ПТСР та нічні кошмари: Сергій Мартинюк презентував у Луцьку новий роман

У Луцьку письменник фронтмен і вокаліст гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк із псевдонімом «Колос» презентував свій роман «Кушмарджак». 

У Волинській обласній бібліотеці імені Олени Пчілки він розповів про те, як сімейна драма перетворилася у ПТСР-трилер, нічні жахіття як символи у романі, чому варто проговорювати свої проблеми й через що міркує залишити великі прозові жанри. Захід модерувала Елла Яцута. Подія відбулася 27 січня. Презентацію відвідала журналістка Район.Культура.

Елла Яцута та Сергій Мартинюк

Робота Сергія Мартинюка над романом «Кушмарджак» тривала три роки. Почалася вона з того, що автор вирішив написати сімейну драму. До цього кроку його підштовхнув власний травматичний досвід розірвання шлюбу та досвід його колег. Тоді й виникла ідея розповісти історію руйнації хороших стосунків між двома людьми. До основної ідеї додалася вигадка з дитинства про «Кушмарджак». 

«В березні 1998 померла моя бабуся. Мені було 10 років. Ми з батьками поїхали в село хоронити її, і залишилися там на ночівлю. Я готовий заприсягтися, що в той вечір бачив як темрява в кутку кімнати почала згущуватися і рухатися на мене. Звісно, що наступного ранку я посміявся з себе, але образ залишився в пам’яті. З віком такі речі минають, але цього не сталося зі мною. Я й досі, коли сплю один у вітальні, то мені здається, що крісло, на яке дивлюся й не зовсім крісло», – поділився спогадами Сергій Мартинюк.

Елла Яцута та Сергій Мартинюк

Міфічна істота та символ темряви стали уособленням дитячих страхів. У романі автор показує, що не пропрацьовані травми множать нові проблеми й перетворюються на тягар.

У первісній ідеї Сергій виокремив три ключові теми роману: секс, любов і зрада. Але під час його написання герої та проблематика змінилися й зараз автор описує свою книгу чотирма словами: постравматичний стресовий розлад (ПТСР). 

Відвідувачі презентації

До роману письменник підійшов системно: для своїх героїв створив анкети, де прописав їхнє дитинство, поведінку та інші дрібниці як смаки в одязі та улюблена їжа, які б остаточно сформулювали їхні портрети.

«Я вирішив зробити персонажів максимально «випуклими». Я розвісив на дошці фотографії голлівудських акторів, спортсменів, які виникали у мене в голові, коли візуалізував своїх персонажів. Так я з ними й спілкувався», – розповів митець.

Письменник розповідає про роман

Зіркові обличчя змінили свій вигляд, коли автор вирішив, що головний герой – Ярослав Дорош – буде ветераном українського добровольчого батальйону. Перед письменником постала картина: чоловік після боїв за Іловайськ повертається до рідного містечка (у книзі це вигадані автором П’яні Мости). Ярослав прагне зрозуміти, що робити людині, яка пережила війну, як знайти себе і врятувати шлюб. Головний герой намагається пристосуватися до звичного життя. Однак після пережитого на фронті у нього розвинувся ПТСР.

Сергій Мартинюк хотів аби книга закликала читачів говорити про те, що їм болить. З його слів, в дитинстві він довгий час почувався некомфортно й отримав травматичний досвід стосовно сім’ї та шлюбу. Згодом письменник зрозумів, що кожен з його оточення мав схожі проблеми, які ховав за гарною картинкою. 

«Дуже часто, замість того, щоб просто поділитися болючим, викинути з себе багаж років, люди цього не роблять. Це перетворюється на причину хронічних неврозів. Все починається зі слова, розмови… Є люди, які тільки на тридцятий рік життя, маючи сім’ї та дітей, проговорює з психологом те, що вважає сороміцьким… Дуже круто мати людину, яка професійно може тебе вислухати, не перебивати й не засуджувати… Моя психологиня допомагала мені з фрагментами, як фахівці комунікують з пацієнтами-військовими», – сказав Мартинюк.

Презентація роману «Кушмарджак»

Автор також консультувався із шістьма військовими про їх бойовий досвід, технічні деталі та сленг, пов’язаний зі зброєю. Спілкуючись з ними він намагався пропрацювати, як вояки відчувають паніку та страх на фронті та чи відчувають їх взагалі. Хоч самій війні у книзі присвячено зовсім небагато сторінок, та задля їх написання, письменник прочитав багато літератури про Іловайськ та статей зі спогадами рядових солдатів.  

«Я не хотів акцентувати на війні, а зосередитися на її наслідках. Адже роман я писав до початку повномасштабного вторгнення. Хоча третину книги я вже дописував опісля і вже не думав, що колись допишу. До того ж у мене народилася донька, і я подумав, що у моєму житті вже немає часу для написання романів. Та й кому це взагалі потрібно? Але я стільки часу присвятив цьому і консультувався із багатьма людьми, тому мав довести це до кінця», – пояснив музикант. 

Відвідувачі фотографуються з письменником

Сергій свідомо випередив час і додав до роману сюжетну лінію про штучний інтелект. Події книги розгортаються у 2015 році, коли нейронні мережі ще не набули того технічного прогресу, яким його знають сьогодні. Адже нейромережі метафорично підкреслюють самотність головного героя, який розчарувався в людях. В пошуках спокути за свої гріхи та ідеального співрозмовника, який не буде нав’язувати поведінкові патерни, Ярослав працює із мобільним застосунком. Це додаток, який має доступ до всього, що відбувається у пристрої: від замовлень, яких здійснює його користувач до тону телефонної розмови, через який зчитує психологічний стан користувача. 

«Кушмарджак» – перша книга Мартинюка, у якій відсутні безпосередні прототипи персонажів. 

«Для мене було принципово не використовувати власний пережитий досвід. Навпаки, я хотів переміщувати свою свідомість у ситуації, в яких я не був. Трішки додав власного літературного досвіду другій головної героїні Дарці. Персонажка живе з кризою «другого роману», коли перша книга вже опублікована й отримала багато прихильників і критиків. Тому друга книга має бути написана дуже добре, бо вже формується фанспільнота. Мені потрібна була героїня, через яку я міг би проартикулювати те, що з різних причин не міг висловити в інтерв’ю. Або ж через те, що не хотів когось образити, чи дібрати слів», – пояснив письменник. 

Захід

Тему стосунків дітей та батьків Сергій запозичив з власного досвіду спілкування із падчеркою Златою. Деякі її цитати з розмов він точністю відтворив у книзі. 

Автор визнав, що прихильно ставиться до конструктивної критики. Тому за проханнями своїх бета-рідерів, чоловік викреслив 80% відвертих сцен з роману. 

«Через Макса Кідрука я переписував перші 60 сторінок. Чому? Спочатку я планував писати текст в теперішньому часі. Мені здавалося, що так буде цікаво звучати. Я подумав: «А, наберу Кідрука». Він вичитав мені лекцію і сказав, що треба переробити усе в минулий час», – з гумором розповів Мартинюк.

Презентація

Автор не потішив відвідувачів презентації планами про майбутні романи. Сказав, що кожного разу обіцяє собі: цей останній.

«На написання роману я витрачаю багато часу... Але я пишу, коли дуже хочу про щось терміново проговорити. І в цей момент я не думаю про те, що скаже читач. Тільки коли вже роботу завершено, я міркую: а як відредагують читачі і як її продати? Хоча треба було про це замислитися ще на етапі написання… У мене є декілька ідей, але я поки що залишу їх неозвученими. Можливо, це буде мікропроза», – додав Сергій. 

Під час заходу відвідувачі мали змогу придбати примірники роману «Кушмарджак» й отримати автограф, а також зробити пам'ятні фото з літератором.