У Луцьку провели вечір пам'яті волинського поета Василя Гея

У Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки провели літературний вечір «Щоб у слові не вигас вогонь…», присвячений пам'яті Василя Гея.

Подія 15 січня зібрала друзів письменника, його колег, учнів,  послідовників та всіх небайдужих до поетичного слова. Модерувала захід завідувачка відділу краєзнавчої  роботи Наталія Хом’як. Про це журналістам Район.Культура розповіли у бібліотеці.

Сила таланту Василя Гея втілилася в поезії, прозі та публіцистиці. Визначальним у його творчості, починаючи від перших проб пера, було, за спостереженнями літературних критиків і майстрів поетичного слова, органічне і  яскраво виражене національне світосприйняття, засвідчене в образах любові й краси. 

Василь Гей – український поет, публіцист, прозаїк, член Національної спілки письменників України. Був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб», з якої вийшли відомі нині поети і прозаїки. З 1989 по 2006 роки очолював Волинську організацію Національної спілки письменників України. Був ініціатором та організатором видання альманаху «Світязь» обласної письменницької організації, упорядником і редактором 11 його випусків (1992-2005).

 Автор понад 30 книг для дорослих та дітей, статей у всеукраїнських та обласних часописах.

«Часто на творчих зустрічах у навчальних закладах школярі чи студенти запитують: «Які свої твори ви вважаєте найкращими чи найдорожчими для себе?» Не з легких запитання, але мені відповідати на нього можна не в обтічній формі, не стандартною фразою /мовляв, найкраща книга ще не написана/, а конкретно, бо деякі мої видання мають кревну й болючу основу, народжені з трагічної історії роду й народу. Такими є вже згадана поема «Підрубане дерево роду», повість «Яворник» та оповідання, що увійшли до однойменної книжки /1997/. Це, звичайно, і збірка восьмивіршів, написаних протягом кількох років у рідному селі, «Де маминим голосом тиша мовчить...» /2001/. У ній вдалося, як мені здається, в поетичній, художній формі поєднати особисте й загальнонаціональне, осмислити свій час і себе у ньому», – зазначав сам Василь Гей. 

Під час зустрічі ділились добрими, світлими, теплими спогадами ті, хто знав Василя Степановича особисто. Згадували  непростий, але насичений та яскравий життєвий та творчий шлях майстра літературного слова та великого патріота України. У поетичних рядках висловила свої почуття письменниця Ніна Горик, які написала у березні 2016 року, коли Василя Гея раптово не стало. 

«Оспівав, уславив, возвеличив

Рідну землю, хату, добрий рід,

Материнське слово, пісню, звичай,

Джерело і стежку до воріт…

І полинув в Рай, у Божий вирій

Над своїм Поліссям, наче птах.

Зацвітають незабудки щирі

Синьо у поетових слідах». 

«Дуже важливо зустрічатися та гуртуватися навколо духовного багаття. Сьогодні його для нас запалив Василь Степанович Гей. Він з Вічності у своїх віршах говорить  про сьогоднішній день», – зазначила вона.

« 14 січня – день народження великого волинянина, великого українця, що зробив вагомий внесок в літературне життя України та Волині зокрема. Він щиро вболівав за чистоту української мови та багатьом  допоміг  долучитись до прекрасного українського слова. Сьогодні Василь Степанович буде з нами», – резюмувала очільниця обласної книгозбірні Наталія Граніч.

«Василь Степанович мав великий талант любити людей. Допоміг багатьом молодим письменникам робити перші кроки на літературно-творчому шляху», – поділилась знана письменниця Надія Гуменюк.

«Дуже цінним завжди було і є його громадянське сподвижництво, особливо у такі не прості часи. Відстоюючи чистоту українскої мови, він вболівав за ментальне здоров‘я нації», – підкреслила заслужена вчителька України, кавалерка ордена княгині Ольги Олеся Ковальчук.

Спогадами про спільну роботу в бібліотеці, про плідну просвітницько-творчу співпрацю Василя Гея з  науковою бібліотекою розповіла багаторічна очільниця обласної книгозбірні Людмила Стасюк. 

Музичним дарунком були пісні на слова  Василя Гея, що прозвучали у виконанні народного артиста України Василя Чепелюка та заслуженої артистки України Галини Овсійчук.

Студенти Волинського фахового коледжу культури та мистецтв імені Ігоря Стравінського Софія Безушкевич, Тарас Грищук, Вікторія Писарук, Марія Власюк читали поетичні рядки та показали інсценізацію оповідання «Чому Синюки бідні» у постановці режисера та сценариста Віталія Герасимлюка. Над залученою у мінівиставі лялькою працювала голова громадської організації «Жива лялька» Юлія Тузлова.

 З теплими словами звернулась до присутніх дружина письменника, що супроводжувала його на життєвому шляху, надавала підтримку та дарувала   наснагу й натхнення Мирослава Іванівна.

«Я дуже вдячна всім присутнім, що зібрались сьогодні згадати Василя Степановича. Всім нам його дуже не вистачає. Прожиті їм роки не минули безслідно. Він залишився у своїх творах та у серцях людей», –  зазначила вона. 

Улюблені багатьма твори  Василя Гея презентували на книжковій виставці з символічною назвою «Зронити в землю вічності зернину».