Найдобріший з усіх, – митці пригадують загиблого на війні поета Максима Кривцова

Нехай забуття не торкнеться тебе. Вічна пам'ять героєві», – розповідає Любко Дереш.

«Ми познайомилися сто років тому, на дуже закритому концерті Христини Халімонової в якомусь надто вже андерграундному київському барі. Від нього не можна було відвести очей — такий виразний. Дивився прямо в очі, і усміхався. Так, наче ми завжди одне одного знали. Востаннє бачилися на Арсеналі — я подякувала йому за вірші, такі справжні. А він був радісний, що потрапив сюди, і дуже втомлений, з війни. Сказав, що його поезія звучатиме зі сцени, але він не знав до останнього, що зможе приїхати. Шкодую, що не сфотографувалася, але бентежити не хотіла ще й цим». 

Олена знайшла запис, де читає вірш Максима Кривцова. Рівне, 9 травня 2019 року. На фоні — уламки Volkswagen T4 українського розвідувального батальйону, що у 2015 підірвався на фугасі на Донбасі, його привезли до Рівного і то вже були свідчення і рвані рани цієї війни. 

«Цей вірш мене тоді найбільше зачепив зі збірки «Там, де вдома». І в ньому Максим теж писав про власну смерть. Світла памʼять», – каже Олена Павлова.

«Найдобріший з усіх». Власне, ми так і познайомилися: Макс скинув мені деякі фото з дитячого табору, потім писав різні речі про мою дитину. В цьому було стільки тепла. Зараз перечитую різне (господи, «9 годин тому був у мережі»!) і задихаюся.

«Передай Андрійкові, що для того, аби зробити гарне фото, потрібно... фотографувати» (2020 рік).

Сьогодні я бачила, як мій син змінився на обличчі. «Ви впевнені?!» Хоча ми шепотілися. На жаль, я вже бачила коментар мами Макса під його останнім постом. Тому так, впевнена. Але я не знаю поки, як прийняти ще й цю смерть. Яким же Макс був талановитим... Макс, дорогий, я просто не можу повірити і прийняти. Так порожньо і темно.  Світла пам'ять талановитому поету, військовому, красивій людині. А нам усім якось треба вчитися жити далі без наших найдобріших воїнів світла», – ділиться Ірина.

Письменник Артем Чех, який нині служить в лавах ЗСУ, сповнений бажання помсти за друга та побратима.

Музикант та художник Юрій Журавель створив шарж, присвячений Максиму. А також запевнив, що долучить його постать до свого проєкту «Знай наших» та напише пісню на слова поета для свого гурту.

«Як же ж так, земляче? Не віриться... Я помітив, що котики весь час були біля тебе. Від початку – до останнього дня. У фільмі «Наші котики» пісню на твої слова зробив котик Юркеш, а мав зробити Кіт Річардс (не справився). Про твоїх котиків дитинства розкаже твоя подружка з малих літ, моя люба дружина Наталя Сьомчик і ми долучимо тебе до проєкту ЗНАЙ НАШИХ. А зараз погортаю твої вірші і візьмусь написати пісню, щоб поповнити репертуар гурту OT VINTA. Ми тебе ніколи не забудемо!» – каже Журавель.

Вищезгаданий музикант Юркеш розповів, що написав з Максимом Кривцовим три пісні.

«Ми написали з ним три чудові пісні («Жовтий скотч», «Він в ЗСУ, вона в ТРО», «Панівна висота») і планували ще цілий альбом… Його вірші бʼють в саме серце, рвуть душу, бо написані на нулі з епіцентру подій. Він так радів своїй першій збірці «Вірші з бійниці»… На Новий Рік подарував мені її. Ми вже вибирали вірші для нових пісень… Максе, братику, не можу і не буду про тебе в минулому… Ти завжди будеш у віршах, піснях і в нашій памʼяті Живим!.. Помстимось!!! Вічна Слава і Памʼять Тобі, Брате! Поете! Воїне!»

Диктор та актор Максим Канюка – нині на фронті та пише, що буде мстити за побратима. 

«Дуже мороз, маркер не пише, але цієї ночі я кидаю міни за тебе, поет. За одного тебе заберемо 10 їхніх. Бути воїном – жити вічно. Назавжди в строю».

Павло Вишебаба – колега по цеху: і мистецькому, і бойовому – згадав про побратима його ж словами.

«Щойно прочитавши, що Максим загинув, відчув фізичний біль в серці, як за рідною людиною, сльози, бажання знайти підтвердження, що це помилка, якось вийти на його військову частину: цього не може бути, вони помились, тільки не Максим. А потім став читати його вірші. Вони для мене завжди були підсвічені внутрішньою добротою автора, навіть крізь тексти про найтемніше – світиться його світло, про холод – відчуваєш його тепло, про смерть – як же він умів бути живим, відчувати, творити», – ділиться поет.

Письменниця Оксана Забужко зауважила, що Вікторія Амеліна, яку теж вбила Росія, мала рацію і ніби відчувала появу нового «Розстріляного Відродження».

Читайте також: «Нас мають пам'ятати красивими»: спогади про вбиту росіянами Вікторію Амеліну

«Зараз стрічкою рясно йдуть його тексти – вірші, уривки з недописаного роману (!), цитати з фб... І серед того, несподівано – вірш невідомої мені авторки, який, як на мене, найліпше віддає загальний настрій. Хай він і буде тут – як квітка, що сама виросла на гробі Максима Кривцова, одразу ж по його смерті: зі справжніми поетами таке часом трапляється. Царства Вам Небесного, хлопчику з зими-2022, який встиг стати Воїном і Поетом – так багато на таке коротке життя...» – пише Забужко.

Поетка Тетяна Власова пригадала, як вона познайомилась із Максимом. А також розповіла, що чекала автографа у придбаній збірці поета – вже не підпише.

«Дякую, що читали мій вірш на Протасовому», — написав мені влітку Максим Кривцов. Так ми і познайомились. Я тоді подякувала за вірші і попросила дозволу читати їх на інших подіях. Максим дозволив і додав, що скоро вийде його збірка. Тепер ця збірка в мене є, і я була впевнена, що колись Максим її підпише. Не підпише. Я плачу і не можу зупинитись. Вони забрали у нас ще одного талановитого поета. Хай вони будуть прокляті».

Письменниця Тамара Горіха Зерня опублікувала декілька дописів про свої почуття щодо втрати Максима. Вона зізнається, що дописи допомагають їй опанувати себе.

«Бережіть наших поетів. Всіма силами бережіть, приберіть їх із передової, якщо зможете. Ті, що народжуються раз на століття... Ну а далі ви знаєте», – закликає письменниця.

Поетка Ольга Ольхова закликала придбати збірку Максима, та почитати, як він писав. Як він відчував

«Хто ж залишиться? Хто зможе замість них так талановито писати? Фотографувати? Ростити і виховувати дітей? Скільки ж ще цих втрат? Цих непоправних втрат? У рядах тих, хто мав би будувати нашу країну з розумінням, із цінностями, з честю і любов'ю все більше порожніх місць... А потім хтось іронічно кине «та що там у вас за культура (підставте наука, технології, медицина, економіка і т.д)? Де ваші Нобелівські лауреати?» Ось вони, «проростають фіалками»@».

Культурна блогерка Софія Безверха не була знайома з Максимом, але розповіла, що напередодні трагедії, їй написала його сестра щодо нової збірки брата. На жаль, Софія прочитала його вірші вже посмертно.

Художник Антон Логов написав вірш в пам'ять про Максима Кривцова.