Дефініція культури. Метаморфози

11 Серпня 2021, 13:47

2411

Метаморфози

Мультикультурність це не про симбіоз Сходу і Заходу, а про змішання стилів і галузей в хвилюючій свої неповторності.

Якось вимовивши «культура» у звичайній розмові, поки на язиці ще відчувається легкий післясмак-відлуння цього слова, як від кульбабового вина, чи просто чогось такого, квіткового замислився знову, яке ж воно ємнісне.

Бо не дуже то і важливо, прихильники ви Кребера та Клакхона і маєте десь під 180 визначень «культури» з 1950-их, чи поважаєте конгрес 1983 в Торонто і маєте вже сотні варіантів дефініцій, а може і взагалі не можете сформулювати жодного. Важливо просто бачити її навколо, приймати, пропускати через себе, ставати частинкою, чи просто «людиною, що стояла поряд».

Мені сказали, що тут можу сприймати це поняття максимально вільно і широко. Тому буде ще багато можливо не дуже однозначних поглядів на культуру і Луцьк, і не тільки про музеї, театри, бібліотеки і фестивалі.

Є в мене улюблене місце в Луцьку. Так, для мене, а і не тільки для мене, це місце справді є певною екзистенцією культури. І так – це бібліотека. В кожного може в цей момент виникла в думках якась своя бібліотека, але зараз я про бібліотеку імені Олени Пчілки.

Міг би довго про неї розповідати, бо є користувачем все життя, але зараз не про те.

Культура – наука, література, музика – воно якимось чарівним чином змішалось тут як «в доме Облонских» і метаморфози ці просто прекрасні.

Старі книги, як ті «Метаморфози» Овідія, 1795 року (про які я ще розповім), сучасні видання, сотні вінілових платівок, журнали, газети, все є частинкою культури і частиною образу цієї книгозбірні.

Але про Метаморфози. Чи «метаморфози»?

І хоча Овідій був консервативним диваком і в свої «Метаморфози», вкладав часто навіть суто фізіологічно-міфічний сенс (про богів, напівбогів і різних «тварей земних») та все ж форми та слова просто прекрасні: «Орфей такимъ образомъ привлекалъ сладостїю пҌнїя своего, животних древа и камни».

Складно уявити собі доречним читати Овідія на вулиці, сидячи десь в парку, бо він теж не уник метаморфоз і осучаснення, отримав емоційне забарвлення чогось складного і академічного. Але дуже рекомендую спробувати.

Спробуйте прикласти ті метаморфози на те, що буде перед очима. Уявити як точно отак як ви в цьому місці хтось сидів і читав 10-20-50 років тому, про що він думав, яким він бачив місто і його культуру?..

Може поговоримо про це якось згодом.

І взагалі коли кажуть, що в житті треба спробувати все – то це ж про книги (якщо ви не знали).

Читайте також: «Гра» Девіда Фінчера. Забута стрічка про самотність і реальність, якій не можна вірити