«Смачненька абетка», або Як Інґі Ґерда популяризує українську культуру через рутенський шрифт

16 Березня 2023, 19:45
Інґі Ґерда та її книга «Смачненька абетка» 5430
Інґі Ґерда та її книга «Смачненька абетка»

Ірина Рудика, відома під псевдонімом Інґі Ґерда – авторка поезій, засновниця мистецького проєкту «Літературні забави» та тренерка з м’яких навичок родом із міста Костопіль, що на Рівненщині.

У березні 2022 року поетка планувала видати першу авторську збірку, та 24 лютого була змушена з дітьми евакуйовуватися на малу батьківщину з Києва, куди ще встигла прилетіти у переддень останнім рейсом, який прийняв аеропорт «Бориспіль».

Перше, що вдалося написати після повномасштабного вторгнення росіян – чотиривірш про маленьку дівчинку, який Інґі вигадала разом з донькою та сином. Саме він став початком великої ідеї – створити абетку, надруковану унікальним шрифтом «Рутенія», який ґрунтується на давніх традиціях графіки українського народу. Його розробник – лауреат Шевченківської премії, видатний український художник-графік Василь Чебаник власноруч створив надпис для обкладинки книги.

Чому абетка є «смачненькою», чому її відмовилися видавати великі видавництва та у чому ж унікальність цієї книги, на яку чекають діти, дорослі та навіть військові ЗСУ – в Інґі Ґерди дізнавалася журналістка Район.Культура.

– Ви давно пишете поезію, ваші вірші входили до кількох збірок, але зазвичай це була інтимна лірика. Чому вирішили видати книгу для дітей?

– Через війну. Так сталося, що в березні минулого року я перебувала на Рівненщині у мами. Ми сиділи з дітьми й випадково у нас вийшло скласти віршик про дівчинку, яка любить якусь їжу. Потім я подумала, що можна вигадати когось іще. Від одного пішла ціла ідея – зробити вірш до кожної букви з ім’ям дитини й стравою або напоєм, які ця дитина любить. Ну і паралельно у телемарафоні показували книжки, які росіяни спалювали, викидали й чомусь я вирішила, що це повинна бути саме абетка.

– У вас раніше був досвід, повязаний із виданням книг?

– У березні мала вийти моя поетична збірка. Усе було готове, її подали до верстки, але я вирішила, що не на часі зараз моя лірика. Хай ця моя мрія – нарешті почати видавати книги – почнеться з абетки, адже все починається з букви…

– У своїх соцмережах ви зазначали, що пошук видавництва, яке погодилося б видати книгу тривав дуже довго. Вам багато разів відмовляли. Як видавці це аргументували?

– Спершу я надіслала абетку на «Коронацію слова», хоч і розуміла, що вже було запізно, та й, можливо, десь цей проєкт ще трішки сирий був. Звісно, там нічого не вийшло. Тоді я вирішила, що можу зробити невеличкий синопсис і подавати його до різних видавництв. Здається, я звернулася до десятьох. Переважно всі великі видавництва пояснювали, що кошторис вже складено, хоча це була ще навіть не середина року. Казали: «Ми не видаємо дитячих книжок, у нас не передбачено нових проєктів». Ну й останнє, що мене порвало – це відповідь дуже відомого видавництва про те, що це «не на часі». Це була для мене просто ніби червона ганчірка, якою тебе б’ють. Ну як українська абетка з хорошою ідеєю може бути не на часі?

– Як виникла ідея організувати збір коштів на книгу? Хто підтримав цю ініціативу?

– Я написала про це пост в соцмережах. Мені до цього вже підказували: «Напиши і якщо будеш бачити відгуки від людей, то знатимеш, що це потрібно». Для мене це просто були сльози – коли я зробила цю монобанку і, тільки уявіть, за перші години надіслали кілька тисяч гривень. Це було настільки приємно, що мені довіряють, що люди бачать перспективу розвитку української книги саме такого плану. Ну і ще одна причина, чому я думаю, що усе це варте уваги: гроші надсилали навіть ті, хто служать зараз в ЗСУ. Я написала одному хлопцеві, хоча ми не знайомі особисто: «Це від тебе?» Він відповів, що хоче боронити Україну не тільки там, а й у такий спосіб. Це так щемно. Є діти, які надсилають 20 гривень, є ті, хто не мають дітей або мають дорослих дітей, є військові. Як виявилося, абетка потрібна. І вона таки на часі.

