Вітаємо, ми з Херсона: як відомі видавці відкрили книгарню у Рівному

06 Грудня 2022, 17:46
«Затишна книгарня» 4340
«Затишна книгарня»

Появу нових книгарень в Україні відстежувати набагато легше, ніж рахувати збитки, яких зазнали книжкові крамниці через російське вторгнення. Тому кожна нова мітка на карті, що свідчить про появу в місті книгарні, – щаслива звістка для усіх, хто любить книги й переймається долею української культури.

Подружжю Михайла та Вікторії Новицьких довелося залишити в окупованому росіянами Херсоні дім і бізнес – найбільшу на півдні України друкарню, медіахолдинг, який видав найбільший тираж газет в Україні, найвідоміші з яких – регіональна та авторитетна газета «Гривна» та нова літературна «Дебют-газета».  

Переїхавши до Рівного, видавці створили «Затишну книгарню» – місце, яке здається рідним навіть тим, хто приходить туди вперше. Про тривожні ящики замість валіз, книжковий ринок, херсонських письменників, а також про очікування і мрії з власниками «Затишної книгарні» розмовляла журналістка Район.Культура.

Вікторія та Михайло Новицькі

Складно сказати, що найперше приковує погляд, коли знаходиш «Затишну книгарню» – чорний кіт на вивісці чи коротке «Вітаємо, ми з Херсона». За дверима – нескінченні стелажі книг, велетенське дзеркало і ще одна кішка – статуетка, яку, як повідомляють власники, придбали в пару чорному коту. 

Зустріч з Новицькими у книгарні відбувається після ранкової повітряної тривоги, тож на подружжя доводиться трохи зачекати. Вікторія прибігає першою і має заклопотаний вигляд. Розповідає, що через відключення електроенергії накопичилося чимало роботи. Михайло за кілька хвилин потому заходить до книгарні з коробкою книг, які забрав на складі.

«Великий склад евакуювався з Харкова до Рівного. І ми прямо з цього складу привезли цю коробку. В Харкові є проблеми: перебої зі світлом, затримки, але всі хочуть працювати й працюють. Є попит на книжки», – пояснює херсонець.

Вирішили рухатися вперед

Вікторія родом з Рівного, тому, за її словами, це стало вирішальним фактором під час переїзду.

«Глобально єдине, що пов’язує мене з Рівним – це те, що я тут народилася і те, що я знаю місто. Якісь старі друзі є, чи швидше вже знайомі», – ділиться роздумами власниця книгарні.

Михайло Новицький – відомий український журналіст та видавець. Літературним виданням «Дебют-газета», яке він заснував разом з дружиною, на одному з Книжкових арсеналів зацікавився президент Володимир Зеленський, а місцеві ЗМІ в Херсоні називали його літературною сенсацією. Надрукувати свої твори в газеті могли і професійні автори, і початківці. До редакційної ради входили одні з найпопулярніших українських письменників: Макс Кідрук, Ірен Роздобудько, Сергій Жадан.

Читайте також: Макс та Тетяна Кідруки відкривають власне видавництво нонфікшену та фантастики

«Останніх три чи чотири роки я працювала головною редакторкою літературного журналу «Дебют-газета». Ми брали участь у всіх найбільш масових виставках за минулий рік. Зі всіма письменниками я знайома. Половині письменників можу подзвонити хоч зараз. Після окупації Херсона ми подумали, чим можна ще займатися, щоб це більш менш нагадувало попередню роботу, попередній бізнес і вирішили трошечки рухатися вперед», – розповідає Вікторія Новицька.

Втім, попри позитивні відгуки й унікальність видання, Новицькі зізнаються, що продовжувати випуск «Дебют-газети» не планують. Товстий журнал, в який з легкістю поміститься не одна книга, не мав попиту серед молоді. Останній номер мав піти в друк 24 лютого, а за три роки побачили світ 15 випусків.

«Не будемо продовжувати, бо цей процес великий, коштовний, а «Укрпошта» не забезпечує нормальну доставку навіть у мирні часи. Ми даємо газету пошті, а вона губиться. Місяць іде, замість кількох днів. Якби «Укрпошта» працювала нормально і за нормальними тарифами, то діло б пішло, але це неможливо», – зазначає видавець.

