Гримери, костюмери та декоратори: хто працює за лаштунками театру

15 Січня 2023, 17:30
Підготовка до вистави ІНТЕРВ'Ю 4455
Підготовка до вистави

Театральна вистава не може існувати без акторів, режисерів та сценаристів. Але є й люди, які прикрашають, доповнюють виставу, які допомагають відчути епоху, характер, автентичність спектаклю.

Цих людей ніколи не бачать глядачі, вони залишаються за лаштунками, але вони створюють ціле закулісне життя без якого не існував би цілісний театр. Журналістка Район.Культура  побувала у художньо-технічних цехах Волинського академічного українського облмуздрамтеатру імені Тараса Шевченка і поспілкувалася з представниками «залаштункових» професій.

Гример-пастижер

«Обличчя актора – це полотно, над яким ми працюємо»

Якщо говорити про чаклунство, то саме цим займаються гримери. Наростити вуса, бороду, роги…? Затемнити шкіру, зістарити обличчя? Усе це можуть гримери, хоч їх ніколи не ловили з чарівною паличкою.

Уже нікого не здивуєш тим, що специфіка нанесення театрального гриму відрізняється від звичайного макіяжу. Цю роботу виконує гример. Він же відповідає і за зачіски, бороди та інші видозміни зовнішності.

Про зовнішнє перевтілення акторів розповіла Світлана Герасимчук, гримерка-пастижерка.

– Як розпочинається процес створення образу гриму? 

– Після художньої ради, художники створюють образи, відштовхуючись від характеру ролі. Згодом нам дають ескіз, у якому прописують нюанси гриму.  Коли ми наносимо його на виконавця вперше, нашу роботу контролює художник, який має затвердити чи відповідає результат його задуму. Адже малюнок на папері може суттєво відрізнятися від того, що ми отримаємо вже на обличчі. 

До того ж, актори мають звикнути до свого образу, щоб надалі могли повторити його самостійно. На здачі вистави грим має вже бути в остаточному варіанті, таким яким має бути на прем’єрі.

– З яким гримом або техніками нанесення найскладніше працювати?

– Найскладніше – це пастижерські вироби. Гример-пастижер виконує пластику обличчя: збільшує щоки, спотворює ніс, робить шрами, опіки на обличчі, сльози, зістарює руки, зачорнює зуби …

Також не можу не згадати про портретний грим. Наприклад, усі ми знаємо, як виглядає Шевченко на своїх портретах, тож ми маємо зробити усе, щоб актор був якомога більше схожий на того Шевченка, яким ми його звикли бачити.

– Чи доводиться змінювати чи домальовувати грим під час вистави?

– Так. Якщо за сценарієм персонажа б’ють, спотворюючи йому обличчя, тоді після сцени побиття, за кулісами виконується терміновий грим. Обличчя швидко вимазуємо коричневим гримом, наче вимазане землею, домальовуємо кров.

– Питання, яке часто турбує глядачів. Як створюється штучна кров?

– Для створення крові, ми розбавляємо грим з цукром, додаємо трохи червоної акварельної фарби й отримуємо той продукт, який легко змити зобличчя. Водночас він виглядає дуже природньо. Штучна кров, виготовлена з цукрового сиропу, стікає довго й не псує костюми. Якщо кровотеча має бути носова, то ми набираємо цю суміш у піпетку і закапуємо в ніс.

– У обов’язки гримера входить і робота з волоссям актора або ж їх замінником – перуками. Як створюються перуки?

– Спершу роблять заміри голови, шиють монтюр – шапочку тілесного кольору, яка є основою для перук. Якщо це перука для чоловіка короткої стрижки, то волосинки нашиваються вручну на монтюр по росту волосся. 

Якщо це жіноча перука з довгим волоссям, то на маківку зашивається волосся вручну за допомогою спеціального крючка, яке називають кроше. Усе інше вже нашивається за допомогою тресу, який виготовляється на спеціальному пристрої – тресбанк. 

При чому потрібно розуміти, що волосся має верх і низ. Якщо нашити волосся навпаки, порушивши ці правила, то після прання волосся зіб’ється. 

– А що ж робити тоді, якщо потрібна лисина, а у актора – пишне волосся?

– Тоді ми одягаємо на нього монтюр, який затушовуємо гримом. Зблизька ви можете помітити сліди нашої роботи, але здалеку, під світлом софітів, такі махінації не видно.

І навпаки, якщо для вистави потрібні складні пишні зачіски-конструкції, їх виконують на перуках.

А вже тоді цю перуку одягають на актрису.  Волосся для перук купується або ж іноді й самі актриси приносять власні пасма для подальшого їх використання.

– Розкажіть про процес виготовлення вусів.

– Коротке волосся кладемо в каструлю, варимо в солоній воді, для того щоб воно стало дротяним і тримало форму. Після цього як ми його висушили, укладаємо його на болванку на спеціальні лекала у формі вусів.

