«Довбуш» – не документ, а історія-легенда, або Як Олесь Санін зняв найдорожчий український фільм

Фільм «Довбуш» українці очікували п'ять років, на його зйомки витратили 122 мільйони гривень та залучили понад 500 людей. Прем'єру стрічки переносили через пандемію та повномасштабне вторгнення, понад 50 учасників знімальної групи знаходяться нині на фронті, є й втрати.

Та попри усі перешкоди, довгоочікуваний український екшен про повстання карпатських опришків та легендарних братів Довбушів вийшов у світ. Ключові творці фільму – волиняни: режисер Олесь Санін та оператор Сергій Михальчук. Продюсером фільму став Максим Асадчий.

В межах свого туру Україною 22 серпня вони презентували стрічку луцьким глядачам у кінотеатрі «Промінь». Дізнавалася усе про фільм журналістка Район.Культура.

За словами творців стрічки, першими його глядачами стали військові 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. 16 серпня режисер та продюсер приїхали до бійців, і у напівзруйнованій школі презентували фільм про ватажка опришків.

«Іван Франко писав, що опришок має мати камінну душу, інакше якщо він її комусь відкриє – його чекає смерть. Перед нами сиділи бійці з камінною душею. Було враження, що вони повністю вимкнули свої емоції. Я дивувався: невже їх не вражає побачене? Але на фронті вони змушені пригашувати свої емоції: зранку ти з кимось їси кашу, миєш руки, а сьогодні його вже не має… Але через 15 хвилин, вони, як школярі почали вгадувати де знімали певну сцену, і вже на ці дві години наче потрапили додому», – поділився спогадами режисер фільму Олесь Санін. 

Мерч фільму «Довбуш»

Як зазначили організатори, частину прибутку з квитків передадуть 68 окремій бригаді імені Олекси Довбуша. Також на показах глядачі мають змогу придбати листівки з мерчем фільму та доєднатися до збору. 

Бронзова медаль, або З чого все починалося

Режисер переконаний, якщо тебе зачіпає якась історія, у тебе є шанс перетворити її у кінокартину правдиво та якісно. 

Перший гачок до цієї історії зробив його батько Геннадій Санін, коли Олеся ще не було на світі. Батько був луцьким художником, готувався до захисту курсової роботи. Для іспиту він створив бронзову медаль з гравіюванням «Олекса Довбуш». Через три місяці народився Олесь. 

Олесь Санін

Згодом Олесь Санін вже студентом познайомився з академіком наук, дослідником карпатського опришківства Володимиром Грабовецьким. Він запитав його: «Скажіть одним словом: хто такий Олекса Довбуш?». Той відповів: «Лицар».

«Це стало відправною точкою. Це історія не про бандита, не про того, хто грабував багатих, і дарував бідним. Він був лицарем, не за родоводом, як Пшелуський, а своїми вчинками отримав це звання», – розповів режисер.

Про що фільм?

«Мій фільм це про два слова: «слава» та «герой». Про те, що робить слава з людьми», – коротко пояснив Олесь Санін. 

Історична стрічка розповідає про двох братів Довбушів – Олексу та Івана. Обоє, зазнавши горя через свавілля польської шляхти прагнуть помститися панам за вбивство батьків. Брати порушують закон і стають опришками. У фільмі представлено життєвий шлях Олекси від звичайного пастуха до легенди Карпат та ватажка опришків. Як він став тим «хто перехитрив саму смерть».  

Олесь Санін та Максим Асадчий

Мотив фільму про боротьбу за волю набув ще більшої актуальності у воєнний час. Проте, як зізнався режисер, він ніколи не планував створювати картину на потребу дня.

«Головний герой хотів простого звичайного життя, але обставини змусили його захищати Батьківщину, а за ним пішли люди. Він не хотів бути героєм, але  взяв зброю, як зараз це зробили артисти та вчителі, лікарі та журналісти», – розповів творець фільму.

Наразі, понад 50 учасників знімальної групи знаходяться на фронті. Колектив втратив п'ятьох осіб. 

«Цю картину ми присвячуємо і нашим колегам, які зараз воюють і тим, які вже загинули. Ми не додавали до фінальних титрів рамочок, тому що коли ми знімали фільм, вони були живі й щасливі, і ця картина є пам'яттю про них», – додав Олесь Санін. 

