Жінка, що тримає Землю: у Музеї Корсаків відкрили артпроєкт «АТЛАНТки»

Сміливі образи, жінка як надлюдина і революційність українського мистецтва – про це говорили на відкритті нової виставки «АТЛАНТки» в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку. 

Арт-проєкт художниці Лізи Обуховської в межах молодіжної платформи ENTER презентували у середу, 2 серпня. Про це журналістам Район.Культура розповіли у музеї.

«Усі ми знаємо з давньогрецьких міфів, хто такі були Атланти, хто такий був Атлант, який тримає небесний купол. А це — наші українські жінки-атлантки, які тримають купол нашої культури, жінки, які зробили величезний вклад у становлення української культури: в літературу, в подорожі, в мистецтво. У цьому проєкті молодою мисткинею висвітлено багато постатей», – поділилася своїми враженнями Леся Корсак, керуююча партнерка Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Ліза Обуховська народилася на Хмельниччині, закінчила Львівську національну академію мистецтв. Там художниця вивчала прикладне мистецтво та архітектуру, декоративно-прикладне мистецтво, тому на роботах з цього проєкту можна побачити текстильні елементи. За словами Лесі Корсак, текстиль додає жіночності цим творам та теплоти. 

«Такого поєднання у нас ще ніхто не робив: акриловий живопис та текстиль», – зауважила Леся Корсак. 

Мисткиня брала участь у виставкових проєктах не лише в Україні, а й в Польщі, Великобританії, США. Вона багато експериментує, як з текстилем, так і з плакатами, гобеленами, не використовує підрамники для своїх робіт. 

Читайте також: «Мої асоціації з домом»: у Луцьку відкрили виставку артінсталяцій з херсонської бавовни

Мистецтвознавиця та керівниця науково-дослідного відділу Музею Корсаків Зоя Навроцька зауважила, що тема проєкту надзвичайно багата.

«Жінка… Ліза говорить про жінку. Про жінку взагалі та про жінку українську, яка, до речі, ніколи не була упокореною, яка в українській культурі не була істотою за зачиненими дверима. Наша жінка українська знає, що таке ніжність, але разом з тим вона знає, що таке сила: і сила слова, і сила взагалі», – сказала мистецтвознавиця.

Художниця Ліза Обуховська розповіла, що для створення цього проєкту надихалася такою історичною постаттю для української культури, як Софія Яблонська. 

«Але не хочу, щоб ви плутали з Тетяною Яблонською, художницею. Софія Яблонська була режисеркою, фотографкою. Якби вона жила зараз в наш час, то її напевно б називали тревел-блогеркою. Яблонська після своїх мандрівок дуже цікаво описувала ці подорожі, надсилала фото та ці розповіді в Україну, аби українці теж дізналися про такі екзотичні народи, екзотичні країни. Вона для мене, як символ сміливості, свободи. Саме цим вона мене зацікавила, у неї дуже цікава біографія і я раджу більше про неї дізнатися», – розповіла мисткиня. 

Читайте також: Танець неокортексу: у Музеї Корсаків відкрили виставку української абстракції

Не оминули увагою і значний внесок українських художниць минулого століття. 

«Мені пригадується цей неймовірний початок XX століття, коли в українському мистецтві були величезні зрушення, коли українська тема була революцією і згадується в цей час Екстер, Софія Караффа-Корбут, Налепинська-Бойчук, які революційно зверталися саме до національної теми, саме до національної людини, але вирішували цю ідею в контексті свого часу», – зауважила Зоя Навроцька. 

Проєкт «АТЛАНТки» присвячений дослідженню впливу жінок, їх діяльності та внеску у становлення української культури. За словами творчині виставки, на жаль, почасти досягнення жіноцтва не отримують належного визнання та уваги, історія розмиває їхні імена, а образи викривлюються у підручниках, створюючи ілюзію, ніби нам, українцям, нема ким пишатися, ніби всі культурні постаті були надто провінційними і бідними. 

Цим виставковим проєктом Ліза Обуховська прагне привернути увагу до важливості визнання та вивчення ролі жінок в історії формування та розвитку української культури, яка часто залишається недооціненою або забутою. 

«Нарешті настав час, коли Україна залишилась наодинці зі своєю історією та культурним спадком, емансиповано від усього російського і радянського. Цей простір, незайманий та вільний, тепер заповнюється українськими цінностями, оживленням української ідентичності, відновленням зв'язку із власним минулим та нарощенням потужної сучасної культури».