– У чому полягає унікальність вашої абетки? Чому так багато людей вирішили долучитися до цього проєкту?

– Це перша дитяча книга, яка написана «Рутенією». Це давньоукраїнські шрифти. Те, з чого багато століть тому починалася наша мова. Те, як вона відображалася в текстах. Це насправді дуже гарні шрифти, від яких розбігаються очі й ти не знаєш, який обрати. І я дякую усім причетним до створення і розповсюдження «Рутенії» за дозвіл використання шрифту саме у цій книзі. 

Інґі Ґерда, Василь Чебаник, Анжеліка Корнієнко та Валерія Сирота

– Якою була реакція розробника шрифту Василя Чебаника на вашу ідею створити абетку, надруковану «Рутенією»?

– Йому сподобалася моя ідея. Він її підтримав і навіть власноруч створив надпис «Смачненька абетка» ексклюзивно для палітурки книги.

– Вікова категорія вашої абетки – від 4 до 7 років. Для дітей цього віку є важливою читабельність літер, адже вони лише навчаються читати. «Рутенія» – декоративний шрифт, який безперечно популяризує українську естетику. Втім, часто його важко зрозуміти навіть дорослим. Чи аналізували ви цей аспект? Можливо, тестували абетку разом з дітьми?

– Звісно аналізували. Ми поєднали два різних види шрифтів, для того, щоб більш-менш можна було візуально розуміти текст. Я тестувала це на своїх дітях. У мене вони вже досить дорослі, але у цьому випадку виходить, що ті, хто вже вміють читати, порівнюють кириличні шрифти, якими ми користуємося, з цими буквами, тому може виникати певна складність. А от дітки, які менші, ти їм кажеш, що це ось «а», а це «ш», а це «щ» і вони це запам’ятовують. Для них це ок. Я вважаю, що не буде великої проблеми з тим, щоб прочитати текст, тому що це абетка.

– «Смачненька абетка» – це подарункове, ексклюзивне видання, яке ознайомлює дітей з «Рутенією»? Чи ви ставите перед собою навчальну мету?

– А чому б ні? Тут можна і навчатися. Що цікаво – над кожною буквою можна фантазувати. Як тренерка з м’яких навичок, я маю досвід роботи і з дітьми, і з підлітками. Цими буквами можна прекрасно розвивати креативне мислення, тому що кожна буква на щось схожа. Ця буква «щ» справді схожа на тризуб. Там стільки всього. Дитині цікаво вивчити той вірш, особливо якщо він з її іменем, і її можуть це читатимуть це перед сном. У мене таке було: коли донька і син були малими, я їх вдень вкладала спати й читала вірші з абетки. Вона у мене досі збереглася. Мені здається, що «Смачненька абетка» теж може бути книжечкою, яку діткам будуть читати перед сном або просто разом з ними розглядатимуть малюнки.

Передмова до «Смачненької абетки»

– Хто створював ілюстрації до книги? Яким є художнє оформлення абетки?

– Унікальність в тому, що це малює не художник, який проілюстрував багато книжок. Це молода дівчина, яка вміє малювати. Цьогоріч вона вступила до університету на спеціальність, повязану з оформленням книг – книжковий дизайн. Але на той момент, коли ми починали роботу, вона просто була випускницею 11 класу, яка вміє малювати й захотіла взятися за цей проєкт. Це Валерія Сирота й це вперше вона показала назагал свої роботи. У неї свій стиль і це теж був виклик. Однак дуже важливо, що це малювала саме дитяча рука, що це перша робота й вона зроблена не на планшеті, що справді купувалися воскові олівці, що вона видряпувала кожну травинку. Тут цінність у тому, що над книгою працювала дитина.