Показ фільму

Історія чи фікція? 

«Цей фільм – не документ. Це не класичний байопік (біографічний фільм). Мій фільм – це історія-легенда. Моє власне трактування історії, яка все-таки могла трапитися. Тому що, повністю довіряти документам тих, хто бажав смерті Олексі Довбушу ми не могли», – розповів режисер кінострічки Олесь Санін. 

Історичною базою для кінокартини стали роботи Володимира Винниченка, документи з архівів Львова, Кракова та Станіслава. Досліджували кримінальні справи, доноси, листи. Проте найвагомішим джерелом для режисера стали праці Володимира Грабовецького, який 50 років досліджував життя і рух опришків. Грабовецький і сам народився на Батьківщині їх ватажка – у Печеніжині.

Глядачі

Історики вважають, що прототипом легендарного опришка є Олексій Добущук. Саме таке ім’я віднайшли у документаціях жовнірів – солдатів польської армії: «Олексій Добощук, русин».

Художнє бачення режисера вплинуло і на фінал історії. В реальності, Олекса був розп’ятий і розчетвертований на смерть. Проте Олесь Санін вирішив змінити долю головного героя. 

«Я не хотів знімати кіно про те, як тіло головного героя, в якого я вірю, розкидали псам. Я знайшов кінематографічний спосіб, щоб сказати, що героя неможливо вбити. Іноді його ім’я більше за нього самого», – пояснив режисер.

Несподіванкою стане поява на екрані маловідомого історичного діяча Івана Довбуша, брата Олекси (роль виконав Олексій Гнатковський). Письменники рідко згадували його у своїх працях, проте судові матеріали свідчать про його існування. 

Читайте також: За сценарієм фільму «Довбуш» волинського режисера Олеся Саніна вийде книга

«Тому ми назвали фільм «Довбуш», а не «Олекса Довбуш». Це ключ до розуміння цієї історії», – зазначив Санін.

5 років, 122 мільйони, 500 людей 

На створення фільму довелося відвести п’ять років та 122 мільйони гривень. У наймасштабніших сценах брали участь 500 людей. Але ще за день до першого знімального дня, каскадери півтора року навчалися трюків та бойовим технікам. Виконавець головної ролі Сергій Стрельніков, практикувався у доїнні кіз, робив сир, вчився вправлятися барткою – вузькою сокирою, яка поширена серед мешканців Карпатських гір.

На заваді зйомкам стала пандемія. Згодом, коли стрічка вже була повністю відзнята почалася повномасштабна війна. Щоб завершити роботу над світло корекцією та іншими технічними питаннями, кількох учасників знімальної групи евакуйовували у Львів та Івано-Франківськ.  

Глядачі обступили режисера

Географія зйомок налічує Свірзький замок на Львівщині, Дрогобичі, печеру Вертепа – підземний музей на Тернопільщині, селище Ясіня, село Микуличин, долину Драгобрат та інші. Деякі локації частково додавали вже на етапі монтування – це замок в Збаражі. Для Церкви Святого Юра добудували ще одну декорацію, яку вже спалили під час зйомки. 

Читайте також: Хіпі, іконописець та волонтер Лев Скоп зіграв священника у фільмі «Довбуш»

«Найбільшою складністю були величезні розриви в зйомці. Бо актор не має «забути» свого персонажа. Але у мене була секретна зброя: фінальну вирішальну сцену фільму ми відзняли найпершою. Ми довго над нею працювали, вона найскладніша в картині і емоційно, і психологічно. І актори, пам’ятаючи цю сцену, могли повертатися до своїх образів. Їм це вдалося, вони втримали свою історію», – поділився своїм секретом режисер. 

Знайомі обличчя 

У кінокартині можна побачити багато друзів режисера. Артем Федецький – український футболіст з'явився в ролі опришка. Санін довго шукав людину, яка добре володіла італійською й змогла відіграти італійця-візитера корчми «Голубка». Ним став Віталій Марків, сержант Нацгвардії України, якого призначили 24 роки ув’язнення через підозру у вбивстві італійського та російського журналістів. Суд його виправдав, і Марків повернувся до лав Нацгвардії. 

