертається до старої думки про самотність. 

Ілля Чопоров та Руслана Петрякова

Спектакль

Він не може визначитися: чи варто повертатися до колишньої, чи краще знову прибігти до Кріпишки й починати щось нове. Останні яви Знайдух біжить від однієї до іншої та не знаходить істини. «Біограф, який колись буде писати про мене, просто не зрозуміє». 

Глядач не знає чим закінчилася ця історія. Бо до остаточного висновку головний герой так і не дійшов. Дія завершується його монологом: 

«А може так і краще залишити цю історію в очікуванні? Я стою перед дверима. За ними мене чекає те, чого я не знаю. Все ще попереду. Нібито. Сумно. Нерозумно», – говорить він у смітник, доки його обступають найголовніші дійові особи його життя.

Київський національний академічний Молодий театр – не вперше на луцькій сцені. Нагадаємо, що їхня команда відкривала перший сезон Експериментального театру «Адреналін» шекспірівською виставою «Сон літньої ночі» у вересні 2023 року.