Говорити знову: у Луцьку презентували фільм про Грицька Чубая

«Я хотіла пізнати батька через цей фільм. Мені було важливо, щоб він не щез. Тому що росія завжди забороняла і знищувала українську культуру. У батька є вірш «А ми трава, ми прорізаємося крізь асфальти». І всі ті поети, ті шістдесятники також прорізалися», – Соломія Чубай.

У Луцьку показали документальний фільм «Чубай. Говорити знову». 

Кінострічку презентували у стінах Культурного укриття 7 травня. Організатори заходу – команда міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» та кіноклуб «Ангар Cinema». Прем'єру відвідала й журналістка Район.Культура.

«Великі поети помирають у 33 роки», – часто повторював Грицько Чубай. І … помер у 33-річному віці.

Документальна драма розповідає про перші проби пера українського поета, студентські часи, переслідування КДБ, а найголовніше – про взаємовідносини з творцями та побратимами. На кінопоказі були присутні творці фільму: режисер Михайло Крупієвський, продюсерка Ірина Сабанадзе та ініціаторка проєкту, музикантка і донька поета Соломія Чубай.

Діалог з батьком

«Я втратила батька коли мені було два з половиною роки. Я хотіла пізнати його. Я часто уявляла, яким він міг бути батьком. Завдяки цьому фільму, я побачила його, як людину. Бо мама ніколи зі мною про нього не говорила. Єдине, що я чула від неї: «Він був геніальним поетом», – розповідає Соломія Чубай.

Жінка завжди мала відчуття, що тато належить її братові – Тарасові Чубаю. Брат створив рок-гурт «Плач Єремії», у якому створював композиції на поезію Григорія Чубая. 

«Плач Єремії» – це історія Тараса з татом. У 2013 році я видала книжку «Грицько Чубай. П'ятикнижжя». Це була вже моя історія. Моє становлення розпочалося саме з цього проєкту, коли я закрила двері до Тараса і мами, й розпочала діалог з батьком», – поділилася почуттями донька поета.

Читайте також: За усе святе: Тарас Чубай записав пісню до Дня захисників та захисниць

Соломія зізнається, що спершу у неї була ідеалізація батька. З його реальною постаттю дівчина знайомилася завдяки збереженим листам Грицька до товаришів.

«Але я можу сказати, що після моїх досліджень, я ні разу не розчарувалася у ньому, ні», – додала Соломія.

Створення фільму

Фільм створили завдяки підтримці Українського культурного фонду, – розповідає Ірина Сабанадзе. Але згодом, творці дофінансовували роботу над фільмом власним коштом.

«Важко створювати фільм про людину, коли відсутні артефакти. У нас була його поезія і кілька фотографій. Важливим для нас елементом були збережені записи його голосу», – розповів Михайло Крупієвський.

Спершу режисер планував зняти уривки «реконструкції життя» поета на 8-міліметрову кіноплівку. Зйомка була б гіршої якості, і нагадувала б ті кадри, які могли бути у ті часи. Згодом, режисер відмовився від своєї ідеї, вважаючи, що в українській історії надто багато зіпсованого.

«Головна історія фільму, це проблема обирати між поганим і дуже поганим. Це питання  – основа драматургії. Історія Грицька і його вибір – яскравий цьому приклад», – додає Михайло.

Режисер розповів, що до знайомства з Тарасом, нічого не знав про поезії Чубая і про самого поета. Але прочитавши його вірші і пісні, два роки спілкуючись з Соломією про її батька, він відкрив для себе світ поета.

«Це фільм про людину. Ми дуже любимо спочатку героїзувати, а потім знищувати. Поклонятися, а потім зневажати за помилки. Варто розуміти, що ми всі можемо схибити, впадати у депресію, але розуміти героїзм тата – це бачити, що він вів свою лінію до кінця», – додала Соломія.

Донька поета розповіла, що з Михайлом було приємно працювати, бо при фільмуванні інтерв’ю з людьми, які знали її батька, чоловік враховував і брав до уваги їхні емоції.

«Ці люди ще живі, і щоб їм не нашкодити, ми маємо думати, що ми робимо, зачіпаючи чужу історію», – зауважує режисер.

До того ж Соломія Чубай підкреслює, що зробили дійсно якісну документалістику: до кінострічки увійшли лише підтверджені факти.

«Заборонити чоловіку писати, малювати, працювати й утримувати цим сім’ю – це для нього катастрофа. А коли чоловік не дає опору жінці, і вона змушена брати усе на свої плечі – їй також зле. Я працювала з одинадцяти років, брат – з шістнадцяти. Ми не мали ні тата, ні мами. Ми жили самі. Варто розуміти, що Радянський союз нищив життя у мирний час – це основний меседж, який Михайло чудово показав», – додала музикантка.

Читайте також: Легенда українського безчасся: ким був Грицько Чубай

Творці фільму міркували чи додавати до фільму життя поета до переїзду у Львів. Донька вважає, що цей період життя також вартий уваги, адже більшість своїх віршів Чубай написав ще у юності, живучи в селі Березини, на Рівненщині.

«Це феноменально. Коли я приїхала у його рідне село й побачила мазану хату, я ніяк не могла зрозуміти, як він, стоячи серед поля знаходив у собі ці тексти й творив їх», – дивувалася жінка.

Ведучим у фільмі став поет Сергій Жадан. Соломія Чубай розповіла, що коли зустрілася з ним на одному зі музичних фестивалів, він дістав з рюкзака потріпану збірку поезій її батька «Говорити, мовчати, і говорити знову…» зі словами, що це його настільна книга.

