Молитва, кутя і колядки: як святкують Різдво відомі волиняни

На Різдво вся Україна святкує народження Христа. Готується кутя, ставиться дідух, лунає тихенько молитва біля образа, і в хаті стає трохи казково й так по-домашньому тепло. Звичаїв святкування Різдва існує як людей на цьому світі. А ми запитали відомих волинян про їхні традиції зустрічі першої зірки на небі та народження Ісуса Христа. 

Консультант з питань туризму Волинської обласної ради Станіслав Ольшевський: 

«Для мене Різдво – це сімейна історія. Традиційно приходжу в гості до батьків.  А ще маю власний ритуал приготування куті, в автентичній бабусиній макітрі. До речі, допомагав в цьому процесі їй ще змалечку. Від мене залежав найважливіший процес – розтирання маку. Окрім пшениці та добряче розтертого маку додаю горіхи, дрельовані вишні, воду та мед. Ось такий простий і смачний рецепт. Усіх вітаю з Різдвом Христовим!». 

Депутатка Волинської обласної ради Юлія Вусенко: 

«Моя родина наповну святкує Різдво і має свої традиції! Святвечір завжди проходить в будинку моїх батьків, і мама, а вона в мене дуже смачно готує, від ранку займається приготуванням дванадцяти страв. Деякі пісні страви ми почали робити відносно нещодавно, а от деякі, як то голубці з пшоном і грибною підливою або оладки із оселедцем – моя родина готує ще від прабабусь. Під скатертиною на кутках столу у нас завжди часник від ворогів і злих духів, по центру сіно – для добробуту, а на скатертині по центру – кутя в макітрі.  

Коли вечеря завершена – кутю не прибирають і ложки з макітри не виймають. Це теж традиція. Вважалося, що наші померлі родичі вночі прийдуть на кутю, а от якщо чиясь ложка буде перевернута…, того і запросять в цьому році до себе. Бабуся казала, що її прадід любив пожартувати і перевертав ложки над ранок, щоб їх лякати. Дідух з’явився в нашому домі нещодавно. Це така неймовірна традиція, яка надає особливої святкової атмосфери оселі. А ще ми колядуємо. Навіть маємо пісенник з колядками і я радію, що колядувати люблять і мої діти. Цього року Юстина з пластунами навіть піде вертепом і буде янголом. Я дуже пишаюся цим, бо традиції повинні передаватися з покоління в покоління. Та головна різдвяна традиція для мене – бути поруч в цей час із тими кого любиш і хто є для тебе важливим. Бо Бог є любов, а в цьому світі про це не варто забувати!». 

Медійниця, авторка та ведуча програми «Неформат» Катерина Той: 

«Звичайно, Різдво у нашій родині святкується щороку, і напевно – це одне з найважливіших християнських свят. Обов’язково – це свято з рідними. Традиційно 6 січня ми збираємося на пісну вечерю з 12 страв. Цьогоріч будемо зустрічати першу зірочку в моєї старшої сестри, тому що батьки в селі, а вже 7 числа вже поїдемо до них.  

Не минає це свято без подарунків та щедро накритого столу. Має бути багато страв. Для чого? Напевно, швидше для внутрішнього заспокоєння, що рік, який прийшов, буде теж багатим, але не лише на їжу. Шануємо молитвою тих, хто вже не з нами і продовження нового життя. Тому для нас Різдво – це розуміння того, що народився Ісус. Це новий погляд на життя, внутрішнє переосмислення. Воно приносить в наші душі любов, гармонію, важливого значення родини, що рік минув і розпочинається новий цикл. Це свято сподівань». 

Фотографиня Лідія Кожевнікова:

«Різдво святкуємо обов’язково! На святвечір стрічаємо з родиною першу зірочку, а опісля – сідаємо за стіл. На столі  року в рік є 12 пісних страв. Серед них найголовніша – це звісно кутя. Також готуємо варену картоплю з мочанкою – олія з часником. А вже зранку, 7 січня, на саме Різдво збираємося усі разом за святковим столом, проте вже не пісним. Усім бажаю гарних свят!». 