Епізодичні ролі отримали й українські митці. Художник Лев Скоп зіграв священника. А солістка гурту Go_A Катерина Павленко (сценічний псевдонім – Monokate) втілилася в роль мольфарки, яка рятує малого Олексу після удару блискавки. 

Катерина Павленко на знімальному майданчику. Фото Кирила Авраменка

Під час зйомок режисера супроводжувала і його донька. Іванна Саніна постала перед глядачами в образі покоївки княгині Яблоновської (Агата Бузек). 

Також епізодичну роль отримав і Всеволод Стеблюк – військовий медик Нацгвардії України, який і на знімальному майданчику не покинув своєї професії. У монтуванні йому виділили лише 30 секунд ефірного часу: він виконував операцію солдату після битви під Гданськом. Для нього команда виготовила тогочасні хірургічні інструменти. 

Увага до дрібниць та автентичність 

«Ми дуже багато уваги виділяли відтворенню тих дрібниць, які становили побут горян та шляхти. Тому фахівці з історії можуть переглядати цей фільм, як музей. Ми детально відтворювали хрести, череси (пояси), одяг, декорації», – розповів Олесь Санін. 

У створенні декорацій допомагали реставратори та працівники музеїв. Вони надавали власні експонати для зйомки. Але найчастішою практикою стало сканування музейних експонатів за допомогою 3-D сканерів.

Читайте також: Кінооператор фільмів «Поводир» та «Довбуш» Сергій Михальчук став героєм нової серії проєкту «Культура vs війна»

Кадр з трейлеру. Іван Довбуш (Олексій Гнатковський) зі своїм ножем

«Вагомим для нас реквізитом став ніж Довбуша. Насправді він належав не Олексі, а його брату. На ньому він вирізьблював імена тих, кого загинув від його руки. Вважається, що ніж хтось віддав церкві, щоб священники 40 років читали молитви на спокутування гріхів його власника. Зараз він зберігається в одному з польських музеїв», – зазначив режисер. 

А що скажуть поляки?

«Ця історія дуже складна для поляків, тому що це час коли через міжусобиці розпадалася Річ Посполита. Варто розуміти, що фільм не містить антипольської боротьби. Це персональна історія заздрості. Найостанніше, що я хотів, щоб моя робота поклала тінь сумніву нашої дружби з Польщею», – зазначив режисер. 

За словами Олеся Саніна, серед гурту опришків у фільмі є і поляк. І це історичний факт. В більшій ватазі Довбуша були достатньо багаті поляки, мадяри, молдавани. 

Тоді шляхта була глибоко переконана, що вони сармати. Вони так само гнобили польських селян, як і українських. Навіть назва «гуцул» тоді не існувала. Виникла вона через століття, і спершу означала «бандит». А тамтешні жителі звали один одного русинами. Не було і чітко визначеного поняття «польська армія», бо в кожного шляхтича було своє військо, яке допомагало боротися за землі. 

«У нашому фільмі знімалися відомі польські актори – Агата Бузек, Матеуш Костюкевич. Він же допомагав нам додати до фільму старопольську мову. Навряд чи вони б доєдналися до проєкту, який викривлює історію їхньої країни», – додав Олесь Санін. 

Обговорення з глядачами

Окремою роботою для творців фільму стало напрацювання мови фільму. Вирішили, що це не буде теменна гуцульська говірка, адже її тяжко буде зрозуміти глядачам з інших регіонів України. Проте основні синтаксичні правила побудови слів та їх звучання залишили. Над цим дуже прискіпливо працювали актори та філологи. 

«Польський продакшн допомагав доопрацювати картину. Звук та його зведення ми довірили варшавським та лодзьким колегам. Це можна назвати спільним продуктом України-США-Канади-Польщі», – сказав творець стрічки.

На великих екранах фільм «Довбуш» з’явиться 24 серпня. Тоді ж почнеться показ у Німеччині, Південній Кореї, Чехії, Словаччині, в Ізраїлі та у країнах Балтії.  

Як зазначає режисер кінокартини, це день прем'єри, День Незалежності та день вбивства Довбуша. Але не день його смерті, а день його безсмертя.