У Музеї Корсаків говорили про міфи й мистецтво

03 Лютого 2023, 20:25
Лекторка та слухачі 2022
Лекторка та слухачі

У Луцьку професорка кафедри культурології ВНУ імені Лесі Українки Вікторія Головей провела лекцію на тему «Міф як засаднича форма культури та мистецтва».

Захід відбувся в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у рамках проєкту «Космогонія»

За словами Вікторії Головей, проблематика міфів є для нас дуже важливою. На своїй лекції професорка зосередилася на походженні міфів, пояснювала етимологію, простежувала походження космогонічного міфу та вказувала на те, який вплив міфи чинять на подальше формування світогляду людини. Це зокрема можна помітити у відмінностях між Україною та росією. Вікторія звернула увагу і на поняття природних та псевдоміфів, їх переосмислення та, звісно, на зв'язок міфів та мистецтва. Журналісти Район.Культура обрали найцікавіші думки, які навела професорка.

Вікторія Головій

«Міф – це завжди історія про священне. Про той вимір, який філософи називають абсолютним. Він виконує важливу функцію – є першою формою осмислення світу, освоєння світу людиною. Оскільки світ давніх часів поділявся на дві частини: сакральна і профанна, то міф якраз оповідає, чому ті чи інші речі є священними, чому вони мають особливе значення і яким є це значення. Найдавніші міфи пояснюють природні феномени. Вони були обєктом не раціонального осмислення, а міфопоетичного сприйняття, переживання. Це чуттєво-образне сприйняття породжує міфи».

«Людська свідомість неоднорідна: тонкий шар раціо, а під ним вирує стихія несвідомого. Це несвідоме поділяється на індивідуальне і найглибше – колективне несвідоме. Саме в колективному визрівають і передаються на генетичному рівні ключові образи свідомості, які Юнг назвав архетипами. Ці архетипи артикулюються в міфах».

«Наріжна функція міфу: міф конституює сакральне і встановлює зв’язок між повсякденним життям людини й священним абсолютним виміром. Пояснюючи це в доступній образній формі. У такий спосіб, щоб це досить легко було сприйняти людині».

«Якби ми вийшли на вулицю з мікрофоном і запитали в пересічних людей: «Як ви вважаєте, що таке міф?» То почули б: «вигадка, фантазія, неправда». У сучасній мові саме слово міф сприймаємо в значенні, яке абсолютно протилежне первісному –  вища реальність, вища істина, а тут – вигадка. Цей процес довготривалий і повязаний із десакралізацією культури. Ми пам’ятаємо, що саме просвітники встановили схему, яку ми вивчали в усіх університетах, що є три стадії розвитку свідомості: міфологічна, релігійна і наукова. Кожна наступна витісняє попередню. Насправді це виявилося не так. Всі ці форми співіснують».

«Є дві системи світоглядних координат – система, де просторово-часові координати детермінуються сакральним. Між мовою, релігією і мистецтвом немає меж. Вони всі між собою пов’язані, бо в кожній з цих форм є чуттєвий образ, який презентується в певній матеріальній формі. Тому сам міф репрезентований і через усне мовлення, і через зображення, і через театралізовані пантоміми. Друга система координат – раціонально-логічна. Символом першої є коло – Уроборос, змія, яка кусає себе за хвіст, дуже давній символ. А символом історичного часу є вектор».

«Міф спонукає нас бути вертикальними, тягнутися до чогось вищого, ніж ми є. Тому що основа будь-якого космогонічного міфу – творення світу, космосу з хаосу. Це добре транслює цей проєкт «Космогонія». Я подивилася, скільки там нового зявилося: сакральної символіки, надписів, які якраз дуже добре показують саме становлення часу. З того хаосу народжується час, планети, істоти. Вони поступово олюднюються й одуховлюють увесь світ. Міф є знаряддям одуховлення світу. І в такий спосіб його освоєння. Він не чужий, не небезпечний, а освоєний».

«Мова міфу – метамова. Вона говорить сильними словами. Юнг говорив: «Хто говорить голосом міфу, архетипу – він говорить у тисячу голосів». Бо він говорить голосом землі, крові й серця. Це позараціональна мова. Від того, які міфологічні домінанти закладені в людину в процесі її виховання, залежить те, як вона буде сприймати світ». 

«Рускій мір» прийшов через різні міфологічні парадигми. Дуже важко працювати на рівні зміни позараціонального. А підвалини треба формувати з родини, садочка, зі школи. Чому нам не байдуже, який памятник стоїть на площі або як вулиця називається? Тому що в цих символах і міфологемах сконцентрована потужна енергія, яка впливає на нас, на нашу енергетику, культурну, духовну ауру».

«Важливо розрізняти міфи, які є природними, тобто формуються самі по собі й виникають тоді, коли є певна реальність й вони її описують через доступну для мас історію. А є міфи, які сконструйовані з політичною або ідеологічною метою. Їх називають псевдоміфами. І ці псевдоміфи можуть бути дуже шкідливими. Часто запитують чому в нацистській Німеччині використовували свастику? Для того, щоб обґрунтувати право на вищість і на те, щоб знищувати інші народи. Тепер ми бачимо, як сучасна росія обґрунтовує своє право бути «месією» тим, що російський народ є прямими нащадками радянського союзу. Це найбільш небезпечні міфи».

«Природні міфи ніколи не є людиноненависницькими й вони ніколи не порушують космосу й ладу, який має існувати в суспільстві та в стосунках між людьми. Якщо якась ідеологія, якісь ідеї закликають до того, щоб встановити нормальні людські стосунки між людьми – це позитивні міфи. Якщо в них є елемент зверхності – це шкідливі міфи».

«Не можна сказати, що виникає раніше – мова, мистецтво чи міф? Воно виникає одночасно. Між іншим, теорія великого вибуху – це теж міф. Це науковий міф. У «Космогонії» все це є: і той великий вибух, і священне дерево, і сузіря. Коли я сьогодні на це дивилася, то зрозуміла, що це дійсно для мене метафори космогонії, як творення світу. Бо художник теж починає творити з нічого – з чистого полотна. І він творить не просто образ, а певний художній час, певну художню форму, в якій проступає певна ідея, енергетика його почуттів». 

«Ми можемо говорити, що коли починається спроба артикуляції своєї культурної, національної ідентичності – тоді іде звернення до національних міфів. Тоді вони відроджуються. Завдяки цій тяглості традиції й тяглості поколінь конструюється культурна ідентичність, система цінностей, морально-етичних критеріїв. Міф тут бере безпосередню участь».

«Міф присутній в будь-якому сучасному творі мистецтва. На рівні архетипу, на рівні чуттєво-образної структури. «Космогонія» – грандіозний проєкт. Я не знаю, коли визріла його ідея, до війни чи вже під час, бо це якраз той момент, коли до цього першопочатку треба повертатися. Бо в поверненні до першопочатку – сила. Так само як у Калевалі, фіно-карельському епосі, коли герой був смертельно поранений металевим наконечником і стікав кров'ю, що він зробив? Він пригадав міф про походження заліза. І коли він промовив цей міф, його рана загоїлася й він отримав сили піднятися і йти далі. Тож цей проєкт як ніколи на часі – показати початок, творення. З нічого твориться світ, космос, історія».

«Настав час для реактуалізації міфів, до їх творення, їх плекання, переосмислення, актуалізації».

Коментар
24/05/2024 П'ятниця
24.05.2024
23.05.2024