Тут виховали переможців Євробачення: як творять в луцькому коледжі культури та мистецтва
-
-
>
-
>
-
>
6714
Один із корпусів цього навчального закладу – пам’ятка архітектури місцевого значення, яка привертає увагу не тільки зовнішнім виглядом, а й звуками скрипки, роялю, акордеону, співом. Воли лунають з відкритих вікон Фахового коледжу культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського Волинської обласної ради зранку до вечора.
Саме тут навчаються ті, для кого музика не фон, а злагоджена композиція, глина не тільки корисна копалина, а майбутній кухоль, равлик чи чаша, а дерево – годинник чи маска.
Декілька років тому коледж прославився далеко за межами України як альма-матер переможців відомого європейського пісенного конкурсу. Троє учасників гурту Kalush Orchestra, переможця пісенного конкурсу Євробачення-2022 —Тимофій Музичук, Ігор Діденчук, Віталій Дужик — є випускниками коледжу і навчалися в одного викладача – Юрія Фокшея.
Кореспондентка Район.Культура побувала на екскурсії у коледжі та дізналася, чому тут не навчаються «мажори» і не можна списати на іспиті, які відео для TikTok знімає директор, скільки коштує та важить акордеон, чому співакам не можна морозиво та для чого майбутні режисери ходять у зоопарк.
Чиатйте також: Ziferblat у фіналі Євробачення-2025: як українці запалювали у Базелі
Викладач музики, який навчав волинян з Kalush Orchestra, може отримати звання заслуженого
Симфонічний оркестр, Kalush та педагоги: чим славиться Волинський коледж культури
П’ять абітурієнтів на одне місце та єдина в Україні майстерня з лозоплетіння
Перше, що впадає в око майже на всіх поверхах: у різних куточках коридорів студенти грають на скрипках – вони готуються до занять, за дверима аудиторії лунають звуки фортепіано, акордеону, хоровий спів та тупотіння ніг артистів ансамблю. Це нікому не заважає, бо саме так проходять заняття у коледжі.
Ще коледж відрізняється від інших навчальних закладів тим, що тут курсову чи дипломну роботу не можна списати в одногрупника чи «сплагіатити» в інтернеті. Її необхідно виконати на музичному інструменті або виготовити з дерева чи глини.
До речі, деякі з цих робіт залишаються в коледжі – різьблені годинники на стінах коридорів та кабінетів, плетені з лози маски та вази, картини, виконані в різних техніках, навіть мурали, які прикрашають стіни, – це роботи студентів.
Наразі в коледжі навчаються 352 студенти і працюють 126 викладачів. У навчальному закладі готують не тільки музикантів, диригентів, акторів, хореографів, концертмейстерів, а й реставраторів, майстрів із кераміки, різьблення.
Як розповів директор коледжу Тарас Войтович, бувають роки, коли на спеціальність «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» був чималий конкурс: на одне місце претендували п’ять людей.
«Це не тільки любов до мистецтва, а й практичність. Наші студенти не мають проблем із працевлаштуванням. Будівельні організації хочуть мати в штаті димломованого реставратора, бо це дає можливість отримати ліцензію на проведення таких робіт. Наші майстри з лозоплетіння часто влаштовуються флористами у квіткові магазини. Майже всі студенти працюють уже з другого курсу», – розповів пан Тарас.
До речі, фаховий коледж – єдиний в Україні, де готують таких майстрів. Тому екскурсія починається саме з майстерні викладачки художнього лозоплетіння, членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва Орисі Щур. Наразі у неї навчаються дев’ять студентів.
У позаминулому році майстриня разом зі студентами взяли участь у міжнародному фестивалі з плетіння, який відбувся у Познані. Роботу викладачки відзначили спеціальною премією. За словами пані Орисі, навчитися основних технік плетіння можна швидко, а ось працювати над якістю необхідно роками. У майстерні стоять кошики, маски, янголи, крісла, створені учнями. Крім того, студенти з березня по жовтень заготовляють лозу для своїх робіт.
«Не всі різновиди лози підходять для роботи, вона повинна бути довга, без розгалужень. Її необхідно обережно зрізати, проварити, зняти кору, просушити, а безпосередньо перед роботою замочити у воді. Якщо не вдалося зібрати лозу в сезон, замовляємо її в Польщі», – розповіла Орися Щур.
Неподалік від майстерні з лозоплетіння – простір, де навчаються майстри з різьблення по дереву. Тут уже 20 років викладає Іван Щур. Заняття починаються з тренувальних дощечок із яблуні, липи, вільхи, на яких учні навчаються користуватися різцем, а потім студенти опановують техніки геометричного, яворівського різьблення. Згодом з’являються різьблені годинники, вази, фігурки тварин.
Богдан Корнійчук навчається на четвертому курсі відділу образотворчого мистецтва. Він обрав спеціальність Декоративна обробка дерева та реставрація. Поки хлопець не працює за фахом, але має досвід – реставрував домру та цимбали у коледжі.
За його словами, реставрація – шанс дати нове життя старим речам. Він планує вступити до вишу й далі вчитися на реставратора та відновлювати музичні інструменти.
