Озирайся та не мовчи!

01 Липня 2023, 16:46

БЛОГ 3000

Не озирайся і мовчи

Увага, спойлери!

Роман Макса Кідрука «Не озирайся і мовчи» наробив багато галасу в українській літературі, розділивши читацьку аудиторію на два табори: тих, кому сподобалась історія про таємничий ліфт і тих, хто люто почав хейтити роман. Що ж до мене, то я не підлягаю жодному з них – твір має як свої плюси, так і мінуси. Атмосфера містицизму прописана бездоганно, а от від штучних діалогів не обійшлось. Проте, мова піде не про структурну складову роману, а про його тематичну візію.

На моє величезне здивування, ніхто у відгуках на цей твір не відмітив надзвичайно актуальну тематику твору, що є центральною впродовж усього викладу – це негласні суспільні правила, які вищі за будь-що та будь-кого. Так, теми взаємин батьків з дітьми, цькування, насилля, вад правоохоронних органів, звичайно, присутні, але саме ось цей «пережиток совковості» у нав'язаних суспільством правилах і є причиною соціальних проблем.

Читайте також: «Цей цикл визначатиме мене як письменника»: Макс Кідрук презентував «Колонію» у Рівному

Щодо жанрової палітри, Кідрук недарма обрав жанр роману технотрилер. Проте чи можемо ми вважати, що це черговий жахастик? Ні. Фантастика? Більше. Реалізм? Ширше. Це в першу чергу роман про життя без фільтра клішованого «хепі енду», у якому, не беручи до уваги паранормальщину, потрібно діяти за реальними правилами суспільства.

Тебе б'ють — мовчи. Когось принижують — не озирайся. Сама почвара ліфта – це уособлення наслідків дій проти правил, себто озирнешся, діятимеш проти правил, станеш індивідуальним — поплатишся своїм життям та життям своїх рідних. Зокрема, така доля спіткала головного героя твору Марка, він «озирнувся» і назавжди залишився у таємничій бульбашці, з якої не зміг повернутися, тим самим прирік на страждання своїх батьків, а особливо дідуся, котрий після його зникнення чекав на нього до останнього.

Читайте також: Я був вражений, на максималках, – Сергій «Колос» Мартинюк про нову книгу Макса Кідрука

Насамперед Макс Кідрук пише про реальну картину сьогодення. Звичайно, ніякого таємничого ліфту, від якого ви будете тригеритися впродовж всієї оповіді, не існує, як і не існує псевдонауковиці, що створила паралельний світ, проте існує підліткова жорстокість, халатність освітян, вседозволеність дітей-мажорів, ігнорування булінгу в навчальних закладах, що переростає у самогубство, аб’юзивні стосунки в сім'ї, про яке мовчать тисячі, про яке ніхто не дізнається, адже думка сусідів важливіша, ніж власні почуття.

Візьмімо сім'ю Соні. Батько вічно п'яний, матір вічно зайнята на роботі. Він знущається з власної сім'ї, вона бачить, розуміє та терпить. Чому вони не розлучаються? Відповідь банально проста: тому що ідеологія навколишнього соціуму цінніша за власні реальні проблеми, бо ми повертаємось до трагічно-риторичного питання українського менталітету: «А що ж скажуть люди?» Хоч ця фраза багатьма психологами проаналізована, розтлумачена, висвітлена, але вона досі жива в українському середовищі й, на жаль, ще довго буде побутувати.

Читайте також: «Чому я не вірю бородатому Богу в Біблії»: суперечливий цитатник з лекції Макса Кідрука

Роман вартий уваги, хоча б завдяки розмаїттю соціальних тем, що в ньому розвинені. Хочу відзначити, що автору вдалось привернути увагу читачів на те, що люди багато років заплющували очі. Тому рекомендую прочитати його всім, а особливо підліткам та їхнім батькам, адже коли йде мова про важливі вади суспільства — це не можна замовчувати.