Культурні хаби у війні: луцький актор створив арт-майстерню для дітей-переселенців

29 Серпня 2022, 19:55
Вадим Хаїнський працює з дітьми 1351
Вадим Хаїнський працює з дітьми

Актор театру та керівник дитячої театральної студії у Луцьку Вадим Хаїнський створив арт-терапевтичний центр «Діти слухають казки», де робить щасливішим життя хлопчиків та дівчаток, які постраждали від війни. Щодня там навчають акторства, роблять безліч майстерок, танцюють, малюють, влаштовують вистави і звісно ж читають та слухають казки.

Журналістка Район.Культура провела один день у мистецькому просторі та дізналася, як тут вселяють у дітей віру про перемогу добра над злом.

Понеділок. 12:00. У невеличкій кімнаті, що заховалася в Палаці культури Луцька, вже стартують заняття.

«Заходьте, ми вже будемо починати», – каже Вадим Хаїнський і активно розкладає жовтий та блакитний папір на довгий стіл, за яким мостяться з півтора десятка дітей. Зовсім нещодавно вони мирно жили в Харкові, Маріуполі, Херсоні, Донецьку. Однак війна не пошкодувала навіть найменших жителів, вирвавши їх з рідних міст та домівок.

Очі малечі світяться в передчутті майбутнього процесу, а в кімнаті стоїть шум від дзвінких дитячих голосів, який різко переривають 10-річні Анастасія та Марія. Саме вони будуть проводити майстер-клас з оригамі.

І поки триває майстерка, є час більше дізнатися про проєкт.

Багато книжок та малюнки з картоплі

«Зараз діти дуже вразливі, а стреси, які вони переживають, мають дуже негативне значення для їхнього розвитку та психіки. Ми вирішили рятувати дитячий світ за допомогою мистецтва та гри, які покликані повернути дітям жагу жити, долати страхи», – починає свою розповідь Вадим Хаїнський.

До повномасштабного вторгнення росії хлопець грав у луцькому експериментальному театрі «ГаРмИдЕр» та працював над розвитком власної дитячої театральної студії «Бешкетники», яку у Палаці культури Луцька відкрив ще у 2016 році. Однак з початком війни курс його діяльності дещо змінився: Вадим вирішив започаткувати мистецький центр для дітей, що врятувалися від війни.

«Взагалі було троє ініціаторів. Я і ще дві дівчини-художниці: Ольга Свириденко і Марійка Островська. Але потім вони поїхали за кордон. Спочатку дітей ходило небагато, але згодом почало долучатися все більше людей. Уже в кінці березня був величезний наплив. В Луцьк приїжджало багато переселенців, а всі школи, дитсадочки, мистецькі студії не працювали. Тому, батьки масово вели дітей до нас, йшли цілими групами. Приходили хоча б на годинку, щоб діти побавилися, відволіклися. Арт-майстерня «Діти слухають казки» – це такий творчий простір, де діти проявляють свої здібності, розвиваються, творчо експериментують. Основна мета – допомогти дітям розвиватися і відновлюватися в умовах війни», – розповідає Вадим.

Читайте також: Театр «ГаРмИдЕр» розпочав новий мистецький проєкт – «Культурне УКРИТТЯ»

Відтак вже майже пів року в арт-студії «Діти слухають казки» щодня (по буднях) відбуваються мистецькі заняття. За цей час до проєкту долучилися понад сто волонтерів. Це – творчі люди, психологи, соціальні педагоги, вчителі, актори, художники, музиканти, дитячі письменники, бібліотекарі, освітяни, музейники та інші фахівці, що мають досвід проведення занять для малечі.

Вони абсолютно безплатно влаштовують для дітей різноманітні ігрові, художні, театральні, оздоровчі, розвиваючі заняття, неформальні інтерактивні уроки, цікаві екскурсії, а також створюють з малечею різні хенд-мейд вироби.

«Тут було вже стільки різноманітних майстерок, що й відразу пригадати усі важко. Я був шокований, коли усвідомив, скільки цікавих речей можна робити зі звичайного паперу та фарб. Ми тут і бульбашками малювали, і листям, і навіть картоплею. Ми вирізали з неї різні форми, і ставили печатки на папері», – говорить Вадим Хаїнський.

Хлопець каже, що їхні заняття – це синтез художнього та театрального мистецтва, що має інтелектуальну складову. Адже в студії з дітьми, перш за все, багато читають.

«У нас є чимало книг від Волинської обласної дитячої бібліотеки. Діти постійно беруть книги додому, читають! Це мене дуже тішить, а особливо, коли діти починають обговорювати прочитане. Казки ми  читаємо й разом, розповідаємо їх, програємо, слухаємо, дивимося, і навіть вигадуємо. Адже казка – це завжди віра в перемогу добра над злом», – зазначає керівник арт-майстерні.

Маленькі вчителі та домашній театр

Тим часом урок з оригамі – закінчено. Анастасія та Марія, які проводили заняття, кажуть, ще це вже не перша їхня майстерка для дітей-переселенців. Дівчатка активно допомагають Вадиму у волонтерській діяльності.

Лучанка Марія Слупко  вже кілька місяців відвідує театральну студію «Бешкетники». Саме там і розпочалася її співпраця з арт-центром.

Читайте також: У Луцьку юні актори зі студії «Бешкетники» організували вечір поезії Надії Гуменюк

«Вадим сам і йому важко справитися з такою кількістю дітей. Тому, ми почали приходити і допомагати йому. Раніше я й сітки плела, і малювала малюнки військовим. Я взагалі люблю волонтерити. Адже так ти розумієш, що допомагаєш своїй країні. І це класно», – каже маленька Марія.

Марія та Анастасія
Марія та Анастасія

А от Анастасія Терновська приїхала в Луцьк з Маріуполя. В рідному місті дівчинка вела дуже активний спосіб життя: ходила на танці, малювала, вчила англійську. Тому, коли війна змусила її сім’ю шукати прихисток на заході України, дівчинці важко було звикнути до нових реалій.

«В Маріуполі в мене кожен день був розписаний. А коли ми приїхали в Луцьк, зайнятися не було нічим. Якось в гуртожиток коледжу, де ми проживаємо, з виставою приїхали «Бешкетники». Там я з ними і познайомилася. Я вирішила теж записатися до них, а потім почала ще й займатися з дітьми-переселенцями. Тут я відчуваю себе якось безпечно. Можу сказати, що це вже моя сім’я», – розповідає маріупольчанка.

Вадим Хаїнський зазначає, що досить часто долучає до занять з маленькими переселенцями своїх вихованців з театральної студії, до якої, до слова, теж долучилися евакуйовані діти. Вони показують малечі різноманітні вистави, а також готують спільні спектаклі, зокрема лялькові. 

Читайте також: «Зимова хуґа» від БЕШКЕТників у Луцьку

«Діти дуже люблять ляльками гратися. Певно з місяць в нас стояла ширма і ми з дітьми показували тут казки. Така розвага вже приїлася, але невдовзі знов хочемо влаштовувати лялькові вистави. Люблять вони і просто дивитися спектаклі. Вони від цього надихаються. Батьки розповідають, що після того, як в нас вистава проходить, ще кілька днів вдома – театр. Діти беруть ковдри, іграшки, і вигадують власні історії, показуючи їх родині», – каже Вадим.

Українські традиції й маленькі перемоги

На черзі – заняття з акторської майстерності. Дітлахи беруть свої каримати та виходять на вулицю. Тут, поклавши свої речі на землю, вони в ігровій формі пробуватимуть на собі різні театральні прийоми. Провести це заняття прийшла Алла Скрипічук. У березні дівчина приїхала в Луцьк з Харкова. За фахом вона акторка драматичного театру і кіно, а в рідному місті викладала акторство в приватній школі. Однак через війну мусила все покинути.

«Ми спочатку сподівалися, що все швидко закінчиться. Але поблизу були страшні бомбардування. Ми пережили дуже страшну ніч під обстрілами. Будинок тоді просто здригався. І ми вирішили, що будемо виїжджати. Приїхали до Луцька, адже тут уже жили наші знайомі, і поселилися з ними на орендованій квартирі» – розповідає дівчина.

Алла Скрипічук
Алла Скрипічук

Алла вже знайшла для себе роботу. З вересня вона продовжить викладати акторство в приватній школі (філія закладу є в Луцьку), а також працюватиме в театральній студії «Бешкетники». Нині ж дівчина займається з дітьми на волонтерських засадах.

«Зараз я  проводжу заняття раз-два в тиждень. Ми вчимо різні скоромовки, віршики. Стараюся робити це все в ігровій формі, щоб вони приємно провели час, щоб їм хотілося прийти знову. Мені дуже шкода наших дітей, дуже прикро, що вони це пережили. Хочеться щось робити для них», – каже Алла.

Вадим Хаїнський каже, що проєкт «Діти слухають казки» – це також про виховання національної свідомості та патріотизму. Хлопець приділяє чимало уваги вивченню українських традицій та звичаїв.

«Згадую, як було щемливо, коли діти та дорослі перед Великоднем робили писанки і зізнавалися, що це для них вперше. Я зрозумів, що люди, які приїхали до Луцька через отакі обставини, багато для себе відкрили, багато осмислили», – розмірковує Вадим.

Він каже, що нерідко, діти, які розмовляли російською, починають говорити державною мовою. А ще – змінюють темні фарби на своїх малюнках на теплі та яскраві.

