«Мистецтво має бути високим, щоб людина не дивилася вниз», – Кость Борисюк

07 Січня 2025, 20:17

ЦИТАТНИК 464

Кость Борисюк. Фото зі сторінки Луцького художнього музею

Художник Кость Борисюк помер у 75-літньому віці. Його роботи експонувалися та зберігаються у приватних збірках України, Німеччини, Шотландії, Норвегії, Латвії, Канади, США. Він працював у жанрах живопису, скульптури, інсталяції, освоював відеоарт.

Митець родом зі села Городище. Навчався у Львівському училищі прикладного і декоративного мистецтва імені Івана Труша. Протягом 1993-1994 та 1995-1996 років, на запрошення друзів-архітекторів, здійснив творчі поїздки у Шотландію та провів кілька персональних виставок у Великій Британії.

Журналісти Район.Культура зібрали найцікавіші вислови художника, які він озвучив у інтерв’ю для відеопроєкту «Розмова в музеї Корсаків».

***

«Художник живе, якщо він весь час рухається».

***

«Кожен вік по-своєму цікавий тому. Я не міг би творити такі речі, якби не перебував у певному віці. З кожним роком приходить мудрість, яка допомагає у художній справі».

***

«Людина живе поки живе її «середина», а не зовнішність».

***

«Ми заглядали в рот Москви, а в той час у нас створювалися неймовірні речі. Нас тут пресували, тому створювалося поетичне кіно. Інші не можуть того відчути і зробити. Не міг росіянин зробити поетичне кіно… У нас у кожному кадрі був символізм і ще який!».

***

«Мистецтво повинно бути вище, ніж людина. Мистецтво має споглядатися людиною, щоб вона дивилася вверх, а не заглядала в землю».

***

«Щодо трагедії війни. Я бачив плакат про війну і реакцію на це митців, але мистецтво глибше і з’явиться пізніше. Це постане як велика симфонія. Це будуть зовсім інші речі – прожиті, продумані та дуже глибокі. Ця трагічність прийде не миттєво, вона проживається творцем і тоді видається назовні. Тому що мистецтво це те, що проходить через серце творця, де трансформується. Швидкість цього процесу залежить від автора».

***

«Я гадаю, що купити та вдягнути дешеву вишиванку – дешеву з погляду мистецтва – це не є ознака українськості»,

***

«Ми ідемо від «совка», ми не їдемо в Москву чи Київ, бо так само як в Європі у нас є прекрасні галереї в районах та містечках. Це приклад того, що ми поступово ідемо в Європу».

***

«Для мене не має критерію кращості для митців за віком – молодий він чи зрілий. Він повинен бути митцем. Це не ті, чиї роботи продаються найдорожче. Бо той, у кого добре продається, у нього не раз защемить серце, що він десь сфальшивив, хоч і взяв великі гроші».

***

«У нас таке суспільство: митці можуть заздрити, щось не підказати. Від цього треба очищатися, щоб ми могли співіснувати».

***

«Розквіт мистецтва був в Італії, Франції тепер у Штатах. Мистецтво буде також рухатися по земній кулі, воно переміщається, живе, трансформується, не може бути на одному місці. Це так само як ніхто не може передбачити, де народиться геній. Звісно, що його має сформувати середовище. Чому у Франції народилися Кюрі? Бо там було сприятливе середовище, але його в основному формували митці».

***

«Про мою серію «Ритуальні танці» вже говорили багато, та вона актуальна і сьогодні. Тому що до нас прийшов звір, який хоче їх забрати. Ця тема вічна. Ритуальні танці це не етнографічний одяг, це глибше, це минуле. Зараз всі українці і старі, і молоді стоять за це. Я кажу вам: ми те не віддамо, бо це найсвятіше, що є в кожної людини в Україні»