Відродження органної музики: хто стоїть за королем інструментів у Рівному
-
-
>
-
>
-
>
2261
Вимогливий, величний і вічно актуальний – усе це про інструмент, який вважають одним із найскладніших у світі.
Єдиний на всю область концертний орган у Рівному вже вдвадцяте гуртує навколо себе провідних органістів, органних майстрів і поціновувачів музики на щорічному фестивалі «Органний собор».
Про історію короля інструментів розповідають на екскурсіях Органним залом, а філармонія занурює гостей у його музику на концертах та фестивалях. Та хто працює з органом, чому він досі цікавий для слухачів і що відбувається тоді, коли вхідні двері до розкішної зали з колонами кольору малахіт зачиняються – дізнавалася журналістка Район.Культура.
«На щастя, ніхто не помер. Але ніхто і не народився»
З перших хвилин дослідження теми органів стає зрозуміло, що українська органна спільнота – невелика. За підрахунками органного майстра та музиканта Шандора Шрайнера, в Україні станом на 2022 рік у різному стані було 122 органи. Обслуговують їх приблизно 12 майстрів і ця цифра не змінюється вже кілька років.
«Це збоку здається, що робота – не бий лежачого. По-перше, переїзди дуже важко даються. 12 майстрів – це ми рахували тих, хто «сидить» лише на органах. Але майстер, який «сидить» на органі, – це як композитор, який написав один твір. А ось серед тих, хто їздить, – нас четверо», – розповідає органний майстер Національної музакадемії імені Петра Чайковського Дмитро Береговський.
Фахівець працює з рівненським органом вже майже три роки. Окрім цього, налаштовує інструменти у Києві, Одесі, Хмельницькому та інших містах України.
Навчався цього ремесла в Будинку органної музики в Києві. А любов до органу у Дмитра Береговського пов’язана з ім’ям відомого органіста, президента Всеукраїнської асоціації органістів і органних майстрів Володимира Кошуби. Саме завдяки йому Дмитро зацікавився органом, захотів дізнатися, що відбувається всередині інструмента, і витратив на це 12 років.
«Комусь по вухах б’є – це ж звуковий тиск і хтось не витримує. Комусь не подобається тіснота – в органі дуже важко пробиратися навіть з моєю статурою. Комусь пил заважає, комусь графік не подобається. Це дуже відповідальна робота. Потрібно вимогливо ставитися і до себе, і до інструмента», – пояснює відсутність нових органних майстрів Дмитро Береговський.
«Маленька капризна дитина»
З Дмитром зустрічаємося в Органному залі саме перед відкриттям фестивалю. До низки настільки масштабних заходів готували інструмент теж ґрунтовно – проводили заміну запчастин, оскільки орган з’явився у Рівному у 1989 році. Його створила чехословацька фірма «Ріґер Клосс».
«Цей орган спеціально проєктували під зал у Рівному. Хоча по-хорошому зал повинен будуватися під орган, а не навпаки», – розповідає майстер.
Читайте також: «Таємниці органного залу»: що приховує історія колишнього рівненського костелу
Під час побудови має враховуватися кубатура залу, його акустика, наповнення. І кількість голосів, і розміщення, і навіть висота розташування органу будуть впливати на звук.
Рівненський орган має 43 регістри й майже три тисячі труб, за допомогою яких нагнітається повітря і видаються звуки. За словами Дмитра, у порівнянні з іншими в Україні – це інструмент середнього розміру.
«У нашому органі кожна клавіша безпосередньо пов’язана з клапаном, окремим для кожної ноти. Коли ми натискаємо на клавішу, клапан відкривається і труба звучить. Якщо у нас увімкнені кілька регістрів, то буде звучати кілька труб», – пояснює механіку процесу фахівець.
Орган – чутливий і вибагливий інструмент. На його стан впливає температура повітря, вологість, різкі перепади цих показників та пил. Тож перевіряти стан органу потрібно регулярно.
«Навіть якщо на ньому ніхто не грає, то все одно він буде по-трішки помирати. Простий пил впливає на налаштування труб. У нашому органі велика проблема у тому, що сукно з’їдене міллю. Хоча мені приємно, що дирекція не залишається осторонь і завжди підтримує. Через відключення світла у нас була велика проблема у грудні. Можливо, десь в іншому місці сказали б: «Усе, закриваємо орган!» Але, на щастя, у Рівному знайшли гроші й нам вдалося придбати запчастини та відновити інструмент до фестивалю», – повідомляє Дмитро.
Усі запчастини по частинках майстер шукав закордоном: в Угорщині, Чехії, Словаччині та Німеччині, оскільки у нас їх не виготовляють.
Орган потребує капітального ремонту
«Його ж використовують. Потрібно постійно підтягувати цю механіку, все регулювати. Так само й електрика – на неї давалася гарантія заводом на 10 років, ну можливо на 15. Перший капремонт мали б проводити у 2004, другий – у 2019 році», – пояснив причину аварійного ремонту майстер.