Читайте також: Луцький коледж має унікальні умови для навчання органної музики в Україні
«Мистецтво має годувати»: студенти працюють уже з другого курсу
Ще одне цьогорічне надбання коледжу – власна студія звукозапису, яка почала працювати у квітні. Як розповів голова циклової комісії спеціального фортепіано і концертмейстерства Андрій Бетюга, подібна студія необхідна для вивчення основ звукорежисури, які він викладає. Коли ми завітали до студії, студенти Андрій та Дарина записували кавер на пісню Тіни Кароль «Закрили твої очі».
Студентка третього курсу естрадного співу Дарина Віннік, яку знають не тільки лучани як виконавицю DAROVANA, учиться вокалу понад 12 років. Дівчина родом із села Доросині, училася співу в будинку дитячої творчості Рожища.
«У цьому коледжі навчався мій тато, дядько, хрещена. Після навчання і до початку повномасштабного вторгнення батько працював викладачем музики в будинку культури. Саме він привив мені любов до співу, на концертах та весіллях ми часто співали дуетом. А моя хрещена – викладачка бандури в музичній школі – допомагала готуватися до вступу в коледж», – розповіла Дарина.
Дівчину надихає творчість Біллі Айліш, Kola, Тіни Кароль, Юлії Саніної, Вітні Х'юстон.
Разом зі Святославом Панасюком Solovei Дарина написала та виконала пісню про кохання «Все зберегти». Невдовзі дует презентує на музичних майданчиках нову композицію «Себе – тобі».
Дарина планує після закінчення коледжу вступити до естрадно-циркового училища та підкорити велику сцену. Наразі DAROVANA хоче спробувати себе у викладанні вокалу.
Дарина разом зі студенткою четвертого курсу Марією Гончарук працювали в кафе «Променад». Дарина співала, а Марія акомпанувала їй на гітарі.
Марія Гончарук грає на акордеоні понад 10 років. Дівчина обрала цей музичний інструмент не випадково. Таку зацікавленість привив тато, який, хоч і не має музичної освіти, але грає на акордеоні. Саме він відвів доньку до музичної школи Турійська, де їй спочатку пропонували обрати фортепіано, скрипку чи гітару. Однак, вона хотіла грати лише на акордеоні.
«Мені дали невеликий інструмент, який називають «половинка». Я взяла його до рук й відразу зрозуміла, що це – мій інструмент», – розповіла вона.
До речі, її перший інструмент до цього часу батьки зберігають удома в Турійську. На ньому Марія часто грає бабусі, коли навідується додому.
«Цей інструмент іноді плутають з гармошкою. Мене часто питають, чому я обрала акордеон. Я невеликого зросту, а він же дуже важкий. Але «фішка» цього інструменту – багато тембрів», – розповіла вона.
Середня вартість інструмента – 6 000 доларів, важить він від 5 до 10 кілограмів.
Наразі дівчина бере участь у багатьох конкурсах, є шестикратною лауреаткою міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів «Інтер Світязь аком'юзик», який щорічно відбувається в Луцьку та Всеукраїнського фестивалю-конкурсу виконавців на народних музичних інструментах «ПРОВЕСІНЬ».
Після завершення коледжу Марія планує вступити до Національної музичної академії, закінчити магістратуру та пов’язати своє життя з музикою.
За словами її викладачки, голови циклової комісії народних інструментів Валентини Милогородської, не відмовилися б інші профільні виші бачити Марію серед своїх студентів. Народний артист України Володимир Мурза запрошував її вступати до Одеської національної музичної академії.
«Марія шукає себе скрізь, вона грає на сопілці, гітарі, гарна диригентка. Дуже за неї переймаюся, бо вона невеликого зросту, а інструмент великий і тяжкий. Аби справлятися з ним, дівчині доводиться тренуватися в спортзалі», – розповіла пані Валентина.
Андрій Тимощук навчається на другому курсі за спеціалізацією «Сценічне мистецтво видовищно-театралізованих заходів» і вже працює артистом розмовного жанру при Волинській обласній філармонії, співпрацює з академічним камерним оркестром Кантабіле.
Хлопець зізнається, що тільки на перший погляд робота ведучого легка. Насправді доводиться постійно тренувати артикуляцію, голос, багато читати, щоб правильно, чітко оголошувати назви творів та прізвища композиторів.
«У кінці семестру ми показуватимемо етюди. Під час підготовки ходимо в зоопарк та парк відпочинку, аби спостерігати, як поводять себе тварини та шелестить листя на деревах. І актори, і режисери повинні вміти відтворити це на сцені», – ділиться хлопець секретами професії.
Студентів, які навчаються на курсі акторської майстерності, важко застати в коледжі, бо вони навчаються безпосередньо при академічному обласному театрі ляльок і академічному українському обласному музично-драматичному театрі.
Учні щодня перебувають у творчій атмосфері театру, спостерігають за професійними репетиціями, виставами, беруть участь у постановках і тематичних заходах. Це жива практика, яка формує не просто фахівця, а мислячого, глибокого актора.
