Сплетіння минулого, теперішнього і майбутнього: у Рівному презентували картину Анатолія Іваненка

У Рівному відбулася презентація картини місцевого художника Анатолія Іваненка «Даная, або Поклик Зевса. Алегорія спраги».

Захід пройшов 15 січня у галереї «Євро-Арт».

Анатолій Іваненко – відомий митець та викладач, який продовжив свій цикл полотен із сюжетами, побудованими на грецькій міфології, картиною про царицю Данаю. Як художник осучаснив міф про її долю – дізнавалася журналістка Район.Культура.

«Так якось трапилось, що якщо ти хочеш висловити щось в образотворчому мистецтві, створити якийсь образ, то ти звертаєшся до певних тем і ця ситуація чи час, чи позиція, чи розуміння найкраще передається через міфологічну тему», – зазначив автор.

То, хто ж така Даная? Це донька арагоського царя Акрісія, якому Оракул навіщував загибель від рук його онука. Тож цар запроторив свою доньку в башту, щоб ніхто не міг до неї підступитися. А також поставив біля неї стару служницю і Цербера.

Як відзначив художник, зображали цей міф і Тиціан, і Рембрандт, втім, вони намагалися точно відтворити те, про що йдеться в оригіналі. Анатолій Іваненко сприйняв цю історію інакше, та вирішив подивитися на неї крізь призму сучасності.

«У нас є і завжди були тенденції, що дівчата люблять одна одну й чоловіки люблять один одного. Це завжди було: і в Ренесансі, і в XVII столітті. Нічого жахливого в цьому немає. Якщо арагоський цар любив свою доньку, але не хотів, щоб вона народила онука, то він для неї створив усі побутові атрибути: ліжко і всю обстановку для того, щоб їй було комфортно. І, як на мене, він поставив би біля неї служницю, але не стару, неприємну жінку, яка наглядала б за нею, а молоду, привабливу, гарну дівчину. Для того, щоб вони, можливо, полюбили одна одну. І собачку дав – не Цербера, а таку, з якою можна розважатись», – пояснив своє рішення митець.

Песика художник писав зі справжнього домашнього улюбленця своєї доньки. Близькі Анатолія попросили його зобразити Алфі на картині. Попри те, що це не було оригінальним задумом митця, собаку вдалося органічно вписати в сюжет.

«Вийшов Алфік замість Цербера», – з посмішкою зауважив художник.

Як розповів Анатолій Іваненко, він хотів з чоловічого погляду якомога точніше передати, якою привабливою може бути Даная.

«У цій картині вона є такою, якою повинна бути в моєму розумінні. Тут ситуація, або сцена, або сюжет якраз розкриває момент після того, як вони були близькими», – зауважив художник.

У картині про це свідчать дві опіумні вази, з яких іде дим, серце на простирадлі, два вікна, і навіть той, хто споглядає за дівчатами. Біля красунь лежить пояс цариці Данаї. Якщо вона перебувала серед оголених юнок, то її вирізняв цей коштовний пояс, втім, на цьому полотні вона його зняла.

Дим, який виходить з посудин, перетворюється на Зевса. У міфі описали, що Зевс проник у вікно до дівчини й вона народила сина Персея від цього союзу. Віщування Оракула справдилося. Тож батько наказав закрити їх з сином у бочку й кинути в море. Але на цьому полотні Зевс з’являється як галюцинація, ніби нереальний дух, який видніється з-за опіумної димки й закликає Данаю.

«Тут є певна тяглість і оригінальність сюжету. Анатолій Григорович, як істинний митець, оригінально трактує відомі нам міфи й вносить туди своє бачення. Ми можемо уявити собі Данаю, яка змирилась з тим життям, не прагне визволення. Це має право на існування. Якщо поглянути з художньої точки зору, то це подобається, затягує. Цей стриманий колорит дуже приємний, ця димка, ці архітектурні елементи, які виступають. Мені подобається, як картина намальована: як світиться тіло, які меблі приємні. Подушка, на якій вона лежить, м’яко вгинається.  Цей дим, який клубочиться. Ти відчуваєш глибину й камерність, того, де вони двоє знаходяться, а ми так раптом за ними підглядаємо. Є речі, які вражають миттєво, а є такі, в які ти входиш і це такий довгий процес. Можливо він глибший за ті миттєві, блискавичні враження. Ти заходиш у них, ніби в море. Її хочеться розглядати», – поділилася враженнями від картини художниця та викладачка Наталія Волосянчук.

Не підвела художника й інтуїція. Митець розповів, що спершу написав покривало із цікавим орнаментом, а згодом вирішив подивитися на традиційні візерунки Близького Сходу. На його здивування, саме такий орнамент поширений у Марокко. Такі моменти, як зазначив живописець, дають впевненість у власних думках і рішеннях.

«Дивовижна картина, як і сам митець. Тому що сюжет з’єднує минуле, сьогодення і майбутнє. Порушує проблему і знімає її. У цьому є величезний сенс. Дуже цікава сама манера і виконання, і подання цього шедевру для людей. Адже художник домальовує її прямо в присутності глядачів. Він дописує її своїми мріями, думками, поглядами й це відбувається дійство, яке завершується презентацією», – описала свої емоції від побаченого психологиня і викладачка Олена Главінська.

Олена Главінська

Розкрила картину по-новому й зміна освітлення. Відвідувачі виставки відзначили, що це допомогло ще глибше відчути атмосферу й роздивитися риси персонажів. Заінтригував присутніх Анатолій Іваненко і наступною презентацією, яку планує провести у травні. За його словами, він наважився на те, чого ще ніколи не робив.

«Це дуже відповідальний меседж, він має під собою таке підґрунтя, тому що я переймаюсь саме змістовним мистецтвом. Мені хочеться висловити те, чого не робив ніхто», – анонсував митець.