Читайте також: Єдиний у світі: фото рівненського органу
За підрахунками Дмитра, велике «оновлення» інструменту коштуватиме близько трьох мільйонів гривень. Однак значно дешевше вкласти ці гроші у капремонт, ніж купувати новий орган. Адже економія ні до чого хорошого не призведе – наприклад, у Київському органному залі ремонту не провели й у 2021 році інструмент просто згорів.
«Так, це дорого, але ми ж не купуємо «бентлі» й не веземо десь за гаражі змінити гуму чи ще щось. Це потрібно обслуговувати у професіонала», – підкреслює Дмитро Береговський.
З професіоналами на ринку ситуація складна – у зв’язку з карантином у Європі зачинились кілька фабрик, які виготовляли органи чи запчастини до них. Це і обґрунтовує високу ціну – запчастин мало, а купуються вони за євро.
«Ми поки шукаємо спонсорів для капітального ремонту, бо в держави таких грошей немає, і не буде ще років п’ять після війни, тому що потрібно буде країну відновлювати. А орган все-таки потребує капремонту, бо чим далі, тим гірше», – наголошує органний майстер.
Директорка Рівненської обласної філармонії Елеонора Стеценко переконує, що установа працює над цим питанням.
«Є дорожня карта і бачення у Дмитра, як нам поліпшувати стан органу. Він підготував свої пропозиції, кошторис і ми тим чи іншим чином будемо це здійснювати. Ми минулого року вагомо підтягнули механічну частину ремонту органу. Зараз ми це просто продовжуємо і будемо крок за кроком замінювати. Ми ж його експлуатуємо 30 років. Кожних десять років орган має бути капітально відремонтований. Цього не відбулося, але це не означає, що ми геть нічого не робимо. Постійно у нас йде робота», – зазначає директорка.
«Добре, що у Рівному немає метро»
На підготовку органу до фестивалю Дмитро Береговський витратив тиждень. Лише 2,5 години йде на налаштування язичкових регістрів, яких у рівненському органі – шість.
«Тут добре хоч метро немає, а в Києві метро – під консерваторією. То зміна декорацій, то машиністи на сцені… Неможливо просто працювати, тому що зайві розмови й зайві звуки відволікають. Колись десь була стаття, що органні майстри працюють вночі, тому що в них загострюється слух. Це абсолютно не так. Органні майстри працюють вночі, тому що ніхто не заважає: ні метро, ні люди», – зазначає органний майстер.
Дає надію працівникам філармонії й покращення ситуації з відключеннями електроенергії, адже в органу – електричне управління регістрами й за відсутності світла він не працюватиме.
«Я постійно знала, що буду грати на органі»
Олена Мацелюх – провідна українська органістка, працює у Рівненській обласній філармонії вже шість років. І відповідно шість разів брала участь у фестивалі «Органний собор».
Читайте також: Тандем голосу та органу: у Рівному відкрили ХХ фестиваль органної музики
«Мені дуже важко сказати, звідки з’явилося це бажання, але я постійно знала, що хочу грати на органі й знала, що буду грати. Але підтвердження цього з’явилось, коли в мене була можливість поїхати в Ригу, в Домський собор, і почути там гру органіста. Тоді я сказала: я теж так буду грати. Я довго йшла до цієї мети – навчалася у Львівській консерваторії. Потім закінчила Київський університет, а після того зрозуміла, що цього всього мені мало і я вступила в Чехію до знаного професора-органіста Петера Плани й закінчила аспірантуру. Вчилася в нього чотири роки», – розповідає Олена Мацелюх.
Про те, що професія органіста в Україні є рідкісною свідчить навіть те, що музикантка поєднує роботу в Рівному з Львівською національною філармонією імені Мирослава Скорика та Будинком органної та камерної музики у Львові. Ба більше, нещодавно погодилася стати викладачкою.
«Мені настільки подобається моя професія, що я б їхала ще в десять філармоній, тільки щоб грати на своєму улюбленому інструменті. Я не знаю як, але все встигаю. Навіть не можу сказати, що я замучена. Я граю і вчу нові програми, вчу нові твори і мене вже заангажували викладати орган. Я не відмовила, тому що направду дуже мало в нас є викладачів, які б викладали цей інструмент і доносили дітям інформацію про цього неймовірного гіганта музики. Кажуть, що орган є найскладнішим інструментом взагалі. Орган, а після нього іде арфа. Але повірте, що на кожному інструменті, якщо грати добре, то це непросто», – зізнається Олена.
Малий попит на органістів музикантка пов’язує з невеликою кількістю відповідних інструментів в Україні. Римо-католики зазвичай проти, щоб концерти відбувалися у храмах, де стоять органи, а концертних залів поменшало з початком війни. Та й чимало органістів зі сходу країни виїхали на навчання за кордон.
«Орган повинен полюбити органіста»
За останній рік Олена Мацелюх мала чимало гастрольних концертів і виконувала твори на найрізноманітніших органах. Це стало гарною можливістю попрактикуватися і розвинути свої навички.