– Зображення ілюструють те, про що йдеться у віршах?

– В основному все чітко – перший чотиривірш у нас про хлопчика Арсенія, який любить пельмені. І ми вирішили, що на ілюстрації має бути Арсеній, який їсть пельмені. І щоб їх було багато! Цілеспрямовано малювали за сюжетом.

– Як ви обирали імена дітей, згадані у віршах?

– Якось ми з дітьми прогулювалися і думали про літери, які залишилися без імен: «ч», «ш», «щ». Ну які імена підібрати? Ну яка Шура в нас може бути? Хотілося, щоб це були українські імена, або європейські. Ми шукали, думали: «Добре, нехай це буде Чеслава, але що вона любить, що можна такого сказати, що вона любить і щоб це було в риму і гарно?». Ми дібрали імена до кожної букви, крім «ь», «и», «щ». Там ми вигадали дещо інше.  Але усе стосується їжі – нам же треба рости.

– Їжу і напої обирали асоціативно щодо імені чи якоїсь ситуації?

– Я намагалася зробити так, щоб йшлося про якийсь продукт, овоч чи фрукт, який підходить в риму до імені. Я все-таки більше за римовані вірші. У мене є таке спостереження, що Європа не пише римою, американці теж не пишуть римою. Здається, що залишилися лише українці, які пишуть римовані вірші та й те їх стає все менше. Може, це через років 50 буде ще й історія, що існував такий стиль написання як римований вірш.

– Дітям важко сприймати вірші без рими…

– Так! А тут все легко. Ми навіть відбивали ритм з моїм колегою та товаришем, який допомагав мені. Це важливо для дитячої книги – щоб віршик співався і запам’ятовувався.

Один з розворотів «Смачненької абетки»

– Скільки часу зайняло створення абетки і як довго тривав збір коштів?

– Кошти ми ще збираємо, я не закривала збір. Бо поставила собі мету – 25 тисяч гривень. Коли я відкрила його десь у вересні, то на той момент підрахувала, що мені для покриття витрат щодо редагування, малюнку, верстки й друку цього буде достатньо. Наразі я навіть боюся питати, скільки буде коштувати той картон. Ми ще не назбирали повної суми. Це не буде друк 50 чи 100 книг – я хочу великий наклад, тому що в мене є реально такі напрямки, куди я їх збираюся розповсюджувати. Це не книга, яку я збираюся надрукувати й продавати. Тут інший задум. Війна нас обєднала не тільки на фронті, де ми допомагаємо нашим бійцям, а й тут. І це вкрай важливо. Я зараз перебуваю в Польщі й ловлю дуже багато інсайдів щодо мови. Мова для мене дуже багато значить. Дуже класну я почула колись фразу і запам’ятала: ти українець і класний не тоді, коли твої предки розмовляли українською, а тоді, коли твої діти розмовляють українською і несуть українські традиції. Я дуже щаслива, що мої діти розмовляють українською, що в мене вдома звучить українська мова і мене не зіпсував Київ. Так, в якийсь момент він намагався. Боже, це страшне, соромно про таке говорити, але я дуже рада, що ми відновлюємось.

– У підсумку «Смачненька абетка» вийде самвидавом чи цим займається конкретне видавництво?

– Цим займається «Друкарський двір Олега Федорова». Я з ним знайома, він мав друкувати мою поетичну збірку. Прийшла до нього і розповіла, що маю таку ідею й вже навіть пройшла такі кроки. Це людина, яка йде на зустріч. Він теж, до речі, один з тих, хто перерахував на «банку» гроші, бо зацікавлений в цьому. Тому «Друкарський двір Олега Федорова» – це буде видавництво, яке пішло на зустріч. Вони мене підтримали, коли я вже вважала, що нічого не вийде.

– Де розповсюджуватимете «Смачненьку абетку»? Чи маєте ви якісь попередні домовленості з книгарнями чи інтернет-магазинами?

