«Його картини – це світло, яке торкається серця»: у Луцьку відкрили виставку робіт Олександра Валенти

У Луцьку відкрили виставку робіт Олександра Валенти, присвячену ювілею художника, який загинув за трагічних обставин у 1997 році.

Проєкт «Олександр Валента (1944 – 1997). Міф і реальність. Малярство, графіка, документальне фото» презентували 14 лютого у луцькому художньому музеї. Модерувала захід мистецтвознавиця та завідувачка музею Зоя Навроцька. На заході була й журналістка Район.Культура. 

Аби зібрати більше картин для показу, напередодні оголосили про пошук робіт для цієї знакової виставки. Твори Валенти надали поціновувачі з приватних колекцій, Волинський краєзнавчий музей та Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК). 

За словами мистецтвознавиці, Валента – перший художник у Луцьку, чиї роботи фальсифікують. Готуючись до виставки, працівники музею відхилили від експозиції 10 підроблених творів, які їм запропонували. І хоча це свідчить про популярність художника серед колекціонерів, сам Олександр до свого визнання як митця, дійшов, маючи за плечима лише навчання у дитячій художній школі. Нею тоді керував Петро Сензюк. Після завершення навчання, Валента продовжував працювати над собою, вчився у пуантилістів, імпресіоністів, знаходив чорно-білі репродукції кубістів. 

«Сьогодні його доробок – це гордість кожного волинянина. Де б не назвали Валенту, всі його знають. Хоча сам він не любив пафосу. Не любив коли при ньому говорили про нього. Коли на його п'ятдесятиріччя готувалася виставка, він казав: «Знаєш, Зоєчко, ви проводьте відкриття, а я у своїй майстерні насмажу беців (картоплі), приходьте», – сказала Зоя Навроцька.

Зоя Навроцька

Його скромність поширювалася і на власні картини. Свою першу роботу, яку виставив на продаж, Олександр оцінив у три рублі 60 копійок. 

«Нам вдалося повернути його ім’я та постать в загальноукраїнський канон. Тепер школярі матимуть змогу знайомитися зі світовим мистецтвом. Нещодавно я була в Дюссе, в Парижі й побачила роботи імпресіоністів й подумала: а чому ми не можемо показати так своє українське мистецтво?», – промовила народна депутатка України Ірина Констанкевич. 

Ірина Костанкевич

Відвідувачі

16 лютого Олександру виповнилося б 80 років. Але у 53-річному віці він загинув у своїй художній майстерні від рук невідомих убивць. Заступниця міського голови Ірина Чебелюк висловила вдячність друзям та знайомим художника, які зараз дбають про його спадщину. 

«Я вважаю, що дуже багато з присутніх, як і я, шкодує, що не мав змоги знати Олександра Валенту особисто. Тому що коли ти дивишся на його роботи, це глибоко зачіпає серце. Ми повинні працювати над тим, щоб увіковічнити надбання тих творців, які творили у 50-80-ті роки. Це минуле століття, але все ж це не так давно, адже багато хто ще їх пам’ятає», – промовила Ірина Чебелюк.

Відвідувачка

Виставка

Фундатор МСУМК Віктор Корсак поділився задумом про створення музею Олександра Валенти. 

«Культура складається з конкретних людей. Валента сформував біля себе своє оточення, їх як маркером видно», – додав Віктор Корсак.

Роботи Валента

Народився Олександр у селі Черніїв Турійського району. Батько Родіон загинув під час війни, мати Уляна померла невдовзі після народження сина. Хлопець ріс сиротою, вчився в інтернаті. Змалку він вбирав у себе імпульси рідної культури і жодні напрями соцреалізму і тоталітарні догми не вплинули на його творчість.

«Усі його картини – це світло, яке торкається серця, попри потрясіння, які він зазнавав у своєму житті. Це світлий образ Луцька», – сказала Зоя Навроцька. 

Захід

На презентації була присутня сестра Олександра – Ліда Валента. Жінка, як і інші присутні на заході, відзначила доброту брата. Вона розповіла, як художник переїздив до нової квартири-майстерні, і вона занесла йому крупи, борошно та баночку штучного меду. Наступного разу прийшла до нього, і нічого з того в шафці не знайшла. Навіть пустої банки. «Що ж то таке? Де мед?», – випитувала вона. Він довго не відповідав, а потім зізнався, вказавши на двері навпроти: «Там діти малі і вони бідні»».

«В храм мистецтва треба приходити з чистими намірами. І таким був Сашко. Одного разу я була в його майстерні. Стояла перед картиною «Раки». Так вона мені сподобалася! А він підійшов до мене й почав розповідати що вона означає. І почав філософствувати: що таке життя. Він говорив мені такі речі, що я не могла повірити… Йому часто казали, що він як дитина. Але дослідники кажуть, що навіть Григорій Скоровода у поважному віці поводився так само. Тому будьте добрими, і будьте дітьми», – поділилася спогадами Ліда Валента.

Ліда Валента

Організатори презентували для друзів та близьких художника архівне відео з відкриття виставки Валенти на 50-річчя. Художник тоді ще був живий.

«Я пам’ятаю, як бачила його в останній раз. Я рано-раненько прийшла на його нову квартиру. Він забивав цвяхи в підлогу, зробив з них цілу дорогу. Я питаю: що ти робиш? А він: «Я хочу, щоб та погань, яка вибиває мені двері, приходить до мене і забирає у мене все, хоча б поранилась». Це було десь за тиждень до його смерті», – поділилася останньою розмовою з товаришем Зоя Навроцька.

Захід

Згодом, під звуки електрогітари луцького музиканта Богдана Гембіка та за келихом вина гості музею могли роздивитися та обговорити графічні твори, малярські роботи у різних техніках (імпресіонізм, постімпресіонізм, крапковий живопис та інші) та архівні фотографії з життя «маестро Валентіні». Побачити його роботи в Художньому музеї можна впродовж місяця.