Козацький рід переможе будь-яку нечисть: Волинський театр ляльок поповнив репертуар виставою за казкою Сашка Лірника

У репертуарі Волинського обласного театру ляльок з'явилась нова вистава «Казка про рудого чорта та козацький рід». Це постановка за різдвяною історією Сашка Лірника – казкаря, музиканта, сценариста та ініціатора створення фільмів «Чорний козак», «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке», а також мультсеріалу «Моя країна — Україна».

Прем’єрний показ вистави відбувся 11 лютого. Про створення постановки, «приправлену» гумором містичну українську культуру, про важливість співпраці театрів з запрошеними режисерами та пекло, яке має асоціюватися з Росією, – дізнавалася журналістка Район.Культура.

Для створення нової постановки театр запросив київського режисера театру ляльок та викладача Київського університету імені Карпенка-Карого Михайла Урицького. Режисер каже: раніше не бачив сценічного прочитання творів Власюка у репертуарах українських театрів. Вистава «Казка про рудого чорта та козацький рід» стала першою інсценізацією його епосу. 

«На вибір драматургічного матеріалу вплинуло декілька факторів. Хотілося знайти український матеріал, дотичний до сучасних подій. Я прочитав твори Сашка Лірника, а потім натрапив на його аудіоказки. Читає він неймовірно. Раджу усім послухати: і дорослим, і дітям… Його казка про козака говорить про те, що всіх чортів ми здолаємо, а наша доля і козацька кмітливість переможе будь-яку нечисть. Ось тут я і побачив місточок в нашу сучасність», – пояснив задум режисер Михайло Урицький. 

Михайло Урицький на репетиції з акторами

Для Михайла це перша зустріч з Волинським театром ляльок. Проте практика «запрошеного режисера» для нього звична. Його постановки можна побачити у театрах Києва, Полтави, Одеси, Миколаєва та Львова. 

«Такі поїздки корисні. Кожен театр має свої особливості навіть на рівні роботи цехів. У кожного є своя напрацьована технологія виготовлення ляльок. Співпраця з різними театрами збагачує мене. До того ж я ще й викладаю на кафедрі мистецтва театру ляльок. Робота з різними акторами та пошук підходу до них допомагає мені у роботі з моїми студентами, а іноді я й сам стаю вчителем для театральної трупи», – розповів режисер. 

Читайте також: Постановка Волинського театру ляльок претендує на премію Леся Курбаса

Лялька

Художню постановку розробила студентка інституту імені Карпенка-Карого (майстерня Руслана Неупокоєва) Ольга Демченко. А вже саме виробництво ляльок довірили творчому цеху волинського театру. «Казка про рудого чорта та козацький рід» стала дипломною виставою для юної художниці. 

«Мені хотілося працювати з молодою художницею, яка мислить інакше ніж наші досвідчені метри. Мені здається, що я не помилився з вибором. Вона молодець», – відгукується про роботу художниці майстер. 

Вистава

У спектаклі використовують елементи тіньового театру. А для декорацій крім традиційного пап’є-маше використовували й гілки з дерев. Як розповів Урицький, застосовували суху деревину, аби не рубати й не пиляти живе дерево. 

Художньому складу театру довелося чимало потрудитися над створенням декорацій, що спершу відіграють роль огорож, а згодом і котлів у пеклі. На оформлення таких круглих підмостків використали 300 метрів пластикових трубок, – розповів художник-лялькар Сергій Гарлінський. Кожну з них потрібно було вигнути, вирізати, вирівняти, а згодом перефарбувати під дерево.

Казка

Музику до вистави створював композитор Констянтин Яворський. Під час спектаклю лунають його авторські композиції та українські народні пісні «Ой на горі та й женці жнуть», «Ой на горі голуби сиділи», пісня «Гей, нумо хлопці до зброї (Ой збиралися орли)» Марка Кропивницького, поліський танець «Дротяник». У сценах з пеклом звучать й російські «частушки» (виконані українською мовою) та спотворені «Валянки». За замислом режисера, пекло має асоціюватися з Росією. 