Дизайнерка прикрас Ніка Каюда: 

«Ми у цьому році з чоловіком вперше прикрасили ялинку. Тепер це точно буде наша зимова традиція. Над новими традиціями, які з’являться в нашій сім’ї, вже будемо думати, коли у нас будуть дітки. А взагалі, останніх 5 років у новорічно-різдвяний період ми їздили з туристичним клубом у Карпати і підкорювали нову вершину».

Фітнес-наставник Тарас Колодій: 

«Віднедавна у нашій родині святкується два Різдва, адже серед моїх рідних є і греко-католики, і православні християни. Тому нас спочатку запрошують на першу святу вечерю в грудні, а потім на другу в січні. А так як ми одна родина, то і традиції такі ж. Обов’язковим є грибний пісний суп, який спеціально готується на Святвечір. Це смак дитинства і різдвяних свят. Для мене свято Різдва більше про родину, коли ми збираємося разом. До речі, я сам ніколи не колядував. Але в мене росте син і я намагаюся його цього навчити. Бажаю волинянам теплим родинних свят!». 

Журналістка, регіональна представниця ІМІ у Волинській області Мая Голуб: 

«Для мене Різдво – це родинне свято, яке треба зустрічати в колі сім”ї. Обов'язково  на столі у нас має бути кутя та пісні страви. Зазвичай починаємо вечеряти, коли вже перша зірка вже зійшла. Мама завжди дивилася у вікно чи є зорі на небі перед тим, як сідати за стіл. 

У дитинстві я дуже чекала на це свято, бо на зимові канікули їздила до дідуся та бабусі в село. Я з захопленням спостерігали за традиціями. Бувало, що стіл на святвечір був вкритий соломою, а по кутках бабуся клала часник. Мені розповідали в дитинстві, що у Різдво можуть відбуватися різні дива. Бабуся наголошувала, що не можна працювати чи займатися якимось іншими робочими справами на Різдво».

Депутат Волинської обласної ради Іван Мирка: 

«Ми завжди святкували Різдво. Маю спогади і з радянських часів:  їздили в село в ці дні провідати бабусю і дідуся. І хоча це було заборонено, не модно і засуджувалося, там сім’я разом готувала саме різдвяні пісні страви. Але я тоді ще того не знав.

Увечері, 6 січня ми збиралися за столом. Найбільшого розвитку і відродження святкування набрало на початку 90-х років. В той час я вже навчався у недільній школі і в нас був цілий вертеп. Вже і ходили Луцьком перші колядники, проте, більшості було соромно колядувати. Так, наголошую, саме соромно! Це ще тоді навіть висміювалося, так само як вишита сорочка, і так далі. 

Традиційно першу колядку ми в родині співали після церкви, перед святою вечерею 6 січня. 

А в же в моїй власній сім‘ї є обов‘язкова традиція: підготувати з дітками вертеп і об’їхати всіх родичів і друзів. Робимо ми це 7 січня після вечері в батьків.

Різдво – це першочергово родинне свято. Відповідно ми намагаємося  охопити увагою усіх, кого зможемо, найближчих, найрідніших. Принести додому свічечку, приготувати 12 традиційних страв, серед яких підпалки, кутя, ясь, смажені сушені гриби, вареники, картопляники, пироги з маком, вишнями і сушениною. Та колядувати до останніх сил.

Фотохудожниця, блогерка Ірина Дяченко: 

«Для нашої сім‘ї – це особливе свято. Вірю, що саме на Різдво душа може переродитися разом з Ісусиком. Тому дуже важливо у цей день не просто сидіти за святковим столом. Ми є православними християнами, тому наше святкування Різдва починається зі служби в храмі. Щороку ми всією родиною, не зважаючи на погоду, завжди їдемо до церкви, молимося за новонародженого Ісусика, а вже потім святкуємо у сімейному колі.

Різдвяні традиції для нас – це однозначно зустрічатися з рідними. Ввечері ми обов‘язково приймаємо колядників у нас вдома, також їдемо і самі колядувати до кумів. Цьогоріч старша донечка Ліза вперше вивчила колядку «Добрий вечір, тобі, пане господарю…». Ми навіть привітали усіх підписників в соцмережах колядкою у виконанні Лізи. Вітаємо усіх зі світлим святом Різдва! Нехай маленький Ісус благословляє і наші, і ваші починання!».