Совковий комедійний водевіль, чи легка класика: реакції волинян на прем'єру в Драмтеатрі

30 Червня 2022, 17:35
Попередній показ комедії 1511
Попередній показ комедії

Попри те, що зазвичай театральний сезон влітку «спить», у Волинському драматичному театрі імені Тараса Шевченка завершили підготовку прем'єри за п'єсою-комедією Олександра Фредро «Дами та гусари».

Робоча назва гротескного водевілю «Нехай живе любов». Про це розповів режисер-постановник вистави Олександр Якимчук Суспільному.

За його словами, Прем'єру готували ще на березень, та війна внесла свої корективи. Але театрал каже, що разом з колегами дуже скучив за глядачами і сподівається, що новий театральний сезон розпочнеться вчасно і вже у мирній Україні.

Місцеві поціновувачі сучасного українського театрального мистецтва спантеличено відреагували на вибір репертуару головного театру області у 2022 році, під час війни. Журналісти Район.Культура оглянули обговорення волинян у соцмережах щодо вистави та й роботи обласного театру загалом. Обурили загал не так гусари, які у п'єсі до речі – польські. Ключовими тезами серед реакцій виявилися: «совок», «нафталін», «дно», «інша реальність, яка мала б бути від нас далекою»...

Актор Луцького експериментального театру «ГаРмИдЕр» Павло Порицький сказав, що так сучасний театр не може розмовляти зі своїм глядачем!

«Невже це правда і як таке може бути? Мені трохи тяжко починати писати цей текст, бо багато років вважав не дуже коректним висловлюватися про діяльність луцького Облмуздрамтеатру – єдиного державного театру для дорослих в області.
Але ж ми після вторгнення рф стали жити в новому часі, який вимагає від нас тепер бути ще більш притомними і свідомими. Ну мені так здавалося, поки я не прочитав новину про те, що цей театр готує виставу «Нехай живе любов» – музичну комедію на три дії за п’єсою Олександра Фредро «Дами та гусари». І крім питань: «Невже це правда і як таке може бути?», «Хіба під час війни не повинно щось змінитися у репертуарній політиці?», «Чому за таке повинні платити платники податків?» нарешті хочу розпочати дискурс про ТЕАТР у нашому регіоні, його смисли і контекст», – написав актор на своїй сторінці у фейсбуці.
 
Власне цими словами Павло й справді розпочав дискусії серед волинян, які задумалися щодо репертуарної політики театру.
«На мою думку, театр – це культурний щит країни. І відповідальність за якість цього «щита», його створення та наповнення дуже велика. Якщо на будівлі прикріплена табличка «Театр», це ще не означає, що це дійсно так. І це дуже прикро та сумно», – каже лучанка Галина Гарбарук.
«Чого мені не вистачає у Луцьку всі останні 12 років після життя у Львові, то це – театрів і глибокої культури, цікавих позаполітичних дискусій. Спокійно, безпечно, комфортно тут жити, але культура не та. І така вистава в репертуарі ще більше засвідчує провінціалізм, на жаль», – зауважує прес-секретарка Волинської поліції Ольга Бузулук.
«Дуже чудова тема піднята! Театр помирає...талановитим людям не дають там жити. Корупція і керівництво, що пам'ятають усі з'їзди КПРС ..немає нових режисерів – отже немає актуального репертуару. Тепер на посаду директора театру знову хочуть посадити людину, яка не є фахівцем. Дуже сумне болотце і дуже жаль, що його так занехаяли і продовжують то робити. Всім до нього байдуже, бо культура завжди на останньому місці. Як рухнути ту стіну совдепу – поняття не маю. Жодної патріотичної вистави – самі водевілі. Просто на більше не вистачає таланту у одного режисера...має бути конкуренція», – режисерка Наталія Максимчук.
«От я сиджу і намагаюся впіймати будь-яку логіку, якою послуговувався колектив театру. Показати цю виставу, щоб що? Навіть якщо це спосіб відволікти людей від темних думок, то ніт.. Так це не робе!!! Якщо є мета це зробити, то все має бути дуже обережно, тонко і все ж з відчуттям сьогодення! Ну які гусари і поручики??? Все це просто якась інша реальність, яка б мала бути від нас дуже далекою», – каже актор Дмитро Безвербний.
«І це теж, ще раз, про критичне мислення. Про відчуття часу, яке народжується часто в діалогах з дуже багатьма людьми. Навіть в діалозі… з тим же часом. І так, погоджуюся, у часі війни можна не грати війну. Але й не комедію. Не зараз. Ну ж очевидно», – акторка Наталка Шепель.
«Це треба проговорити. Кричати про це треба. Гусари ... Імені Шевченка, прости Господи... Облмуз. Комунальний. В серці Луцька. Не ходжу і не буду ще довго, певне. Якось, в часи Ластівки – відрізало. Але і мовчати не варт. Там же є адекватні. Не вперше пишу: змініть щось. Бо це дно»,  – написала на своїй сторінці журналістка Олена Лівіцька.
«Сьогодні у кожного свій фронт до Перемоги! Ця вистава у мирний час – для відпочинку може й нормально, у час війни – якось недоречно. Хотілося б почути інший голос нашого провідного центру культури і мистецтва», – Оксана Зелена.
«Гусари? В обласному театрі? У 2022 році? Під час війни? «Цікавий» репертуар і головне, що дуже «актуальний», – каже акторка Катерина Кот.
«Вже давно склала думку про наш театр. Люблю лиш окремих акторів. Це ще один аргумент проти», – Олена Галапчук-Тарнавська.
Самі ж драм-театрали кажуть, що  «кожен театр повинен мати в репертуарі різні за жанром та стилістикою вистави для різної аудиторії, якщо хочеться сучасних рішень – і такі вистави в репертуарі є та будуть і надалі. Ця ж вистава – легка і варта уваги глядача у час, коли особливо потрібно піднімати моральний дух та відпочивати бодай годину-дві від непростої реальності. Красива музика, приємна атмосфера, мінімум драми».
 
Довідково: «Дами і гусари» – комедія фарсово-гротескного характеру, написана польським комедіографом і поетом Олександром Фредро в 1825 році. Була вперше опублікована у 1826 році. За жанром це водевіль, в якому світ людських пристрастей, схильностей і вад розкривається за допомогою тонкого і кумедного гумору, пародіювання поєднується з ліризмом. 
Свого часу «Дами і гусари» стали відомими на усьому пострадянському просторі завдяки двохсерійному серіалові, знятому у 1976 році на основі вистави Московського театру імені Євгені Вахтангова. 
 
Коментар
Код блоку:
09/08/2022 Вівторок
09.08.2022
08.08.2022
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром