Унікальне Полісся: як у Рівному провели майстерклас гри на дудці-викрутці

Рівненський обласний центр народної творчості провів майстерклас гри на дудці-викрутці.

Подія відбулася в Рівненському обласному краєзнавчому музеї 14 вересня. Спробували свої сили у грі та створені дудки-викрутки усі присутні на майстеркласі, не стояла осторонь й журналістка Район.Культура.

Злякалися дощу 

Без парасольки та дощовика, змокнувши під зливою, нарешті дістаюсь вулиці Драгоманова. Тепер іронічна фраза «між крапельок» перестає бути для мене іронічною. Заходжу за незнайомцем у «Етносад», проте нас обох «ощасливлюють» інформацією про те, що подію щойно перенесли через дощ і тепер вона відбудеться у Рівненському обласному краєзнавчому музеї.

«Злякалися дощу», – жартує дорогою до музею чоловік. 

Віктор Ковальчук

Ним виявляється Віктор Ковальчук, дослідник та науковець, що має виступити на події з презентацією книжки про дудку-викрутку. Чоловік розповідає: тільки-но заходив у центр і все було без змін, але ж хіба можна замовити погоду? 

Зрештою, приходжу вчасно саме завдяки пану Віктору, за що йому безмежно вдячна. 

Унікальність дудки-викрутки

Невеличка зала, юрма дітей – це перше, що мене вражає, адже не часто побачиш молодше покоління на таких культурних заходах та ще й в народному строю Полісся – насолода для очей.

Цьогоріч дудка-викрутка увійшла до списку національної нематеріальної спадщини, що є чудовою можливістю заявити на всеукраїнському рівні про культуру Полісся, яке по-своєму унікальне та вирізняється з-поміж інших культур України, зокрема Карпатської, яка є схожою за пастушими традиціями.

Ірина Рачковська-Баковецька

Герасим Хомич один з небагатьох майстрів з виготовлення дудки-викрутки та гри на ній, він і навчив своєї справи рівненських етнографів та виконавців. На жаль, за станом здоров’я не зміг приїхати з села Переброди, що на Дубровиччині. Про це повідомила на початку дослідниця і берегиня культурної спадщини Полісся Ірина Рачковська-Баковецька.

«Дуже багато дітей ходили до своїх дядьків, хресних пасти з ними корів, щоб навчитися не тільки співати, але й дудку крутить. Це дуже гарна спільна робота. Дудка використовувалась не тільки у пастушій традиції, її потім ще використовували і в побуті. Коли збиралися разом, можна було заграти дудкар або пісню заспівати. У нас, на жаль, є невелика кількість майстрів, які можуть крутить дудку, є також певна кількість, які можуть заграти, заспівати і вберегти традицію. Проте я вірю, що це в найближчому майбутньому зміниться», – ділиться головний методист Рівненського обласного центру народної творчості Сергій Востріков.

Сергій Востріков

Читайте також: Робили пастухи у певну пору року: все про поліську дудку-викрутку

Як виготовити дудку-викрутку?

На таке доволі непросте питання відповідає рівненський майстер з виготовлення та гри на дудці-викрутці Юрій Ковальчук, адже знайти рівну сосну – пів біди, потрібно ще знати і вміти, як правильно її крутити.     

Виготовляють інструмент восени або влітку, коли менше смоли й деревина не твердіє, бо з викручуванням будуть проблеми. А викручується сосна без жодного свердла, лише методом надрізання. Якщо справді правильно йти за технологією, то серцевина залишиться окремо.

Юрій Ковальчук

Далі потрібно зробили віконце та денце, якщо дудка грає, тоді можна переходити до отворів. Традиційно отвори створюють пропаленням. Розпалюють багаття, беруть маленьку гілку, яку слід нагострити, тоді підносять до жаринки і наносять на три, на чотири пальці по дудці. Щоб дудка швидко не тріснула, у майстрів був свій лайфгак: біля денця вони натягали маленьке кілечко, береснянку, аби не розколювалась.

Андрій Ляшук розповідає про види дудок та сопілок, різні техніки виконання на духових інструментах, зокрема й на всім знайомій тилинці, яку використовують учасники гурту Kalush Orchestra.

Організатори планували зробити майстерклас на вулиці, але погода внесла свої корективи, тому присутні слухають первинну теорію виготовлення дудки-викрутки у приміщенні, а згодом ознайомлюються із сучасним виготовленням цього інструменту від Дмитра Березюка.

Дмитро Березюк

Музика для «телушок»

Наступним спікером на заході стає автор книжки про дудку-викрутку та носіїв традиції, дослідник, науковець Віктор Ковальчук. Він розповідає про специфіку роботи над брошурою, зокрема про проблеми, з якими зіткнувся під час роботи.

«Хочу розповісти про проблеми. Розрізнені фонди не дають загальної цілісної картини, бо внесення до реєстру самого елемента означає кінець процесу. Сільських музикантів практично немає. Вже десять років тому скрипки висіли на стінах, як елемент декору, а не як використання на весіллі, вулиці, вечорницях. Дудка-викрутка – це індивідуальний інструмент. Це пастуша традиція, яка виконувалась. Музика на ньому була для слухання, до танцю, до співу. Такі три розділи власне у цій книжці», – каже автор, показуючи власну книжку.

Читайте також: Традиції поліського орнаменту: у Рівному провели показ українських суконь та відкрили виставку вишивки

Всього у брошурі записано 22 твори восьми різних музикантів з Полісся. Віктор Ковальчук зазначає, що ця традиція ніяк не може продовжитись. 

«Ми маємо осередки співів, обрядовості, а ось виконання гри на дудці-викрутці у нас практично немає, окрім одиниць, які самотужки навчаються», – констатує дослідник.

Науковець розповідає й про багатогранне сприйняття музики на дудці-викрутці й ділиться власною історією з експедиції.

«Музика непроста для виконання, особливо музика для слухання. Колись дід мені  сказав у експедиції: «Я для телушки граю, не для себе, а для телушки. Ото як побіжать, як всі хвости позадирають, як понесуться в ліс. Я почну грать, то виходять, стануть і слухають». То це специфічна музика, з не тією естетикою, яку ми часом вкладаємо», – розповідає чоловік.

Також Віктор Ковальчук ділиться цікавими фактами про народні інструменти Полісся. Виявляється, там була своя, поліська трембіта, завдовжки в метр, але вона не збереглася до наших часів, тому відтворити лише за переказами старожилів неможливо.

«Це сфера, з якою ми запізнились, дуже запізнились»,  – зі сумом зізнається автор книжки.

На завершення виступу він закликає усіх, хто має якісь записи про дудку-викрутку, публічно показувати їх, щоб потім створити цілісний збірник або ж «каталог».

«Нам потрібно популяризувати. Мають бути виконавці, щоб дудка-викрутка звучала зі сцени. Добре, що хлопці взяли це і несуть, але нам треба це частіше показувати!»

Наприкінці гості події мають нагоду насолодитися поліськими піснями під акомпанемент дудки-викрутки.