«Мова – зброя нації»: у Луцьку відбувся форум до Міжнародного дня рідної мови

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків 19 лютого пройшов форум «Мова – зброя нації», присвячений Міжнародному дню рідної мови. Організатор – політична партія «Народний рух України». Модерував захід заступник голови НРУ Дмитро Климук.

Організатори запропонували послухати лекції про українську мову та необхідність її збереження одного із провідних мовознавців Павла Гриценка та відомої письменниці Лариси Ніцой, а також познайомитися із творчістю представників Волинської організації Національної спілки українських письменників. Охочих долучитися до важливого дійства було чимало, серед них була і журналістка Район.Культура.

21 лютого — це той день, коли у світі особливу увагу звертають на збереження рідної мови, підкреслюють її самобутність. Українська мова впродовж століть зазнавала тривалого руйнівного впливу з боку різних сусідів-держав, проте встояла, тому що нею, попри всі перешкоди, продовжувало розмовляти населення, навіть під загрозою власного життя. Про це йшлося на лекціях Павла Гриценка та Лариси Ніцой.

Першим виступив український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН Павло Гриценко із темою лекції «Сьогодення української мови: нові виклики». Спілкувалися із мовником через онлайн-платформу Zoom.

Павло Гриценко

Дослідник приділив увагу багатьом проблемам, дотичним до становища української мови у сучасному суспільстві. Серед них було питання використання української мови в інформаційному просторі. Павло Гриценко зазначив, що зараз є невелика кількість медіапродуктів, де послуговуються «бездоганною, добірною українською мовою». Він навів приклади помилок, яких припускають репортери, і зробив висновок, що багато журналістів використовують автоматизований переклад з російської мови.

Також мовознавець зачепив тему вивчення української мови у школах. Він наголосив на тому, що необхідно усім дітям вивчати українську мову, адже ті учні, які не вивчають і не послуговуються українською мовою, — це ціле покоління, яке «вже не є громадянами України».

«Потрібно творити потужний українськомовний простір», — зазначив Павло Гриценко.

Під кінець розмови мовознавець подякував усім, хто долучився до форуму. Зокрема звернувся безпосередньо до волинян, а саме до мешканців міста Луцька, де «ми мали прекрасного автора Івана Корсака, романи якого — це не просто белетристика, чтиво, це приклад відродження призначення художнього тексту, створення такого письма, щоб він захоплював, і щоб його мова йшла далі у народ». Також мовознавець висловив подяку Волинському національному університету імені Лесі Українки, де професор Григорій Аркушин створив «діалектний словник, де показано красу і велич мови Західного Полісся».

«Ми непереможні доти, доки маємо свою мову. Ми непереможні доти, доки все робимо для її збереження, утвердження і поширення. Я глибоко переконаний, що ми, маючи такий величезний фронт оборонців української мови, її відстоїмо і збережемо», — зауважив  Павло Гриценко.

Далі виступив композитор, поет, аранжувальник, хормейстер, лауреат премії імені В'ячеслава Хурсенка Ігор Баранюк. Під супровід гітари він заспівав власну пісню «Батурин».

Наступною лекцією була доповідь Лариси Ніцой, дитячої письменниці, педагогині та громадської діячки, лауреатки премії імені Лесі Українки, на тему «Мовна стійкість, мовна гігієна та патріотичне виховання — ментальна зброя українців».

Лариса Ніцой

На початку письменниця наголосила на тому, що українська мова є дуже древньою і належить до прамов природного походження. Як приклад вона показала свищик, якому 5 тисяч років. Вона зазначила, що «це ремесло і стиль оцих свищиків має неперервну культурну традицію, яка прийшла у сьогоднішні дні з тих пір, які були 5 тисяч років тому». Те ж відбулося і з мовою.

«Ця мова з дрімучих правіків до нас дійшла, передаючись з вуст в уста. Ми зобов’язані цей неоціненний скарб, який досі не оцінили, передати далі нашим поколінням», — зазначила Лариса Ніцой.

Ще одним моментом, на який звернула увагу громадська діячка, було «забруднення» української мови іншомовними словами. На її думку, найбільшу загрозу становить російська мова та англіцизми. За словами Лариси Ніцой, наша мова «має свої відповідники цих іншомовних слів, а якщо не має, то їх треба творити, так, як це роблять інші країни».