Книгарня – це бізнес. Неприбутковий, але бізнес

Ідея відкрити книжковий магазин належить саме Вікторії, адже книги – її хобі, яке поступово перетворюється на професію.

«Ми об’їздили усі книгарні: Рівне, Луцьк, Хмельницький, Київ, Тернопіль, Житомир, Вінниця. Ми робили це багато років і дружина з кожної книгарні приносила по дві сумки книжок. Вона читає сто книг на рік. Ми подумали, що вигідніше вже зробити свою книгарню: краще хай вона тут читає, ніж будемо скуповувати все в інших. Загалом це хобі, це як її велика бібліотека», – розповідає Михайло Новицький.

Частину витрат на книгарню подружжю Новицьких компенсувала держава, адже їхній проєкт отримав грант за програмою єРобота. За словами власників, обладнання для книгарні дороге. Акцент робили на книгах, щоб покупець найперше звертав увагу не на дерев’яний стелаж, а на продукт. Через білий колір і гарне освітлення справді здається, ніби книги висять у повітрі. Саме якісним сервісом і адекватною ціною книгарі планують заохочувати відвідувачів.

«Ми не демпінгуємо ціни, які дають видавці. Грубо кажучи, ті що в інтернеті, ті й у нас. В інтернеті ти купуєш кота в мішку, та ще й за доставку платити. А у нас за ці ж гроші можна побачити, що плануєш придбати. Погортати й подивитися», – зауважує Вікторія.

Ті, хто шукають підручники – не наша аудиторія

Підтверджуючи твердження про сервіс, Вікторія реагує на кожного відвідувача і допомагає консультантці задовольнити прохання покупців.

«Асортимент у нас найрізноманітніший і найякісніший. Вікторія особисто обирала книги по різних видавництвах. Вона хазяйка. А великі мережеві книгарні, тим, що Київ дасть, тим і торгують, – розповідає Михайло, поки дружина прощається з відвідувачами.

«Під час вибору асортименту орієнтувалася на відчуття. По-перше, ми брали участь у книжкових виставках, тож я дивилася, які є стенди, які є видавці. По-друге, я ставила себе на місце звичайного користувача, дивилася, що людям зараз цікаво, що в тренді, що розкручено. Я підписана на багатьох книжкових блогерів. Зараз в нас є основна база, але люди приходять, питають про якусь книжку. Якщо в нас її немає, то ми записуємо і замовляємо. За тиждень-два вона в нас з’являється. Якщо людина хоче, то вона залишає номер телефону і ми потім передзвонюємо», – ділиться секретами вибору книг власниця книгарні.

На полицях «Затишної книгарні» не побачиш наукової літератури. Натомість є чимало художніх творів, зокрема для дітей, а також книг жанру нон-фікшн. Книгарі зазначають, що категорія читачів, які купують книги для задоволення, а не на вимогу освітнього закладу, для них ближча. Та й більшість конкурентів займаються саме продажем навчальних і наукових видань.

«Проаналізувавши себе, як звичайного читача, зробила висновок, що люди на виставках купують переважно те, що їм цікаво. Я зрозуміла, що ті, хто приходять по підручники – це не наша аудиторія. Вони не читають», – пояснює Вікторія Новицька.

Книгарня – це театр

Переконані в «Затишній книгарні» і в актуальності паперових книг. Незважаючи на війну, пандемію коронавірусу та всі проблеми, з якими стикається українська книжкова справа, на книгу є попит.

«Промоніторивши конкурентів, ми завжди ставили одне і те ж запитання: зараз папір зростає в ціні, друкарні в Харкові не працюють, все затримується, тиражі менші, відповідно книжки дорожчі – чи зменшилась кількість покупців? Люди відповідають: ні. Ті, хто любили читати, продовжують читати. Ті, хто не хотів читати, мають ще одну мотивацію цього не робити, бо дорого», – запевняє книгарка.

Не втрачають позицій і фізичні книгарні, які конкурують з інтернет-магазинами. На думку Новицьких, книжкові крамниці офлайн мають набагато більше переваг.