Читайте також: «Вперше читав свої вірші в 16 саме тут»: Сергій Жадан провів у Рівному літературні читання

«Для мене, Жадан – це сучасне продовження Чубая. Чубай також був амбітним, як і Жадан. Сергій справді «жив» з Чубаєм, він любив його творчість. Тому вибір ведучого був цілком логічним і очевидним», – розповіла Соломія.

Зйомки фільму довелося  й підлаштовувати під графік Жадана. Фільмування з ведучим передбачало тиждень роботи, але знімальна група була змушена відзняти усе за чотири дні. Остання зміна тривала майже 16 годин, але Сергій не скаржився на втому чи голод. Наприкінці подякував за можливість знятися у фільмі й скромно запитав: «Чи все добре я зробив?».

«Коли ми знімали, як Сергій прогулюється вулицями Львова, було зимно, ми всі одягнули курточки. А Жадан був у одній сорочці і ні слова не сказав», – захоплюються професіоналізмом поета Соломія й Ірина Сабанадзе.

Розмови, образи та зізнання

У фільмі значну частину приділено інтерв’ю з людьми, які знали й товаришували з Григорієм Чубаєм. Серед них, його дружина Галина Савка-Чубай, українські поети Василь Герасим’юк та Богдан Стельмах, художники Катерина Немира і Влодко Кауфман, співак Віктор Морозов, журналіст і прозаїк Микола Рябчук, актор Юрій Брилинський, письменник Юрій Винничук та інші.

Михайло Крупієвський розповів, що для зйомки з понад п’ятнадцятьма героями, на кожного припадало чотири години, іноді – кілька днів. Але найбільше режисера вразило інтерв'ю з уже покійним Романом Кісем – українським філософом і поетом.

Спершу поет не хотів давати свої коментарі. Він погодився на розмову лише після дзвінка Влодко Кауфмана, українського художника, який запевнив Романа, що проєкт того вартує. Пізніше Роман Кіст написав Михайлу: «Спасибі Вам, ви змінили може минуле».

«Спочатку ніхто з наших героїв не хотів повертатися до цієї історії. Усі хотіли забути це назавжди. Але коли наші герої виговорилися, їм стало легше», – розповів режисер.

Часто знімальна група йшла на зустріч, не до кінця знаючи, чи прийде їхній гість на інтерв'ю. Можливо, митці не бажали згадувати про покійного товариша через судову справу у 1972 році. Тоді під тиском КДБ, змучений і заляканий юний Грицько свідчив на суді проти письменниці Ірини Калинець, за «поширення антирадянських текстів». Чубая до того «тягали» на допити в КДБ. Його поема «Відшукування причетного» прозвучала на радіо завдяки його дядькові, що жив у Канаді. Вдома проводили обшуки. За зберігання книжки Дмитра Донцова його затримали на три дні у слідчому ізоляторі. 

Зломлений Грицько погодився співпрацювати з кадебістами, хоча на ранок перед судом Ірини намагався втекти. Тому найбільше Соломія переймалася щодо інтерв’ю з Ігорем Калинцем, її чоловіком. Хоча Ігор визнає, що насправді свідчення Чубая на суді не могли вплинути на рішення суду й усе було вирішено заздалегідь, проте все ж тримав кривду. Пізніше Соломія дізналася, що образа Ігоря на її батька розпочалася ще до суду.

Усе почалося з приїзду Чубая до Львова. На той час Калинець був справжньою зіркою, його вважали чудовим сучасним поетом, за ним ходили натовпи жінок. Але раптом прибув якийсь Грицько з села, з двома передніми золотими зубами й забрав його популярність. Калинець вважав, що Григорій був його послідовником, коли ж Чубай хотів створити щось своє власне.

Опісля зйомки фільму Ігор зустрівся з Галиною Чубай в опері й поцілував її у щоку, зі словами: «Я тебе любив, а ти вибрала Грицька!».

Донька поета відверто розповіла, що після зйомки фільму Роман Кісь зателефонував їй зі словами: «Я мушу тобі в дечому зізнатися». Виявилося, що в молоді роки тато використовував його друкарську машинку, яка як і всі друкарські прилади мала свою нумерацію. Через це Кіся переслідувало КДБ. Конфлікт між чоловіками завершився бійкою, а Роман довгий час носив образу на Грицька.

Відкривати таємниці про Грицька Чубая любив і український письменник Юрій Винничук. Особливо часто він розповідав про життя Чубая в психлікарні. За його словами, Грицько читав медсестрам вірші, щоб уникнути приймання препаратів. Сама Соломія не має доказів, чи справді так було.

Творці намагалися додати до фільму коментар людини, яка допитувала Грицька. Проте їм це не вдалося. Донька поета каже, що у фільмі показано обличчя кількох «донощиків».

«Це був також для нас компроміс: показати їх без слів «ось він доносив на Чубая». Можливо, це наша ідіотична українська толерантність. Але ми дуже любимо кидати каміння, не до кінця розуміючи, як повелися б ми у цей страшний час», – розповіла Соломія.

«Ми вам багато ще не показали у фільмі. Нехай це залишиться для якоїсь книжки, але щоб тоді бодай мами не було і мене з Тарасом. Але, можливо, цього і не потрібно робити. Бо люди надто концентруються на брудній білизні, замість того, щоб говорити про суть», – сказала Соломія.

Увесь прибуток, отриманий із продажу квитків, передадуть у Волонтерський штаб АНГАР для закриття потреб ЗСУ.

Фото Людмили ГЕРАСИМЮК