– Найперше – розповсюдимо в бібліотеки містечок і сіл України, тому що перші місяці війни я перебувала в маленькому селі в Рівненській області. Мені хотілося читати, а там не те що дорослим, там дітям теж особливо немає чого читати. У мене є мій хороший знайомий, який навіть започаткував для бібліотек допомогу книгами. От за допомогою цього проєкту, який має назву «Книжкові сили України», я теж буду це робити. Далі – це бібліотеки, осередки й хаби, які є за кордоном і допомагають українцям. У мене вже є деякі напрацювання тут у Польщі. Я думаю, що за сприяння посольств ми теж відправимо книги в різні країни. Отримають примірники ті, хто донатив. Я думаю, що ми зможемо це зробити навіть для тих, хто надсилав невеличкі суми. І звісно якась частина буде все-таки продаватися. Я розумію, що для запланованої кількості грошей ще мало, тож готова вкласти в це свої кошти.

– Яким для вас видався цей рік у творчому плані?

– Коли почалося повномасштабне вторгнення, так сталося, що я була однією з тих, хто останнім рейсом прилетіли до Борисполя. Після цього аеропорт закрили. Я ще не вірила, що щось може бути, а на ранок вже їхала з дітьми до мами. Якщо рахувати дорогу до Рівного, вона звично займає 3,5 години, але тоді я їхала 16 годин. Я це згадую, як якийсь жах. Тоді не писалося. Перше, що написала – це чотиривірш до абетки. Абетка – це перше, що я написала вже під час повномасштабного вторгнення. А потім був вірш «Ми всі один одному – і брат, і сестра, і тил, і плече». Дуже складно писалося. Максимум один вірш в місяць. Ці слова важко даються. Вони якісь не такі, ти не можеш підібрати, або вони обриваються. Останнім часом не пишеться нічого, крім війни.

Один з розворотів «Смачненької абетки»

– Ви стали однією з авторок відомої збірки «ЙБН БЛТ РСН», яка є благодійним проєктом Мартина Якуба. Як доєдналися до ініціативи?

– Мартина я знаю, бо він був хедлайнером проєкту, який в мене є – «Літературні забави». Він існує з 2021 року – це щосуботній мистецький проєкт в Києві. І потім я побачила його пост і запитала, чи ще встигаю доєднатися. Тоді надіслала перший ліпший вірш, який просто знайшла. Я не пишу з використанням поганих слів, але в мене є єдиний вірш… Там як з кораблем. І я вирішила, що якщо ця збірка буде так буде називатися, то це єдине місце, куди можу дати цей вірш. Мабуть, моя книга буде останнім екземпляром, який розіграють. Круто, що я там є.

Читайте також: «ЙБН БЛД РСН»: як стати власником колекційної збірки про українську лють. ОНОВЛЮЄТЬСЯ

– Ви згадали про свій проєкт «Літературні забави». У чому його суть і як він функціонує?

– Це теж була просто ідея. Я завжди думала, куди літературні діячі та літератори себе дівають? Чи є куди приходити? Потім я вирішила створити таке місце і все так гарно склалося. У грудні 2021 року ми почали і якби не повномасштабне вторгнення, то проводили б творчі вечори щосуботи. А так довелося перерватися на кілька місяців. Сам вечір досить довгий – у нас є хедлайнер, який або презентує книгу або просто проводить авторський вечір, де читає вірші або прозу. Друга частина – це відкритий мікрофон, де люди читають свої вірші, поезії улюблених авторів або невеличку прозу. Є такі, що у нас співали. Є ті, хто приходили з моновиставами на 5 хвилин. Це дуже цікаво. Мені подобаються усілякі такі ідейні штуки.

– Коли чекати на «Смачненьку абетку»? Чи є приблизні терміни виходу книги?

– За місяць вона точно буде. Це якраз час мого повернення в Україну. Я думаю, що обовязково буде презентація в Києві. А там уже як складеться. Але плани великі.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024