«Книги – це спонтанна покупка. Люди проходять повз, не плануючи купити книжку. Але щось привертає їхню увагу – вони заходять, дивляться і цю книжку беруть. Також є багато людей, які хочуть потримати книгу перед тим, як її купити. Тут можна подивитися, які малюнки, який художник створював ілюстрації, якої якості папір. Ми теж дивуємося: нам через інстаграм надійшло замовлення зі списком книг. Я собі думаю: господи, в тебе вже є список – замов на сайті, от на Yakaboo воно все є, навіть доставка безкоштовна. Але ні. Людина хоче прийти, потримати в руках і тоді погодиться купити», – розповідає Вікторія.

Михайло згадує, що друковане слово, як і театр свого часу, вважали безперспективним. Але і книгарні, і театри досі популярні й залишатимуться такими не один рік.

«Театр вже все пережив і переживе, бо це контакт актора з глядачами, а тут – контакт енергетики автора безпосередньо з читачем», – пояснює власник книжкової крамниці.

Проте найбільш промовисто про популярність книгарень свідчить кількість охочих в них працювати. За словами книгарів, на посаду продавців-консультантів влаштовували справжній конкурс. Основною вимогою була, звісно, начитаність.

«120 звернень отримали за кілька днів. Потім і більше. 60 людей прийшли на співбесіди й ми відібрали на другий тур 10 претендентів. З 10 залишили двох дівчат, які найбільше читають книжки. Конкурс офігенний. В книгарні багато хто хоче працювати», – повідомляє Михайло.

Читайте також: Відсовувати театр в кінець пріоритетів – морити голодом душу, – режисерка Світлана Органіста

Українці відмовляються від російської літератури

До «Затишної книгарні» часто навідуються переселенці, іноді запитують про книги російською, але книгарі запевняють, що серед їхнього асортименту таких немає.

«Я пропрацювала три роки в літературному журналі: було дуже багато охочих надрукуватися російською мовою, але в мене була принципова позиція – тільки українською. Я втрачала велику частину аудиторії, тому що в нас всеукраїнський журнал і розповсюджувався він переважно на сході й на півдні України. Але ми пішли на цей крок, бо був лозунг: «Розвиваємо українську мову і літературу», – зізнається власниця.

Відсутність російських книг, за словами власників книгарні, спонукає навіть російськомовних українців вчитися читати українською. Адже коли людина потрапляє в середовище і всі умови сприятливі, то це хороша можливість перейти на українську мову.

Вивезли з Херсона пів машини книжок

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало навіть найбільш палких прихильників читання не відчували жаги до книг. Дев’ять місяців потому книгарі зауважують, що бажання читати в людей повертається. Найбільший попит на книги про українську історію та українців.

«Я дуже складно переживала усі ці події, тому що довелося покинути місто, речі. Коли місто захопили й вже було втручання в особистий простір, я важко це переживала. Редакцію захопили, комп’ютери. Всі мої шафи вивернуті. Всі мої особисті речі перериті. Але я почала читати й мене це витягнуло. Я якимось чином потрапляла у вигаданий світ вигаданого автора і переживала події з героями. Мені від цього ставало легше», – ділиться спогадами Вікторія.

За словами книгарів, під час евакуації з Херсона пів авто займали саме книги. Замість тривожної валізки прихопили з собою три ящики з літературою.

«Були три ящики книжок, які я купила на виставках минулого року і ще не встигла прочитати, тому взяла з собою. Що я читала? Багато українських письменників, багато бестселерів. Класна книжка – «Абрикосова книгарня» Орести Осійчук. Читала книгу Ірини Мельниченко й Вадима Геращенка «Живі всупереч», вона про колективізацію, але все одно це дуже актуальна тема навіть зараз. Жадана читала з українського, «Вітрову гору» Анни Багряної», – розповідає книгарка.

Новицькі радять рівнянам читати зокрема херсонських письменників, втім, книги багатьох із них важко знайти, адже деякі автори залишалися в окупації зі своїми творами аж до дня звільнення Херсона.

«З херсонських авторів я би радила читати Олександра Меньшова, у нас є книга «Третя терція». Анатолія Кичинського також. На жаль, його книг не знайти, бо всі вони залишилися в Херсоні. Віктора Вальда – він пише історичні романи й всі 8 місяців був в окупації. Я б звернула увагу на Олену Маляренко. Вона видавалася в херсонському видавництві «Олді+» і дуже класно пише», – радить Вікторія Новицька.