Далі дослідниця говорила про віковий терор щодо української мови з боку інших держав. Найбільш руйнівного впливу завдала Московія, або ж Російська імперія. Лариса Ніцой говорила про вкрадену імперією українську історію, назву держави, викривлення та фальсифікацію фактів. Вона додала, що Російська імперія почала саме з назви. Доповідачка розповіла, що українці називали свою державу Руссю, а іноземці на свій лад називали її «Росією», що позначено на тогочасних картах. 

«Нашу назву «стирили» у 1713 році. Спочатку Петро І видає указ, що його царство називається Русь, а потім, що уся імперія називається Росія», — каже письменниця.

Тому, за словами Лариси Ніцой, постає логічне запитання: «Якщо Московія тепер Росія, це вони тепер руські, а що це за народ живе поруч, який теж наче руський, але чомусь вже «малоросами» стали? Тільки чомусь цих «малоросів» дуже відрізняє від отих «великоросів» мова – вона інша! Нестиковка, розумієте?»

«Мова — основа ідентичності. Якою мовою розмовляєш, тим ти є», — Лариса Ніцой. 

Опісля вона зазначила, якщо народи розмовляють різними мовами — це є два різні етноси. І цю ознаку нашої, української, ідентичності московитам треба було негайно знищити. І з цього часу починаються намагання стерти факти існування нашої мови — суцільні укази про її знищення.

Лариса Ніцой перерахувала накази, створені московською державою задля мовних репресій, і продемонструвала слухачам деякі уривки з них. Повністю у всіх сферах заборонялася українська мова, вилучалися церковні та інші книги, знищувалися культурні пам'ятки, які свідчили про українську ідентичність і самобутність.

«Якщо не було української мови, не було українських книжок, не було українських пам’яток культури, для чого тоді ці накази?» — Лариса Ніцой.

Також доповідачка згадала у своїй лекції й події ХХ століття — масові розстріли української інтелігенції: тогочасних провідних українських лідерів думок — науковців, письменників і митців. Одним із таких жертв сталінського терору був Марко Вороний, якого розстріляли разом із батьком, письменником Миколою Вороним. Тодішня влада не обійшлася без цинізму: вкрала у вбитого поета вірш з його курсової роботи «Родились ми робити з казки дійсність» і переробила на «Марш сталінських авіаторів».

Українське село також протистояло більшовицьким репресіям, за що його морили Голодомором.

Лариса Ніцой підсумувала, що українці до сьогодні борються із наслідками тих страшних подій, переживають психологічні травми, яких ще досі не подолали. Вона закликала слідкувати за нашим мовним простором, за чистотою української мови, за мовною стійкістю.

Далі виступили із презентаціями автори, представники Волинської організації Національної спілки українських письменників. Першою взяла слово голова української організації Національної спілки письменників України Ольга Ляснюк, яка коротко розповіла про організацію та про авторів, які туди входять, а далі запросила першою виступити Надію Гуменюк, переможницю конкурсу «Коронації слова», лауреатку міжнародних та всеукраїнських премій, серед яких премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки. Авторка презентувала збірки поезій, дитячі книги, романи, зокрема «Вересові меди», «Корона на одну ніч», і зачитала власні вірші.

Наступними письменниками, які взяли слово стали: заступник голови Волинської організації Національної спілки українських письменників, викладач, видавець, автор чисельних власних творів та перекладів поезій з інших мов Микола Мартинюк, який зачитав один із перекладів та декілька своїх віршів на тему форуму; поетка та журналістка, переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів Еля Форманюк, яка продекламувала власні поезії, зокрема присвячені українським військовим, і нагадала, що «найкращий спосіб наблизити поразку ворога — це робити внески для фонду «Повернись живим»; поет, журналіст Сергій Цюриць, який теж представив присутнім свої тексти. На завершення презентації виступила зі своїм текстом зі збірки короткої прози «Без іронії» й Ольга Ляснюк.

Захід завершився національним гаслом «Слава Україні! — Героям Слава!», після чого усіх запросили до спільної фотосесії. 

Фоторепортаж з форуму до Міжнародного дня рідної мови: