Зухвала. Голосна. Життєрадісна

21 Березня 2024, 18:19

БЛОГ 2598

Ольга Богачевська на виставці БОРИВІТЕР у Києві

«Якось сиділи ми у великій залі інституту, аж раптом відчиняються двері й заходить великий гурт екстравагантних молодих людей: художники! Привела їх Алла Горська. Висока, коси хвилями, білий светр, сині брюки спортивного крою. Дуже голосна, життєрадісна; – вмить все переінакшила, і за кілька хвилин ми вже говорили про необхідність розвивати мистецтво української театральної афіші, про повернення до джерел і традицій, про необхідність рівнятись на самих себе, на Бойчука і Курбаса...»

Навіть із цього невеликого спогаду режисера Леся Танюка очевидно, чому з усього гурту шістдесятників АЛЛУ ГОРСЬКУ ось так жорстоко, не прикриваючись особливо, КҐБ саме убило, а не заслало чи заборонило працювати художницею. У цій неймовірній жінці було стільки внутрішньої свободи, яскравості й вітальності, що загрожувало всій тоталітарній радянській системі: тому лише фізично знищити. Бо як посміла ця жінка повстати проти всієї системи, в основі глибоко патріархальної, а отже, таким чином заявляючи, що вона їм рівня, що не боїться.

Зухвала. Голосна. Життєрадісна. А россія завжди знищувала те, що про життя. Україна і її яскраве мистецтво, що завжди, не зважаючи з якого боку почате, проростає корінням до народної культури, в усю її барвистість й енергію. Черпає звідти сили, швидко поширюючись навколо.

А отже, лише знищити. Більшість монументальних робіт Горської нині на тимчасово окупованих россією територіях. Мозаїчне панно БОРИВІТЕР у Маріуполі частково (принаймні те, що відомо) зруйноване під час обстрілів міста. Зло, що убило Аллу Горську, не було покарано, зачаїлося, мімікрувало і стрімко зростає.