На Рівненщині відтворили стародавнє поліське село

23 Січня 2022, 12:24

ВІДЕО 556

У Сарнах відтворили стародавнє поліське село

На Рівненщині у музеї-скансені відтворили поліське село кінця XIX – початку XX століття.

Курна хатина, хата селянина, шинок, млин, кузня – усе це та багато іншого можна побачити у єдиному в області скансені Сарненського історико-етнографічного музею. Про це розповідають на сайті iTV.

Трикамерну хатину селянина середнього статку привезли із села Калинівка, що на Сарненщині, де повністю відновили інтер’єр житла селян XIX століття. Найпочеснішим місцем у такій хаті вважали покуть.

«Це місце, де краями сходяться дві лави. Обов’язково в кутку цьому висіли ікони, прикрашені вишитими рушниками, і, звичайно, стояв стіл, де селяни їли,» – каже директорка сарненського історико-етнографічного музею Вікторія Дашко.

За словами Вікторії Дашко, в українців з покуттям пов’язано дуже багато звичаїв і обрядів.

«В буденний день, коли господиня розчиняла тісто, там діжа, бачте, стоїть хлібна діжа під іконами. Вона обов’язково вже вичинене тісто ставила туди під ікони на покуті. У святкові дні тут сідав господар будинку. Коли, наприклад, в цій сім’ї було весілля, одружували сина чи виходила заміж донька, дітей благословляли, і також садовили на покуті. Ну і звичайно, коли народжувалось немовлятко, його сповивали і ложили на покуті», – розповідає музейниця.

Колиску для немовлятка вішали біля ліжка, каже директорка музею. Тут же сушили випраний одяг. Святкові речі, документи та гроші зберігали у скрині. А в такі печі селяни готували їжу і обігрівали нею кімнату. Вікторія Дашко додала, що електрики у той час не було, тому навпроти печі, зазвичай, розташовували вікно. А біля нього – мисник з вимитим посудом. Унікальні автентичні експонати збереглися й до сьогодні.

«Селяни йшли колись в давнину на сіножаття або на жнива їхали. Вони наливали сюди студену воду з криниці, закривали її качаном і вона протягом дня залишалася холодною. Тобто такий колишній термос. Дерев’яні ось такі в нас є миски, з яких селяни їли, і товкачик з макітрою. Розтирали, наприклад, часник чи мак для того, щоб пекти пироги з маком», – додає музейниця.

Курна хатина, привезена з села Кричильськ, що на Сарненщині. Зараз таких хат на Поліссі практично не залишилось. А в давнину тут могла проживати ціла багатодітна сім’я разом із бабусею та дідусем.

«Бачите є піч, але немає комина, тобто дим виходив на хату. Селяни називали це куриво. Не будували комина, бо за царської Росії був введений податок, який називався «димове». Селяни вимушені були платити цей екологічний податок, вони не мали змоги, так як дуже бідно жили і, власне, робили ось такі світочі або лучник ще називали його. Розпалювали, в хаті ставало світліше набагато, і своєрідна тяга така виникала», – каже директорка музею.

Також у скансені є криївка під оброгом сіна, кузня, вітряний млин та каплиця середини XVIII століття. А біля неї – шинок, привезений із Зарічненщини. Такі шинки були практично в кожному селі. За словами директорки музею, у ньому є і шинквас, тобто прилавок, і лавки, столи, а також кімната для постояльців.

«Коли людина чужа приїжджала в село, то хотіла десь там поїсти чогось гарячого, наприклад, вона обов'язково шукала або церкву, або млин. Бо завжди біля церкви або біля млина будували сам шинок. Шинкарями були, зазвичай, або жінки-вдови або євреї часто були шинкарями. І чим же вони могли накормити на Поліссі подорожуючого? Всім тим, що вирощували самі,» – додає Вікторія Дашко.

Вікторія Дашко запевняє – скансен і надалі наповнюватимуть новими експонатами. Адже туристів, охочих зануритися у Поліське минуле, вистачає не лише в Україні, а й за кордоном.