«Режисер спочатку хотів використати мелодії з оригінальних аудіоказок Сашка Лірника. Ми зв’язалися з їх композитором, але потім помітили, що мелодії завжди фоном супроводжує пісня «Щедрик». Взяти її ми не могли, бо це б обмежило показ вистави: тільки на Різдво та Новий рік. Тому я сказав: створюватимемо свою музику. Так ми й творимо. На репетиціях дивився сцени, а вночі писав до них композиції. На ранок приходив з новими записами», – сказав керівник музичної частини Костянтин Яворський. 

Вистава

«Вибір цієї казки для постановки був очевидним, адже це наш фольклор»

Завіса відкривається і перед маленькими глядачами постає село Сабадаш. У ньому живе старий заможний козак Мехтод. Чоловік їде до лісу по дрова, щоб було чим піч топити перед Різдвом. Раптом заблукав: «Ой, коли б якийсь чорт мене звідси вивів, то, здається, все б за те віддав…». Одразу перед ним з'являється чорт. Знаючи закони темної сили, чоловік відмовляється продавати душу. Лукавий пропонує у віддяку за допомогу віддати йому те, «що в дома з’явилося, поки тебе не було». На таке Мехтод пристає. Та чоловік і не підозрює, що за його відсутності, до рідного дому повернувся син Семен із Січі на святки. Тепер Мехтод розуміє, що пообіцяв нечистій силі свого сина. Довелося йому віддати Семена на службу лихій силі. А молодий козак переконаний, що ще не все втрачено, адже «де ж це бачено, щоб козак та чорта злякався?»

«Щоб театр розвивався, потрібно запрошувати знаних, хороших фахівців. На нашу пропозицію про співпрацю відгукнувся Михайло Якович. З кожним режисером вистава вибудовується по-різному. Можу сказати, що робочий процес з ним йде дуже легко, проте професійно та якісно», – розповів виконувач обов'язків директора-художнього керівника театру Вадим Хаїнський. 

Читайте також: Це не тільки для дітей: чи зможе новий директор театру ляльок зробити його цікавим для волинян

Казка про рудого чорта та козацький рід

Керівник вважає, що до формування репертуару потрібно залучати різних режисерів, аби забезпечити глядачів ширшим вибором вистав та їх стилістику. 

«Для колективу працювати з іншими запрошеними художниками та режисерами – цілком нормальна практика. Це добре впливає на трупу. Актори ростуть, бо кожен постановник має інші вимоги та методику праці, а художники мають інші підходи до механізації ляльок. До слова, Михайло Урицький хвалив нашу майстерню та нашого художника-лялькаря. На жаль, не всі театри мають таких фахівців», – додав він. 

Поклін

Вадим наголосив, що дітлахів варто готувати до відвідин театру: читати з ними казки, проговорювати з ними сюжет, і головне зрозуміти, чи казка подобається дитині, перш ніж саджати її у глядацьке крісло. А після перегляду знову обговорити побачене на сцені. 

«Казка, можливо, буде трохи складна для дошкільнят, бо вони ще незнайомі з містичною українською культурою. Але все ж постановка підходить для сімейного перегляду, бо нечисту силу ми подаємо з гумористичного підтекстом, і вони не нажахають глядачів. Вибір цієї казки для постановки був очевидним, адже це наш фольклор. Ще з почутих в дитинстві легенд пам'ятаю: у нас завжди була присутня містичність, загадковість, негативні персонажі в образах різноманітної темної сили: відьом, чортів… Через останніх ми проводимо паралелі з нашим ворогом», – сказав Вадим Хаїнський. 

Репетиція

Керівник переконаний, що театр може стати інструментом для рефлексії та терапії, проте до нього потрібно знайти правильний підхід. За таких умов, глядач зануриться в сценічну історію і зможе співпереживати героям постановки. А саме співчуття й сприйняття подій на підмостках перероджує публіку.