Відродження давніх традицій з благодійною метою: як у Рівному відкрили міжнародний «ЛіраФест-2023»

30 Вересня 2023, 22:05
Кобзар зі Львова Андрій Селецький на «ЛіраФест-2023» у Рівному РЕПОРТАЖ 1169
Кобзар зі Львова Андрій Селецький на «ЛіраФест-2023» у Рівному

У Рівному вдесяте пройшов традиційний міжнародний етнофестиваль «ЛіраФест». Свою творчість презентували кобзарі, лірники, бандуристи, торбаністи, фольклорні колективи, а також майстри з виготовлення музичних інструментів та декоративно-ужиткового мистецтва.

Фестиваль стартував 30 вересня в парку історичної реконструкції «Оствиця». Більше про географію фестивалю цьогоріч, як видозмінило подію повномасштабне російське вторгнення та чому важливо популяризувати давні українські ремесла – дізнавалася журналістка Район.Культура.

Відкриття «ЛіраФест-2023» збігається у часі зі Святом Покрови Пресвятої Богородиці та Днем захисників і захисниць України, тож провести святковий вихідний на «Оствиці» збираються чимало рівнян.

Із невеликої сцени, яку облаштували у затінку галявини долинає народний спів. Та найперше увагу привертають заклики долучитися до благодійного збору коштів. Основна мета фестивалю цього року – допомогти знаному українському лірнику та майстру з виготовлення рідкісних музичних інструментів Тарасу Козубу.

Тарас – військовослужбовець 47 окремої механізованої бригади «Магура» і багаторазовий учасник «ЛіраФест». Боєць отримав поранення 4 вересня в районі Роботиного на Запорізькому напрямі в результаті «прильоту» дрона-камікадзе. Окрім тяжкої контузії, численних уламкових поранень, кульового поранення та колапсу лівої легені, Тарас Козуб втратив ліву руку.

Читайте також: Майстер з виготовлення рідкісних музичних інструментів Тарас Козуб втратив руку на війні та потребує допомоги

Як розповідає директор «ЛіраФест» Віктор Ковальчук, до лав Збройних сил долучилися чимало лірників, через війну подію також не змогли відвідати багато музикантів з інших країн.

«Білоруські лірники не можуть потрапити, навіть ті, які б хотіли. Вони кажуть, що готові їхати навіть в одну сторону. Інші країни думають, що тут те, що в телевізорі. Але один поляк до нас приїхав. Це Пшемислав Квятковскі, який мені в коментарі сказав жартівливо, що «жона пускає». Бо не все, що в телевізорі, відбувається в Рівному. Тому ми, навіть не планувавши, маємо міжнародну участь», – каже директор.

Ще одна особливість фестивалю цьогоріч – те, що він вперше проходить 1 жовтня – на Покрову за новоюліанським календарем.

«Нам тепліше, світліше і ми разом з усім світом. Це важливо. І всі ці свята: і День захисників і захисниць України, і День козацтва, і День повстанської армії – це все накладає свій відбиток на проведення цього фестивалю», – пояснює пан Віктор.

Якби не війна, каже директор, географія запрошених учасників була б значно ширшою. Втім, навіть за таких умов до Рівного з’їхалися музиканти зі всієї України: майстерня чоловічого гуртового співу «Перегук» з Києва, лірники з Сум, Львова, Полтавщини, Київщини та фольклорні гурти з різних куточків Рівненської області.

Гурт «Перегук»

Тож для гостей лунають і лірницький кант з Сумщини у виконанні Микити Лебедя, і народні пісні, записані на Костопільщині чи Сарненщині, і навіть поема, створена Іваном Мазепою.

З творчістю гетьмана та грою на торбані присутніх знайомить кобзар Юрій Фединський. Він народився у США, що легко зрозуміти із акценту музиканта, однак родина Юрія походить з Полтавщини. Після здобуття Україною незалежності він вирішив повернутися на Батьківщину й почав займатися відновленням традицій кобзарства. Юрій часто мандрує Європою і знайомиться з культурою інших країн, водночас, розповсюджуючи і українські музичні традиції.

Юрій Фединський

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Район.Культура (@rayon.kultura)

Неодноразово музикант був і учасником «ЛіраФест» у Рівному. Цього року вирішив виконати поему, створену Мазепою «Всі покою щиро прагнуть». Каже: усе, щоб нагадати українцям, що у важкі часи варто обєднуватися.

«Це називається торбан. Це не кобзарський інструмент. Але це лютневий інструмент. На торбані грали шляхтичі, козацькі старшини, навіть гетьмани. Кажуть, що Сагайдачний, Хмельницький і Мазепа були лютнистами. Навіть сам Мазепа грав на торбані. На жаль, ми не знаємо як це звучало. Але знаємо поезію, тож у творчій реконструкції можемо відтворювати цю гру і уявити, як би це звучало, якби сьогодні Мазепа приїхав до Рівного. Це його поема. Він написав цей твір для козаків тоді, але він актуальний і для сьогоднішніх подій», – зазначає Юрій.