«Електронний орган – це просто орган, який дозволяє практикувати. Кращого бути просто не може. Коли ти вивчишся на електронному органі, тоді надзвичайно просто і легко грати на справжньому органі. Втім, електроніка – це електроніка, а живе – це живе. Але у нас немає таких органів ідеальних, тому деколи постає питання грати на електронному чи грати на справжньому», – пояснює органістка.
До органу треба ставитися з любов’ю, адже це примхливий інструмент, який реагує навіть на музиканта.
«Колись давно мій перший вчитель говорив, що орган повинен полюбити органіста. Якщо він його не любить, то робить йому різні пакості. У мене пакостей не було і я тому думаю, що його теж треба просто любити», – відзначає Олена Мацелюх.
За станом інструменту має слідкувати органний майстер, а органісти мають повідомляти, якщо виникає якась проблема.
«У нас органний майстрів ще менше, ніж самих органістів. Це так сумно, що ви собі просто не уявляєте. Це як битий небитого везе. А проте на таких фанатах, як Дмитро Береговський з Києва, Шандор Шрайнер з Ужгорода, Олег Орлов з Білої Церкви, Петро Сухоцький з Луцька і тримаються наші органи», – переконує музикантка.
Читайте також: Луцький органіст Петро Сухоцький виступив із сольним концертом у Львові
«Рівне – це один із культурних центрів»
Окрім класики, Олені Мацелюх подобається джаз, однак каже, що у цьому жанрі свої сили ще не пробувала. Зі свого репертуару любить усі твори, але найбільше, звісно, Баха.
«Якщо говорити про композиторів, то звісно, що на першому місці стоїть Йоганн Себастьян Бах. Якщо ти заграв Баха, то ти заграєш і все решта», – запевняє органістка.
До вподоби музикантці й сучасна музика. Кілька тижнів тому разом з колегами Олена втілила проєкт «Рок орган», де рокові твори, хіти виконували на органі разом з фортепіано і з камерним оркестром. Музикантка зазначає, що хотіла б, аби цю програму виконали й у Рівному.
Орган актуальний будь-коли й Олена Мацелюх зауважує, що зараз – час відродження органної музики в Україні. Адже саме через російську та радянську владу ці інструменти протягом багатьох років знищували. Тепер увага глядачів та слухачів до органної музики зростає.
«Рівне – це один із культурних центрів, бо якщо в місті проходить фестиваль, то воно вже не стоїть на останньому місці. Якщо цей фестиваль має успіх, значить духовний рівень рівнян стоїть надзвичайно високо. Але це не єдиний фестиваль. У нас ще є літній органний фестиваль. І що зимовий, що літній проходять з великою популярністю і з наповненими залами. А це свідчить про культурний інтелект і духовний ріст самих людей в місті. Тому, чесно кажучи, приїхавши зі Львова, з мільйонного міста, в Рівне, я була просто вражена тим, що людям настільки подобається органна музика», – зізналася Олена Мацелюх та закликала містян та гостей міста відвідати фестиваль та наживо переконатися у неймовірності органу.
Підтверджує те, що орган – справді магічний інструмент і солістка Рівненської філармонії Ірина Криворученко. Артистка розповідає, що найбільш бурхливі емоції відчуває саме тоді, коли виконує твори у супроводі органу.
«Для мене це взагалі щось дуже магічне, таємниче. Це мій найулюбленіший вид супроводу вокалу. Такий тандем органу і голосу – мабуть, моє сопрано у цьому дуже гармонує. Мені настільки комфортно і я відчуваю настільки неочікувані для себе емоції у супроводі органу. Тому орган займає в моєму житті дуже особливе місце. Це, мабуть, відчутно», – підкреслює Ірина Криворученко.
Переглянути цей допис в Instagram
Органні концерти мають ще одну особливість – музиканти не бачать глядача. Контакт між органістом і людьми, які прийшли насолодитися музикою, можливий лише завдяки повному зануренню у мелодію.
«Навіть якби я і лицем була до глядача, я б все одно його не бачила. Тому що саме виконання передбачає стільки всього: і концентрація на тому, що ти граєш, і донесення образу, я не говорю про те, яка має бути координація рук і ніг. А якщо немає асистента, а в нас його немає, то ще треба перемкнути регістр і перегорнути сторінку. Тому я вам скажу, що відчуття глядача – це вже в останню хвильку. Але коли ти це все доводиш до автоматизму і ще вносиш свою частку душі, то зал вибухає оплесками й кричить браво. Публіка не є така примітивна і вони чують, коли орган звучить, а коли орган не звучить», – пояснила Олена Мацелюх.
Орган змушує захоплюватися ним навіть тих, хто не слухає класику. Він складний і примхливий, але надзвичайно могутній. Втім, очевидно – без маленьких деталей, часто придбаних за свій кошт пристрасними фанатами інструменту, без дбайливих господарів і без тих, хто дає йому звучання, ця могутність перетворилася б на безпорадність. Та попри все, цей велетень живе і, судячи із затятості причетних, житиме.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