Як розповів викладач сценічного мистецтва, в.о. директора – художнього керівника театру ляльок, актор незалежного театру «ГаРмИдЕр» Вадим Хаїнський, студентки Ганна Федік, Анастасія Миронюк, Оленка Слісарчук і Марія Самойлова займаються в театральній студії «Чудасія» при театрі.
Вони вже брали участь у театралізованих інтермедіях, створили поетично-пластичну композицію «В плутанині ДУМ/НИТок» за поемою «Бояриня» Лесі Українки, провели історичний квест «Таємниці древнього Лучеська», читали прозу Василя Гея, готували тренінгові покази з техніки сценічної мови, брали участь у Міжнародному конкурсі «Змагаймось за нове життя!».
За словами викладача хореографічних дисциплін, доктора філософії з культурології Миколи Цапяка, який уже дев’ять років працює в коледжі, неабиякою перевагою навчального закладу є те, що вже у коледжі їх запрошують на роботу професійні колективи.
«У нашому ансамблі вісім студентів уже працюють артистами балету Волинського державного академічного хору. Наш навчальний заклад допомагає студентам знайти роботу за фахом», – додає він.
Студентка третього курсу народної хореографії Анастасія Осипюк уже рік працює артисткою балету Волинського хору. З шести років вона танцювала в ансамблі народного танцю «Волиняночка». Дівчина зізнається, що поєднувати роботу та навчання непросто, але без додаткової практики артистам балету, хореографам не обійтися.
Багато практики та атмосфера волелюбності
Студенти мають можливість практикуватися у викладацькій роботі безпосередньо на базі коледжу. У навчальній програмі є предмет педагогічна практика, на якому вихованці засвоюють основи педагогіки та вчаться навчати інших.
Тому при коледжі створили дитячу студію мистецтва, де студенти третього та четвертого курсів разом зі своїми викладачами два рази на тиждень викладають для студійців. Наразі студію відвідують 60 дітей та підлітків, які два рази на рік готують звітні концерти, де презентують усе, чого навчилися. Записатися до студії можуть усі охочі.
«Приблизно 10% тих, хто вступає до коледжу, колись відвідували нашу студію», – розповів директор закладу Тарас Войтович.
Чи не найбільше пишаються в коледжі симфонічним оркестром. Оркестр тут називають своїм великим досягнення, бо в структурі коледжу він не обов'язковий.
Діють у коледжі також духовий і камерний оркестри, великий хор та оркестр народних інструментів, капела бандуристів. Водночас студентів формують в окремі ансамблі та творчі колективи. Однак чи не найбільшу увагу приділяють саме індивідуальним заняттям.
У коледж всіляко намагаються залучити талановитих і досвідчених митців, аби ті передавали секрети майстерності студентам. У цьому навчальному році в коледжі почав викладати художник Максим. Він має власну майстерню і вчився у відомого львівського митця Любомира Медвідя.
Під керівництвом досвідченого наставника студенти створили та презентували семестрові роботи, які приємно вразили всіх викладачів. Працює тут і скульптор Давид, який заробляє мистецтвом та продає свої роботи.
Серед відомих випускників коледжу не тільки учасники Kalush Orchestra, а й піаністка, композиторка і виконавиця, артистична директорка та піаністка квартету Kyiv Tango Orchestra, амбасадорка Луцька Тетяна Павлічук-Тишкевич, аранжувальник, музикант Юрій Салуха, хормейстер чоловічої капели імені Ревуцького Артур Смірнов, керівник хору Віталій Муляр, артистка балету Київського театру опери та балету Ольга Баран, які часто навідуються в альма-матер.
За словами директора коледжу Тараса Войтовича, атмосфера, яка панує в навчальному закладі, відрізняється відсутністю жорстких обмежень.
«У нас більше свободи, ніж в інших навчальних закладах. Митця не виховують в умовах постійного контролю, бо творчі здібності яскравіше проявляються у волелюбності. Може, тому цей навчальний заклад не обирають мажори, а ті, хто безумовно захоплюється мистецтвом або впевнений в тому, що він особливий», – додає він.
Однак, наприклад, перед важливими конкурсами викладачі можуть попросити вокалістів не їсти морозиво, піклуючись про їхні голосові зв'язки, а музикантів – пропустити тренування з волейболу, щоб ті не травмували пальці.
Тарас Войтович залюбки знімає відео для TikTok, де розповідає про навчальний заклад.
Звісно, коледж, як й інші інституції та установи у сфері культури, стикається з матеріальними проблемами. Потребують ремонту корпус і гуртожиток, побудовані ще в позаминулому столітті, у велику залу потрібна звукова апаратура.
Минулого року благодійники подарували навчальному закладу генератори й акустичні системи, уже три роки «ПриватБанк» допомагає коледжу – дарує комп'ютери та допомагає з ремонтами аудиторій.
Згодом у навчальному закладі планують готувати менеджерів соціокультурної сфери, майбутніх продюсерів та чиновників у сфері культури.
Фото, використані в матеріалі, власного авторства та надані студентами і викладачами коледжу
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