Торбаніст також закликає не забувати про те, що на фронті щодня гинуть українські військові й вважає, що люди по всьому світу мають допомагати Україні.

Окрім музичної програми, більше ознайомитися з історією лірницьких традицій можна, відвідавши майстер-клас із виготовлення музичних інструментів. Створювати справжню бандуру навчає пан Юрій і пропонує охочим спробувати рубанком витесати інструмент чи налаштувати струни. Поряд локація, яка більше зацікавлює юних відвідувачів фестивалю – майстер з виготовлення музичних інструментів Дмитро Березюк показує, як змайструвати сопілку чи дудку.

Читайте також: Унікальне Полісся: як у Рівному провели майстерклас гри на дудці-викрутці

Неподалік можна спробувати свої сили у стрільбі з лука чи створити власноруч гончарний виріб.

«Ми сьогодні робимо коників з трави. Це звичайне сіно. Також використовуємо гілочки очерету й пухнасті колосочки. Коник завжди є символом сили. Це підходить і дітям, і мамам, і бабусям, і татусям. Цілою сім’єю можна сісти і творити. Ось зробила мама вже коника готового, а це дві донечки творять коника», – розповідає майстриня Ірина Кухар зі Здолбунова й водночас допомагає дівчатам змайструвати своїх коників, поки на майстер-клас вже вишиковується черга охочих.

Ірина Кухар

Поряд по черзі дітлахи «прикипають» до ниток, щоб створити крайку.

«Це такий чоловічий або жіночий пояс, який носили, аби підвязувати спідницю. А чоловіки так фіксували свою чоловічу силу, щоб нічого не випустити, ну звісно, щоб штани трималися (посміхається, – прим. ред). Незаміжні дівчата на одній стороні, здається, на лівій завязували крайку, а заміжні – на правій. Це був сигнал. Старші жінки не носили крайки, а якщо жіночка була у віці, то вона ззаду її завязувала», – пояснює Марія Шершун з Головинської громади, що на Костопільщині.

Марія Шершун та учасниця майстер-класу Меланія

Ткаля розповідає, що займається цим ремеслом вже 25 років. Зазвичай працює на великому верстаті, але на «ЛіраФест» привезла малий, спеціально для створення крайки.

«Потрібно добирати кольори, оснувати крайку, тоді зафіксувати верхню й нижню нитки, зясувати, який ти узор хочеш. Тут легенько, бачите, як дівчатка швидко навчилися», – зауважує майстриня роботу юних учениць.

Пані Марія показує намітки, які виткала і для своїх доньок. Намітками хлопця і дівчину традиційно обв’язували після вінчання на виході з церкви, а за неї запихали свічки, які тримали під час обряду, щоб зафіксувати родинне вогнище і їхній шлюб.

Майстриня пропонує спробувати ткати крайку й поки нитки сплітаються у потрібний візерунок, розповідає, що ткацтво рятувало її під час блекаутів. Це ремесло – своєрідна медитація і коли через російські обстріли електроенергія зникала, Марія Шершун сідала за верстат.

«Ми були тут на «Оствиці» на інших фестивалях, каталися на човнах, стріляли з лука і в новинах побачили, що відбувається «ЛіраФест». У вихідний ми зазвичай шукаємо, як цікаво провести час і вибір випав однозначно сюди. Тут гарна природа і такі різні українські майстерки. Донечка полюбляє чимось таким зацікавитись, тому приїхали сімєю. Це цікаво досить і це наше автентичне мистецтво. Коли грає ліра чи кобза, душа так гарно співає всередині. Дуже цікаво послухати. Коли десь бачу, то обов’язково приходжу», – ділиться враженнями рівнянка Інна, поки донька Меланія навчається ткати крайку.

Найбільше веселощів і галасу – на великій галявині, де учасники фольклорних колективів та їхні наставниці збирають біля себе десятки присутніх, яких навчають традиційних ігор, танців і співів.

«Я ніби потрапив у село», – каже чоловік у поліцейській формі, який разом з родиною підходить погладити вівць і кіз. 

Унікальною розвагою фестивалю стає можливість прокататися на прадавньому човні разом з лірником під старовинні мелодії й відчути атмосферу, яка панувала в цьому місці декілька століть тому.

«Це підняття духу всім нам, учасникам, рівнянам, гостям міста. Бо пісня боронить, пісня – це зброя», – переконує директор фестивалю Віктор Ковальчук.

Довідково: долучитися до збору на допомогу лірнику Тарасу Козубу можна, переказавши кошти на картки: ПриватБанк 4149 4999 9673 3653, Монобанк 4441 1111 3123 3904.

Коментар
22/07/2024 Неділя
21.07.2024
20.07.2024
19.07.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром