«Цей цикл визначатиме мене як письменника»: Макс Кідрук презентував «Колонію» у Рівному

У Рівному відбулася презентація нової книги Макса Кідрука «Колонія», яка стала першою з науково-фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті.

Захід пройшов 6 квітня у Рівненському обласному театрі ляльок. Якими були перші поштовхи до написання цього роману, чи варто боятися глобальних змін клімату, чому в 2141 році не буде штучного інтелекту, але існуватиме Росія – дізнавалася журналістка Район.Культура.

За кілька днів до події Макс Кідрук повідомив у соцмережах, що усі квитки на презентацію у Рівному розкупили, тож нікого не дивує чимала кількість людей у залі театру. У більшості в руках – блок на 904 сторінки. Письменник лагідно називає її «крихітка».

«Мені самому складно це осягнути, але ще рік тому я вагався, чи видавати цю книжку. Коли ми з командою вперше подумали про тур навесні, то сиділи в темних, холодних містах і не знали, чи буде взагалі весна, а якщо буде, то якою? Я розумію, що росіяни прийшли сюди не по територію. Вони тут, бо хочуть, щоб не було нас. Я постійно думаю про те, скільки за час повномасштабного вторгнення не було опубліковано українських книг, не записано українських пісень, не знято фільмів і не зіграно вистав. Тому я вдячний вам, що ви прийшли, бо таким чином ви надаєте хоч якоїсь значущості тому, що роблю я і що роблять чудові люди довкола мене», – розпочинає зі слів подяки свій виступ Макс Кідрук.

Автор відразу наголошує, що всі гроші, отримані з продажу квитків, а це понад 40 тисяч гривень, вже перерахував на рахунок волонтерського штабу «Ангар». Разом із презентаціями у Києві та Львові, які пройшли кількома днями раніше, письменнику вдалося зібрати майже 290 тисяч гривень на допомогу Силам оборони України.

Нотатки і задуми Макса про створення циклу «Нові Темні Віки» сягають 2012 року. Першим поштовхом письменник називає одну із сюжетних зав’язок роману Майкла Крайтона Timeline. А от другим став клімат, чи то пак хибні уявлення про глобальну зміну клімату. Наприклад, підняття рівня світового океану, яке, на думку Кідрука, є вагомим, однак не найбільш загрозливим.

Клімату Макс приділяє найбільшу увагу, адже його книга – про майбутнє і саме підвищення температури поверхні Землі, спричинене парниковим ефектом, визначатиме подальше життя людства у наступні десятиліття. Презентація книги час від часу нагадує конференцію TED, на якій здебільшого простими словами розповідають про науку. Однак цим точно не здивувати фанів Кідрука. Із зацікавлених поглядів та здивованих облич зрозуміло – тут чекають саме цього.

Торнадо, пожежі, танення льодовиків – усі ці катастрофи, цілком ймовірно, траплятимуться в майбутньому. Втім, по-справжньому хвилює письменника дещо інше.

«Я тривалий час не думав, що писатиму про це щось серйозне, поки не почав натрапляти на по-справжньому апокаліптичний сценарій. І найстрашніший він зокрема тому, що найбільш реалістичний. Це сценарій так званого метангідратного вибуху», – зазначає Кідрук.

За словами письменника, підвищення температури води у Північному Льодовитому океані може спричинити потужне вивільнення метану, який, потрапивши в атмосферу, пришвидшить глобальне потепління. Відповідно температура води в океані надалі зростатиме, що запустить циклічний процес.

«Якби ви зараз запитали мене: «Кідрук, наскільки сильно ми маємо цим перейматися?» На жаль, хороших новин у мене для вас немає. Бо є дві речі, які дуже насторожують. Перша: метангідратний вибух – це не якась гіпотеза. Це вже ставалося в минулому трохи понад 251 мільйон років, коли відбулося масове персько-тріасове вимирання. Друга: те, що ми вже пройшли точку неповернення. Навіть якщо просто зараз ми припинимо продукувати парникові гази (а це неможливо), температура на Землі однаково підійматиметься, поки не досягне рівноваги з тією кількістю СО2, яку ми вже напродукували», – пояснює прозаїк.

Макс припускає, що може бути наївним алармістом і за 50 років його застереження візьмуть на сміх, коли жодного «вибуху» не відбудеться. А проте на прикладі науковців, які змогли попередити масовий голод і врятували нас від озонових дір, демонструє – якщо не замовчувати проблему, є набагато вищі шанси її розв’язати.

«Часто можна почути, що ми маємо врятувати планету. Я щоразу коли це чую, у мене обличчя кривиться. Не обманюйте себе. Проблеми не у планети. Проблеми у нас», – підкреслює автор.

Головною причиною написання книги автор називає намагання донести загалу, що зміна клімату – соціальна проблема. Адже вона вже спричиняла повне зникнення багатьох цивілізацій.

Найбурхливіше аудиторія реагує на пояснення Макса про відсутність штучного інтелекту в його романі. Того, який може розв’язувати проблеми без наперед заданого алгоритму, а не звичних нам програм, які помилково вважають штучним інтелектом, як-от гугл-перекладач чи систему розпізнавання облич.

Тут Кідрук передбачувано згадує про Midjourney та ChatCPT, які тепер обговорюють багато українців. Із тріском провалені завдання, які перед цими програмами поставили читачі чи сам письменник, викликають у залі навіть більше сміху, ніж нагадування Макса про те, що знає він набагато більше наукових фактів ніж розповідає.

За версією ChatCPT, «Колонію» написав польський письменник, це дитяча книга про Голодомор, але з чудовими описами українського села, наповненими національним колоритом. А от Midjourney «вкрав» у Макса цілий день життя, поки письменник під час підготовки до презентації, намагаючись створити зображення літака, просив програму намалювати пропелер. Із цим завданням Midjourney, м’яко кажучи, не впорався.

«Ці системи слабкого штучного інтелекту і далі вдосконалюватимуться, але вони не здатні й ніколи не будуть здатні генерувати сенси. Саме тому в моєму романі я описую світ, де все всіяне екранами, всюди є голосові помічники і помічниці, взаємодії йдуть через планшети і є самокеровані автомобілі. Але все це приклади слабкого штучного інтелекту, тому що я вважаю, що не існує жодної можливості, що до 2141 року він з’явиться», – зауважує Макс.

Протягом виступу автор демонструє на екрані різноманітні візуалізації, а під час розповіді про те, наскільки ретельно вивчав географію Марса, показує постери з мапами поселень на планеті, створені Федором Гонцою. Придбати їх можуть усі охочі, як і стікер-паки, флікери та інший мерч, розроблений спеціально для «Нових Темних Віків».

Історію прописування персонажів автор зберігає в таємниці, оскільки вони з’являться в наступній книзі, на яку варто чекати за три роки. Однак охоче розповідає про ілюстрації Катерини Кошелевої, яка створюватиме зображення і для другої частини циклу. Увесь свій гонорар за роботу над «Колонією» Катерина також переказала на ЗСУ.

На одному з останніх слайдів презентації з’являється зображення Кремля. Кідрук пояснює: завжди читає відгуки читачів і багатьох з них дивує і обурює присутність в романі росіян.

«Я пишу про метангідратний вибух не тому, що я хочу, щоб він стався чи тому, що він мені подобається. Я пишу про нього, тому що проблема реальна і ми мусимо почати її обговорювати, бо вона нікуди не зникне. Розгром Росії на полі бою не означатиме її зникнення. Що ще гірше – він не означатиме зникнення рашизму як ідеології і нам доведеться навчитися співіснувати й далі розвиватися як нації під постійною загрозою з північного сходу», – аргументує письменник.

Згадує автор і про те, що «Колонія» вийшла у новоствореному видавництві «Бородатий Тамарин», яке Кідрук заснував разом із дружиною. Тож Макс анонсує вихід нових книг іноземних авторів, а також обіцяє, що вже невдовзі запрацює сайт видавництва.

«Я справді багато поставив на цю історію. Це моя робота на найближчі десять років. З великою імовірністю, коли я її завершу, це буде те, що визначатиме мене як письменника. Хай якою вона буде: доброю чи поганою. У першій книзі я простягаю вам руку й кажу, що хочу повести вас в одну з найдивовижніших історій, на яку я як автор здатен. Дякую вам за те, що ви у це повірили», – підсумовує під оплески Макс Кідрук, а до сцени вишиковується черга охочих, щоб підписати «крихітку», наклад якої вже досягнув позначки у 30 тисяч примірників.

Фото Марини ДОЛГАНОВОЇ