У Луцьку відкрили Великодню майстерню

У Луцьку відкрили Великодню майстерню, в рамках якої будуть відбуватися благодійні майстер-класи.

5 квітня у стінах Палацу культури розпочався перший майстер-клас з розпису традиційної волинської писанки. На заході побувала журналістка Район.Культура. 

На події також були присутні учні Луцького ліцею №1 та Луцького ліцею №9.

Творчий проєкт організували департамент культури Луцької міської ради, Волинський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України (НСМНМУ), Палац культури міста Луцьк, а також Громадська організація «Новий рівень». Заняттям сприяв департамент освіти Луцької міської ради.

«Ми віримо в те, що Великдень – це свято воскресіння. Ми сподіваємося, що незабаром наша країна воскресне з руїн… Впродовж багатьох років ворог намагався переконати нас, що українців і їхніх традицій не існує. Вони казали, що це шароварщина, але це не так. Ці традиції ми бережемо завдяки Вам, майстри», – звернулася до членів НСМНМУ заступниця луцького міського голови Ірина Чебелюк. 

Ірина Чебелюк

Майстрів, які долучилися до проєкту, Ірина Чебелюк нагородила подяками. 

«Попри всі виклики сьогодення, ми не зраджуємо традицій. Я дуже хочу подякувати майстрам Волинського обласного осередку Національної спілки майстрів. Я впевнена, що наразі, доки воїни боронять Україну, нашим надзавданням є зберегти культурні цінності та надбання», – зауважила директорка департаменту культури міської ради Тетяна Гнатів.

Захід розпочався з кривого таночка від фольклорного гурту «Калиновий цвіт» Луцької гімназії №18. Як пояснює керівниця гурту Галина Орищук, такий початок має символічний підтекст. 

«Коли турки й татари нападали на Вкраїну, діти виходили на вигін і водили кривий хід, «замітаючи сліди», щоб заплутати ворогів наших землях», – розповіла Галина Орищук. 

Галина Орищук

Керівниця гурту разом із підопічними презентувала відвідувачам веснянки та інсценізовані народні весняні ігри. 

«Кожна дівчина нашого колективу одягла костюм з бабусиної скрині. Цей одяг зібраний з усіх регіонів Волині. Ми популяризуємо свою культуру, не забуваємо свого коріння. Є коріння, і є насіння. Той хто не знає минулого – не має майбутнього. Тому старайтеся перейняти все від своїх бабусь, тому що наші традиції найкращі», – цими словами завершила виступ Галина Орищук. 

Згодом, маленькі гості приєдналися до навчання з писанкарства від майстрині Галини Вахрамєєвої. У роботі з дітками їй допомагали студенти з кафедри образотворчого мистецтва факультету культури і мистецтв ВНУ імені Лесі Українки.

«Писанка це не лише гарна дрібниця на святковому столі. Це мальована молитва. Кожна жінка малювала писанки перед Великоднем і щось вимріювала, просила у Бога», – розповідала дітям майстриня. 

За словами Галини, орнамент «дубові листочки» зазвичай писалися з побажанням міцного здоров’я. «Вітрячок» – коли просили хорошої погоди, щоб грім не побив жито. А «зірка» або ж «ружа» чи «розета», яка є головним елементом волинської писанки, уособлювала побажання щастя. 

До крашанок предки ставилися з повагою. Але так було не завжди. Коли у радянському союзі до влади прийшли комуністи, писанку внесли до списку шкідливих релігійних атрибутів. Спочатку, людей, які малювали писанки, висміювали, потім – їх карали. Врешті-решт, майже на всій території України перестали розфарбовувати яйця. Ця традиція залишилася тільки в далеких Карпатах, де її не могли дістати вороги. Але минали часи, відродилася Україна і відродилася писанка. Тому крашанка є символом воскресіння нашої держави. 

Галина Вахрамєєва розповіла, що предки вірили у надзвичайну силу писанок. Вважалося, що якщо посвятити одну крашанку сім разів, то її власник зможе побачити відьму та інших представників темної сили. Тому відьми та відьмаки полюють на такі могутні великодні яйця, аби їх не могли розпізнати звичайні смертні. 

«Серед дівчат існувало повір’я, що обличчя стане вродливішим, якщо вмити його водою, де раніше лежала писанка. Тому на Великдень писанку заздалегідь клали у воду», – поділилася ще однією легендою майстриня. 

З великодніми яйцями було поширено багато заборон. Якщо писанка розбивалася, то заборонялося топтатися по шкаралупі свяченого яйця. Не можна було залишити великі шматки шкаралупи на вулиці чи на землі, бо відьма знайде їх, набере ними води й нашкодить нею худобі. 

«Про те, щоб викинути шкаралупу на вулицю не було й мови. Залишки шкаралупи клали в річку за водою аби сповістити предків, що настав Великдень. Або прикопували у першу ріллю чи під фруктове дерево» – пояснила жінка.

Заняття у великодній майстерні проводитимуться до 12 квітня. В межах проєкту діятиме виставка-продаж виробів декоративно-прикладного мистецтва, зібрані кошти з якої будуть спрямовані на потреби Збройних сил України.