«Часто діти спочатку малюють темними кольорами, малюють війну. Але поступово починають створювати світлі малюнки, про життя. Мене дуже надихає, коли вони самі починають проводити майстерки, долучатися до волонтерства. Це такі маленькі перемоги. Тому наша майстерня – це про перемогу», – запевняє організатор арт-центру. 

Читайте також: Арт-Батальйон: у Музеї Корсаків провели гру-тренінг з акторської майстерності

Щоразу майстерня «Діти слухають казки» приймає до двох десятків дітлахів. Хтось приходить лише декілька разів, дехто відвідує студію постійній основі, а хтось вже повернувся додому чи поїхав далі – за кордон. Марина Харлан з Ніжина ще з початку березня водила на заняття свою доньку Софію. У липні сім’я вже повернулася в рідне місто, однак досі з вдячністю та теплотою згадує про миті, проведені в арт-майстерні. 

«Важко виділити якесь одне, найбільш цікаве та особливе дійство, яке нас найбільше нас вразило. Ми дуже вдячні арт-майстерні, що запалювали вогники щастя в очах допитливих дітлахів, дарували хвилини сміху та радощів, дивували умінням зацікавити на кожному кроці, навчали, граючись. Ми зараз далеко, але постійно згадуємо заняття, прогулянки, екскурсії, все, що побачили завдяки проєкту», – каже Вікторія. 

Марина Харлан та її донька Софійка
Марина Харлан та її донька Софійка

Волонтерство: проблеми та потреби

Вадим у постійному пошуку допомоги. Долучитися до проєкту можна як фізично – своєю присутністю, так і матеріально. Зокрема, в студії завжди раді незвичним матеріалам для майстер-класів.

«Діти люблять різноманіття. Не будемо ж ми лише з паперу щось клеїти чи вирізати. Хочеться чогось нового, цікавого. З пластиліну поліпити, з природними матеріалами попрацювати. Це можуть бути і якісь вироби з дерева, які ми зможемо розмалювати, чи навіть те ж сіно, з якого можна зробити якийсь цікавий виріб», – каже Вадим.

У студії є гарна традиція влаштовувати чаювання. Тому тут завжди є потреба в солодощах, печиві, напоях та – паперових стаканчиках.

«Паперові стаканчики – це наш біль. Їх постійно треба купувати. Я їх за свої кошти купую. Інколи палац культури купує. А це чималі витрати. На них чи не найбільше коштів йде», – каже Вадим.

Будь-хто може прийти в мистецький простір, як волонтер: просто понаглядати за дітьми, погратися з ними чи провести якийсь майстер-клас. Щоб долучитися до проєкту можна написати на фейсбук-сторінку «Діти слухають казки» або в особисті повідомлення Вадиму Хаїнському.

Серед волонтерів є й такі люди та організації, що підтримують арт-студію на постійній основі. Наприклад, від початку діяльності майстерні й донині у ній невтомно працюють бібліотекарі Волинської обласної дитячої бібліотеки – Оксана Кардаш, Ольга Окунєва, Тетяна Жигунова.

«Насправді на них і тримається ця майстерня, адже вони практично кожного дня з дітьми проводять час. Завжди ретельно готуються до майстерок і проводять їх з любов'ю, щоб малечі було цікаво і головне пізнавально. Така щира діяльність просто не може лишити дітей байдужими», – зауважує про допомогу бібліотекарів Вадим Хаїнський.

Читайте також: Культурні хаби у війні: як юнацька бібліотека в Луцьку стала волонтерським центром

До слова, в Палаці культури міста Луцька діють ще три терапевтичні центри. Їх відвідує дуже багато дітей-переселенців, каже виконувачка обов’язків директора Тетяна Ліпич.

«Ми робимо все для того, щоб ці діти хоч трошки забули ті страшні моменти, які їм довелося побачити та пережити. Будемо й надалі старатися робити все можливе та неможливе, щоб допомогти людям, яких найбільше торкнулася війна, а також, щоб наблизити перемогу нашої держави. Ми всі надіємося, що війна швидко завершиться», – говорить пані Тетяна.

Тим часом Вадим Хаїнський говорить, що працюватиме на своєму фронті доти, доки це буде потрібно. Адже така діяльність щодня наближає нас до омріяної перемоги.

«Ти постійно думаєш про тих солдатів, які захищають нас. І розумієш, що вони це роблять перш за все заради дітей. Тому наше завдання зробити так, щоб наші діти менше відчували цей негатив і ставали щасливішими. У нас діти почувають себе затишно та по-родинному тепло. Адже всі дорослі, що працюють у нашій арт-майстерні, об'єднались заради одного – повернути казку у життя кожної дитини», – каже Вадим.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України

Коментар
Код блоку:
03/10/2022 Понеділок
03.10.2022
02.10.2022