Читайте також: У Луцьку облаштували «Театр в укритті»

Тоді на нього набивається спеціальний матеріал, який не буде розлазитися і тим же кроше по декілька волосинок нашивається волосся. Згодом лекала вирізають, і вусам надають форми. 

– Які декоративні косметичні засоби не можна використовувати для театральної сцени?

– На сцені використовуються світлові фільтри: червоні, сині, зелені, які дуже приглушують кольори… Для театральної сцени не підходить звичайна косметика, яку можна придбати у магазині, бо вона ці фільтри не поглинає. Грим та пудра мають бути однакові в усіх, бо актори потрапляють під одні ж софіти зі світловими фільтрами. Якщо використовувати хайлайтер, то обличчя буде мерехтіти. Хайлайтер підходить лише для сучасного концерту, де не використовують фільтри. 

– Які хитрощі ви використовуєте під час створення образу персонажа?

– До прикладу, римляни мають свою характерну форму носа. Тож актор, який грав римлянина, мав би також видозмінити його. Найважливішим компонентом та помічником у цій справі є гуммоз – в’язка паста, яку використовуємо для зміни рис обличчя. Його варять разом з гримом, і, доки він теплий і пластичний, накладають на обличчя. Таким чином, формуємо горбинку на носі, прикладаючи марлі. Але цей процес забирає дуже багато часу. На одного актора потрібно виділити до двох годин. 

– Скільки потрібно часу, щоб виконати звичайний грим?

– Звичайний грим можуть виконувати самі актори. Для цього вони мають вже за 45 хвилин до початку вистави прийти до театру і підготуватися до вистави.

Читайте також: Театр в голові актора вихідних не бере

Костюмери

Не менш значиму роль у виставі відіграють костюми. Вони підкреслюють не лише етнічну приналежність героя, часові рамки, в яких він проживає, а і віддзеркалюють його характер.

Світлана Коваленко, завідувачка костюмерним та кравецьким цехами розповіла про процес створення костюмів:

– Спочатку відбуваються збори художньої ради, де обговорюється постановка майбутнього спектаклю. Опісля – збори технічної ради, де режисер разом з художником і начальниками цехів уточнюють деталі оформлення вистави. Художник-постановник створює ескізи костюмів. Згодом підбирається і купується тканина для їх пошиття. 

– За який час до прем’єри усі костюми мають бути готові?

– За два тижні до генеральних репетицій. Але іноді часу не достатньо і деякі деталі потрібно доробляти до самого випуску вистави.

– Як відбувається підготовка костюмів перед виходом артистів на сцену?

– Ми прасуємо їх, підшиваємо, якщо виникли дірки. А потім розносимо костюми, взуття, головні убори по гримеркам, допомагаємо їх одягнути. Наприклад, якщо костюми місять складні деталі одягу – корсети, накладні животи. Якщо під час вистави актор має переодягнутися за малий відрізок часу, ми стоїмо за кулісами, щоб допомогти швидко змінити образ.

– Скільки часу займає підготовка костюмів до спектаклю?

– Якщо це масова вистава, така як «Циганка Аза», у якій задіяно понад 30-ти акторів, то потрібно прийти ще зранку аби підготувати всі костюми до вечірнього спектаклю. А якщо після прання їх потрібно попрасувати, то на підготовку йде два дні.  Також звечора ми готуємо костюми, які вже знадобляться для ранкової казки. 

– А що роблять з костюмами, коли виставу зняли з репертуару?

– Їх списують і переводять в запасник. А вже через кілька років з них можуть зробити підбір до нових вистав. 

– Що найскладніше у роботі костюмера?

– Кожна професія може завдати шкоди її працівнику. І костюмери – не виняток. З часом починають боліти руки, бо праска дуже важка і шкідлива, та і самі костюми важкі.

– Чи може актор сам додати деталь в свій образ чи це заборонено? 

– Заборонено. Але актор може звернутися до художника чи режисера, якщо хоче щось змінити. Проте таке трапляється вкрай рідко.

– Звідки ви берете взуття для вистави?

–  Більшість пар взуття ми закуповуємо, а автентичне взуття, такі як личаки, чоловічі ботфорти, черевики на шнурівках шиється на замовлення. Спеціальне взуття для артистів балету ми тільки купуємо.

– Як ви доглядаєте за костюмами та де ви їх зберігаєте?

– Для цього у нас є склади. Костюми на кожну виставу сортуються і зберігаються окремо. Щодо прання, то його здійснюють у пральному цеху. Там стоять дуже великі спеціалізовані пральні машини. Коли костюм потрапляє туди вперше, його обов’язково пруть вручну, щоб перевірити чи не линяє фурнітура.

Ми дуже вдячні спонсорам, які надають нам розкішні жіночі сукні з весільних салонів. Це дуже допомагає поповнити та збагатити запас костюмів для майбутніх спектаклів. Це велика допомога театру, особливо у наш складний час.