Про емоції 11 листопада херсонці розповідають стримано. За їхніми словами, у них не було тієї радості, якою палала вся країна, оскільки вони розуміли, що попри звільнення міста від російських окупантів, повернутися невдовзі додому їм не вдасться.

«Херсонці, які покинули Херсон, розуміють, що сталося з містом. Вони розуміють, як місто постраждало і вони все ще не можуть повернутися додому. І навряд чи найближчим часом повернуться. Мене, наприклад, не те що б ображає… Я не можу підібрати слово. Мені неприємно бачити зараз на логотипах багатьох компаній кавун. Неприємно, що Херсон асоціюють з кавуном, бо Херсон – це не кавун. Це місто кораблів, як мінімум. Це найперше місто, люди, а не кавун. Ми в той день запрацювалися настільки, що й не знали нічого. Відкриваємо соцмережі ввечері й бачимо, що звільнили Херсон. Я кажу: не може бути. Спершу не вірилось», – відверто розповідає власниця книгарні.

Книгарі зазначають, що з Херсона виїхали дві третини населення. Їхню друкарню захопили й обікрали росіяни, а спершу навіть схиляли Новицьких до співпраці, однак ті відмовилися. Тепер повертатися з дітьми в заміноване, зруйноване місто не ризикують.

«Там неможливо працювати. Там ні світла нема, ні води, ні газу. В нас тут кілька годин світла немає і вже паніка. А там люди в черзі цілий день стоять, щоб набрати питну воду. Коли це все налагодиться, в Херсоні все одно буде важко працювати. Можливо, ми й повернемо якісь бізнеси, але книгарня залишиться в Рівному», – запевняє Михайло.

Читайте також: Херсонському письменнику Віктору Вальду російська ракета знищила будинок — він дивом залишився живий

Ще не зустріли свого чорного кота

Над назвою книгарні, розповідають книгарі, думали доволі довго. Вікторія перебувала під враженням від «Абрикосової книгарні», але не хотіла називати крамницю ідентично, оскільки це був би плагіат.

«Художниця запитала, чому не «Кавунова», бо ж ми з Херсона? Ні ну «Кавунова», де там… Де ви бачили таку книгарню? І подумала, чому не може бути «Затишна книгарня»? І ми вирішили, що воно звучить, хай так і буде. Гайда логотип малювати. Мали бути книжки, на книжках лежить кіт, але художниця сказала, що це вчорашній день. Тому вийшов такий яскравий дизайн з чорним котом», – згадує Вікторія.

Свого чорного кота книгарі ще не знайшли. Зазначають, що обов’язково виділять йому місце щойно він прийде, адже це було б чудовим інтерактивом. Та й котів у «Затишній книгарні» дуже люблять, як і дітей, тому й зробили для них маленький затишний куточок з розмальовками. Родзинкою книгарні стало велике дзеркало, яке дісталося книгарям у спадок від попередніх власників.

«Тут міг би стояти ще один стелаж, в який помістилася б сотня книг, але вирішили ним пожертвувати для затишку. Це може бути місце для селфі», – відзначає власниця книгарні.

Мають Новицькі й плани на літо: проводити заходи у сквері біля книгарні щойно напрацюють достатню кількість аудиторії. 

«Я думаю, що міська влада не буде проти, якщо влітку принести сюди колонку, стільці. В мене є дуже багато знайомств з письменниками, які мені точно не відмовлять і приїдуть на свої презентації», – повідомляє Вікторія Новицька.

За словами власниці книгарні, є бажання також започаткувати читальний простір з обмеженою кількістю людей і обговорювати книги у приємній компанії. Щодо мрій, то у подружжя вона одна – потрапити в Херсон. Решта стосуються винятково книгарні.

«Мрія мого останнього року – заробити грошей, укласти більше контрактів з більшою кількістю видавництв. Розширити асортимент. Можливо, вдасться розширити книгарню в довжину, – розмірковує Вікторія Новицька.

Знайти «Затишну книгарню» і підтримати херсонців можна за адресою вул. Соборна, 94 (ТЦ «Галерея Прем‘єр»).

***

Публікацію підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України

Коментар
Код блоку:
04/02/2023 П'ятниця
03.02.2023