Як садиба Поліни Райко в Олешках не стала першим в Україні музеєм наївного мистецтва
-
-
>
-
>
-
>
1049
У грудні 2016 року Управління культури Херсонської ОДА спільно з Олешківською РДА оголошували, що планують викупити будинок-музей Поліни Райко і створити перший в Україні музей наївного мистецтва. Однак гроші «висіли» в бюджеті й не були використані.
Про це історик та журналіст Роман Кабачій розповів для «УП. Культура».
За словами Романа Кабачія, Поліна Райко народилася 1928 року і мала тяжку долю. У віці 69 років, з 1998 року до смерті в січні 2004 вона розмальовувала емальованими фарбами всі поверхні у домі, на ґанку, на могилах чоловіка і сина. У стилі, який заведено називати ар брют, або наївне мистецтво, з таким колоритом південного життя над річкою – малювала чайок, човни, риб і лебедів, Бога і Богородицю, себе з сестрами, своїх дітей.
На останній поверхні, що була придатна – зворотній стороні дзеркала, – намалювала власний автопортрет. Сусіди посміювалися з неї, хоч ще за життя до неї почали їздити мистецтвознавці, обласне телебачення зняло невеликий фільм. Проте офіційно ніхто не збирався визнавати мистецьку вартість об’єкта по вулиці Нижня, 74.
Питання руба стало тоді, коли Поліна померла. Внук, котрий був єдиним нащадком, мав намір продати хату сусідам, у яких була потреба в побудові гаража. Тобто хату би знесли як таку.
«Херсонська артменеджерка і кураторка Олена Афанасьєва взяла на себе моральну місію розповідати про хату Поліни світові. Тоді, у 2004 році вона добилася від обласної інспекції щодо охорони пам'яток історії та культури так званої «охоронної грамоти». Це дало можливість відтермінувати продаж на дев'ять місяців для дослідження хати Поліни Райко як об’єкта спадщини», – зазначає історик.
За цей час київський художник Борис Єгіазарян знайшов покупців, які мали б дбати про об’єкт у його первісному стані. Викупило хату 1970 років канадське подружжя Олена Кошарна та Ендрюс Неміцкас. Ендрюс зробив Олені як українці за походженням незвичний весільний подарунок.
Читайте також: Казковий світ Поліни Райко: як виглядав будинок народної художниці до затоплення
У хаті замешкала подруга Поліни, проте й вона через кілька років померла. Причому вона не використовувала всіх кімнат, тому вже за її господарювання деякі мальовидла почали псуватися. Коли ж в домі запанувала пустка, ситуація почала нагадувати катастрофічну. Падали пропозиції перенести хату до Києва, або повністю, або частково, законсервувавши за італійською технологію мальовану поверхню облямівки.. А хата поволі вмирала.
Попри те, що деякі малюнки втрачалися (передусім зовні та на крихкіших поверхнях тиньку), уся творчість Поліни Райко була зафіксована якісною фотозйомкою, а у 2005 році вийшов – за кошти посольства Нідерландів – фотоальбом «Дорога до раю».
«Проте проблеми хати нікуди не дівалися. Допомагали лише сусіди, які згодилися наглядати за хатою, бо бачили, що туди постійно їздять туристи і журналісти. Держава не могла втрутитися в об’єкт приватної власності, а тим часом власники розвелися, і хата Поліни Райко формально належить Олені Кошарній, з якою зв’язок відсутній», – зауважує Роман Кабачій.
Як повідомляє історик, у грудні 2016 року Управління культури Херсонської ОДА спільно з Олешківською РДА оголошували, що планують викупити цю садибу і створити перший в Україні музей наївного мистецтва. Херсонське видання «Мост» писало тоді, що у владі «…На викуп будинку та виготовлення проекту землеустрою під майбутній музей з обласного бюджету планують виділити 650 тисяч гривень. Ще 300 тисяч гривень влада планує залучити з інших джерел».
«І... нічого такого не сталося. Гроші провисіли рік у бюджеті і не були використані. Таке ж повторювалося і пізніше», – розповідає Роман.
24 лютого 2022 року Олешки були окуповані росіянами. 7 червня 2023 р. будинок Поліни Райко опинився під водами з Каховського водосховища після вибуху в греблі 6 червня.
«Єдине добре, що встигли зробити – за поданням Херсонської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури розпорядженням голови Херсонської ОДА від 5 листопада 2021 року дім Поліни Райко нарешті було внесено в реєстр пам’яток місцевого значення. Хоча б місцевого! Хоча ми всі розуміємо, що насправді це світова спадщина. Але офіційний статус пам’ятки відкривав можливість через суд повернути об’єкт у власність держави – за неналежний за ним догляд. Хоч таких прецедентів не було, законодавчо це можливо, і це був єдиний шанс вийти з цієї патової ситуації. Натомість тепер принаймні може бути позов до Росії, що вчинила воєнний злочин над цією пам’яткою», – говорить Олена Афанасьєва, котра є головою херсонського Центру культурного розвитку «Тотем».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