Читайте також: Я – актор у театрі сьогодення

Декоратори

Перше на що може звернути увагу глядач, ще не побачивши актора, – це декорації. Вони є обличчям сцени. Громіздкі й легкі, дерев’яні та фанерні. Про принципи роботи з декораціями розповів начальник монтувального цеху Олександр Подоляк.

– Як ви готуєте сцену до початку вистави?

– Роботу між монтажерами розподіляємо таким чином: хтось займається підвісними декораціями, хтось – наземними. Спершу займаємося підвісними декораціями, бо якщо спочатку виставимо наземні, то вони заважатимуть підготувати висячі. А от розбираємо декорації навпаки. Опісля того, як підвісні декорації будуть розвішані, перевіряють чи міцно вони закріплені. Якщо на них має перебувати актор, наприклад, це гойдалка чи канати, то декорації мають бути підняті не вище зазначеної висоти, відповідно до правил безпеки.

Якщо цього потребує вистава, то монтажери займаються і половиками полотнами, якими застилають підлогу, аби надати їй певного кольору, який доповнює загальну картину декорації. При потребі відкривається оркестрова яма. Її можна використовувати не лише для оркестру, а і для переміщення чи ефектного виходу акторів.

Важливий критерій для монтажера – швидкість.

– Які хитрощі ви використовуєте для того, щоб швидко і непомітно змінити декорації?

– Декорації міняються впродовж усього спектаклю. Іноді монтувальникам доводиться перевдягатися у другорядних персонажів, аби непомітно змінити декорації: забрати стіл, поставити кущ тощо, і не відволікати цим глядачів від вистави. В інших випадках задня частина сцени перекривається задниками. За ними у цей час, опускаються підвісні декорації, розставляються меблі. І все це потрібно робити швидко.

Для цього режисер під час репетиції перевіряє скільки часу займає облаштування сцени і якщо це потрібно, може «затягнути» діалог персонажів, щоб монтувальники встигнули все розставити. Окрім того слід знати репліки акторів, після яких здійснюється перестановка.

– Чи змінюється набір декорацій під час гастролей?

– Під час гастролей розміщення декорацій узгоджується з акторами, адже сцена інших театрів відрізняються за розмірами. Деякі декорації взагалі не використовуються. Але ми ніколи не порушуємо чіткого плану розміщення декорацій на нашій сцені. У нас є мітки, де саме вони мають стояти. Адже кожен рух акторів, кожен їх прохід між декораціями відпрацьований на репетиціях і невдала розстановка може ускладнити їх роботу.

– Де виготовляються і зберігаються декорації?

– Декорації виготовляються в столярному цеху. Їх роблять з дерева, з фанери, із заліза, з пінопласту, обклеюють матерією, розписують фарбами. А зберігаються вони у спеціальних цехах. З часом декорації доводиться поновлювати: віддаємо їх на клейку, а художники дофарбовують їх, якщо фарби вицвіли.

Читайте також: Відсовувати театр в кінець пріоритетів – морити голодом душу, – режисерка Світлана Органіста

Реквізити

Цех з реквізитом нагадує справжінй музей. Проте його важко вписати у певні історичні чи тематичні рамки, бо у ньому виставлені речі з різних епох, матеріалів, різного призначення. Шаблі, парасольки, чайники, лопати, кошики, ложки, їжа (щоправда з пінопласту).

Усім цим царством керує Марія Вітковська, завідувачка реквізиторським цехом.

– Традиційне перше запитання: як підбираєте реквізити до вистави?

– Режисер обирає, які речі хоче бачити на сцені, приходить до нашого цеху і дає виписку. За нею ми готуємо та шукаємо усе необхідне. Коли ми підібрали реквізити, ми даємо їх на репетицію, а режисер вже вирішує чи залишати їх чи шукати щось інше.

– Багато часу йде на пошуки саме тієї дрібнички?

– Деякі речі можуть лежати роками й чекати своєї черги. Ми завжди збираємо їх на всяк випадок: а якщо знадобиться? А потім, і справді не потрібно ніде нічого шукати, бо тут вже все є: і глечики, і келихи, і сумочки… Все. Ми збираємо усі речі, а потім якщо чогось не вистачає, купуємо у магазинах. Іноді актори самі приносять власні речі: сумки, сервізи, вази, рушники, які ще вишивали їх бабусі.

– Як Ви готуєте реквізит перед виставою? 

– У нас є журнал, у якому записано, які реквізити задіяні у певній виставі і які з них потрібно розставити на сцені, а які підготувати за лаштунками. Але актор перед виступом має обов’язково перевірити їх наявність та на справність. Наприклад, якщо це ліхтарик, то перевіряє чи працюють батарейки.

– Чи виникали колись казусні ситуації?

– Буває, ми підготуємо реквізит, розставимо його на столі, як і записано. А його хтось перекладе не туди чи ще прикриє рушником або чимось іншим. Це вже караул! Тому я розганяю всіх з тих столів, аби не траплялися подібні ситуації (з посмішкою додає Марія Вітковська).

Читайте також: Леся могла і російською написати щось достойне лівою ногою, – Ада Роговцева

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром