У Рівному показали виставу «Колостворення» про феномен української єдності

У Рівному показали імерсійну виставу «Колостворення» – перформативне осмислення феномену волонтерства режисеркою Мариною Богомаз.
Показ вистави відбувся 24 лютого у Рівненському академічному обласному театрі ляльок. Про це повідомили в Управлінні культури та туризму Рівненської ОДА.
Як зазначають на сайті театру, «Колостворення» – імерсійне дійство-розмірковування про вплітання себе, своєї долі, свого минулого та теперішнього у спільне майбутнє. Перформативне осмислення феномену волонтерства як акту внутрішньої трансформації, що долає страх й нейтралізує агресора. Дослідження сили єднання, коли кожна частка яскравішає на тлі цілого.
Задум вистави почав народжуватися під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, в одному з незлічених просторів плетіння маскувальних сіток – у фоє Рівненського обласного театру ляльок. Там щодня руки українок створюють захисні мережива для наших воїнів. У цьому ж просторі знайшла собі прихисток й київська режисерка Марина Богомаз.
Мисткиня побачила у цьому, на перший погляд, простому дійстві плетіння ритуальну основу. Однотипні рухи створюють особливі ритми, а індивідуальність кожної майстрині дає унікальні патерни. При цьому вся робота здійснюється вручну – суцільний hand made. Через клаптики тканин у сітку вплітаються різноманітні історії життя незнайомих людей, їхні енергії, настрої, мрії, побажання. Маскувальна сітка стає вишивкою та оберегом.
«Вистава народжувалася в стінах цього театру, коли почалася війна, десь через два місяці, коли ми збиралися, плели сітки. Різні люди: і митці і далеко не митці, просто ті, хто хотіли бути корисними. І, як виявилось, серед них є музиканти. Першим зазвучало фортепіано – це пані Юлія. Потім приєдналися дві бандуристки, і так організувався маленький оркестр. Підключилися самі артисти. Вистава вимальовувалася десь три місяці. Ми робили відкриті репетиції, ми шукали, працювали багато з фактурою, і вкладалося в це... ці нитки, це плетіння, яке народжувалося у сітках – як щит, як захист для наших воїнів. Почала спливати і сама історія взагалі, як починається клубочок, ниточка, орнамент, оберіг, який генетично входить глибоко в кожного з нас, в крові кожного з нас. І, мабуть, вся ця вистава і є символом того об'єднання людей: коли вони збираються, то вони можуть зробити не тільки маленький оберіг, а величезний, потужний щит із сили, яка в серцях, яка в єднанні. Тому сплелося все: і традиція, і сучасність, які, як виявляється, не можуть існувати одна без одної», – каже Марина Богомаз.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром