«Його сріблястий голос буде окрасою ангельського хору», – спогади про соліста «Душі Волині» В'ячеслава Судиму
-
-
>
-
>
-
>
2846
Життя заслуженого працівника культури України, відмінника народної освіти, соліста вокального дуету «Душа Волині» – В'ячеслава Судими раптово обірвалося 2 січня. Спогадами про колегу поділилася його напарниця по дуету Алла Опейда.
Про це вона написала на своїй сторінці у фейсбуці на 40 день після смерті В'ячеслава.
«Вокальний дует «Душа Волині» перегорнув свою творчу сторінку, яка нині залишиться історією культурно-мистецького життя Волині, України. За роки, які минули ми стали лауреатами всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів і фестивалів, В’ячеслав – заслуженим працівником культури України, я – заслуженою артисткою України. Географія наших виступів була надзвичайно широка. Українську пісню дарували в Польщі, Литві, Словаччині, Німеччині, Вірменії, Азербайджані, Єгипті, Франції, Норвегії… це сотні тисяч кілометрів…» – пише співачка.
Алла пригадує, вони зустрілися в 1985 році в Луцькому районному будинку культури, нині культурно-мистецький центр «Красне» КЗ «Палац культури міста Луцька». Цей заклад став для них творчою лабораторією, де плекали українську пісню 37 років.
У репертуарі дуету було багато творів українських поетів та композиторів, але найбільша кількість пісень на вірші волинських поетів – Й. Струцюка, П. Маха, В. Гея, І. Корсака, Т. Музичука тощо.
Пісні створювали у співпраці з волинськими композиторами – А. Пашкевичем, М. Стефанишиним, В. Герасимчуком, О. Синютиним та багатьма іншими.
«У репертуарі дуету налічується понад 300 пісень різної тематики, від колискової, стрілецької, повстанської, народної, героїко-патріотичної пісні до пісень про найрідніших, найдорожчих людей – маму, тата, родину, Батьківщину, ліричні та пісні на всі випадки життя. Окрім дуетних творів, у кожного з нас був і є свій сольний репертуар. Наша творчість в жодному разі не була пов’язана з шоу-бізнесом. Мистецтво і шоу – це дві протилежності для нас. Ми були багаті своїми піснями, даруючи своє мистецтво, прокладали шлях до людських сердець», – пише Алла Опейда.
Виконавиця пригадує, що творчий шлях В’ячеслава розпочався задовго до зустрічі з нею. Ще у 1972 році на «Пісні року», як розповідав він, почув «Червону руту» у виконанні ансамблю «Смерічка» і відтоді закохався в українську пісню, зрозумівши, як високо її піднесли В. Івасюк, Н. Яремчук, В. Зінкевич.
«Пісня стала його супутником життя. Завжди з вдячністю згадував своїх наставників – Анатолія Голованя та Віктора Заворовського, котрі помітили, повірили і підтримали талант та дали путівку в пісенне життя. Рушійною силою, підтримкою дуету протягом багатьох років був ексдиректор Луцького районного будинку культури – Степан Цика».
За професією Судима був вчителем географії. Він любив казати: «Для мене основна турбота, це робота, а співати – це хобі, улюблена справа, ліки для душі».
«Підбираючи твори до свого репертуару ніколи не сперечалися, а завжди приходили до спільної думки… «Я тобі довіряю», – повторював В’ячеслав. Тепер уже частіше пригадую його фрази…. «Вірш народжується від щоденного життя, а пісня від любові. Співати – це, велика титанічна праця без вихідних, праця над собою, потрібно весь час тримати себе у відповідній формі…». Виходячи на сцену усі свої негаразди залишав за кулісами, ніс людям лише творчість і повторював… «слухача не обманеш, він відразу відчуває фальш». «Буває, поспіваєш і ніби з Богом порозмовляв та й на душі легше...». А дорогу додому вимірював піснями… «Три пісні проспівав і ти вдома!».
Назву для дуету зуміли знайти лише після 20 років праці, її запропонувала на одному з концертів народна артистка України Людмила Приходько, назвавши «Душею Волині».
«Усі ці творчі роки нас об’єднувала спільна ідея, патріотизм, ми «холмського роду діти» і звичайно велика любов до пісні, рідного краю, країни. Будучи усі ці роки сценічною парою ми ніколи не сварилися, хоча за характерами були різні. Працюючи на сцені багато років відчували при співі кожен вокальний зворот навіть без погляду… Це відчуття було напрацьоване роками спільної праці», – пише співачка.
Алла зауважує: В’ячеслав безмежно любив життя, цінував кожну мить, допомагав безкорисливо іншим. Його ж цінували і поважали за людяність, поміркованість, мудрість, відповідальність, щедрість душі, справжність.
«Душа В’ячеслава відлітає на небеса, його сріблястий за забарвленням голос буде окрасою ангельського хору у Всевишнього, а для нас залишаються пам’ять та спогади... Я дякую долі, що мала можливість частину свого життя та пісню розділяти з тобою і дарувати її людям! Ти завжди будеш в нашій пам’яті сильним духом, доброзичливим, щедрим, співочим, безкорисливим...»
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
