Графічний батальйон, або Як психологи і мультиплікатори допомагають українським дітям

03 Жовтня 2022, 20:08
Кадр з анімації «Колискова під звуки сирени» ФОТО, ВІДЕО 12165
Кадр з анімації «Колискова під звуки сирени»

Реалії війни, які викликають страх та стрес, негативно впливають на психіку людини. Особливо страждають діти, які потребують уваги та підтримки від дорослих. 

Вберегти психічне та психологічне здоров’я українських дітей, допомогти знайти правильний підхід до малечі батькам, стабілізувати емоції та не нашкодити психіці – за це взялися українські аніматори та психологи Одеської академії неперервної освіти, об’єднавшись у «Графічний батальйон».

Журналістка видання Район.Культура поспілкувалась із людьми, які створюють психологічні мультфільми, аби рятувати здоров’я українських дітей. 

Поява «Графічного батальйону»

Графічний батальйон – це спільнота мультимедійних волонтерів, що працюють заради перемоги України. Датою його заснування можна вважати 26 лютого, коли художник-мультиплікатор Сашко Даниленко закликав на своїй фейсбук-сторінці усіх охочих допомогти з монтажем відео, графічним дизайном, перекладами та анімацією. 

«На мій пост відгукнулося багато людей, тому комунікаційниці почали налагоджувати зв’язок між учасниками. Загалом у нашій групі активно брали участь приблизно 150 людей», – каже Сашко.

За словами мультиплікатора, завдання змінювалися майже щодня. Війна є непередбачуваною й потреби дуже швидко змінюються. Спочатку команда не займалася створенням анімації для дітей. Вони робили переклади матеріалів, збирали відеохроніки та титрування репортажів, щоб поширювати інформацію про події на іноземну аудиторію. 

Згодом ще й працювали над плакатами, листівками, банерами для протестів, зборами коштів і креативними звітами. 

«Робили швидку роботу: створювали ілюстрації для постів, музичні відео з хроніками війни, співпрацювали з українськими гуртами», – додає Сашко Даниленко.

Коли проєкт став впізнаваним, то аніматори почали отримувати дитячі малюнки з бомбосховищ. Тоді ж виникла ідея перетворювати їх на короткі мультфільми та надсилати назад. 

«Це зміщувало увагу малечі від жахів війни, спонукало знову творити, щоб ще раз побачити магію, у якій їхня творчість оживає», – каже мультиплікатор.

Приблизно в той самий час спеціалісти Кафедри психології соціальної роботи та інклюзивної освіти Одеської академії неперервної освіти вирішили теж, використовуючи свої професійні знання, допомагати українцям під час війни.

«Ми всією кафедрою думали чим нам займатися. В перші дні ходили плести сітки. Та декілька разів ми побачили ситуації, де необхідна саме психологічна допомога: панічні атаки, істеричні напади у дітей. Стало зрозуміло, що потрібно займатися тією роботою, у якій ти реалізований найкраще», – розповідає головна психологиня проєкту,  кандидатка філософських наук Катерина Павленко.

В одеських психологів виникла перша ідея – створити анімацію для дітей «Що робити, коли лунає сирена». Катерина Павленко звернулася до команди аніматорів для втілення цієї ідеї в життя. Саме з цієї історії розпочалася співпраця між психологами та мультиплікаторами. 

Таким чином в рамках «Графічного батальйону» створили ще 4 психологічні анімації для дітей «Що робити, коли тобі нудно», «РЕ», «Гімнастика для тих, кому важко сидіти на одному місці» та «Що робити, коли страшно». 

Ці мультфільми створені у форматі руханок із застосуванням різних психологічних технік, таких як психогімнастика та сенсомоторна корекція. 

«Коли у дитини накопичуються емоції – дуже важливо їх вчасно виразити. Рух – це саме те, що потрібно», – пояснюють психологи.

За словами Сашка Даниленка, проєкт вже не працює як група швидкого реагування, оскільки більшість волонтерів змогли повернутися до власних праць або знайшли нові. Але спільнота досі залишається групою, у якій люди можуть познайомитися, допомогти фрилансерам і знайти волонтерів.

Читайте також: Арт-Батальйон: як у Луцьку лікують мистецтвом

Трансформація у «Графічний батальйон для дітей»

Перші 5 мультфільмів створювалися на волонтерських засадах та власним коштом, тож для продовження роботи аніматори почали шукати допомоги.

Леонід Тивонюк – режисер, аніматор, лялькар та голова анімаційної студії «ІМАГО» став ініціатором подальшого розвитку проєкту.

«Мистецтво – це не хліб. Ми почали шукати можливості, і знайшли їх. Виграли грант від Європейського культурного фонду. Нам затвердили 7 тем на 5 місяців», – розповідає Леонід Тивонюк.

Таким чином нові психологічні анімації почали створюватися вже у рамках проєкту «Графічний батальйон для дітей», який реалізує ГО «ІМАГО».

Леонід Тивонюк зізнається, що вони роблять майже нереальні речі. Адже в нормальному темпі аніматор в середньому за день створює 4 секунди мультфільму, якщо дуже вдало – 8 секунд. Якщо ж дуже складна анімація, де, наприклад, багато персонажів і деталей, то виходить й 1-2 секунди на день. 

«Перші анімації були простіші та коротші. Нині ж детальніше продумується сюжет, детальніше працює психолог. Відповідно це займає дуже багато часу. Я б ніколи не взявся за такий проєкт у нормальний час, бо це майже нереально: зробити за так мало часу такий об’єм. Але ж зараз кожен робить, що може», – пояснює аніматор.

Створення анімації
Створення анімації

Одну свою роботу тривалістю біля двох хвилин, мультиплікатор зробив за 2 місяці. Тобто в середньому на створення однієї хвилини анімації пішов місяць роботи. 

«Зазвичай і на створення одного персонажа йде місяць. Коли в тебе 5 місяців проєкту і ти мусиш зробити 2 анімації, а лише в одній – три персонажіа, то це складно. Виходимо з ситуації, створюючи простіших героїв. Наприклад, перші тканинні персонажі я зробив і за три дні», – пояснює Леонід Тивонюк.

Персонаж мультика
Створення персонажа

Також усі мультиплікаційні процеси аніматори узгоджують із психологами. Особливо дякують за допомогу Катерині Павленко, адже саме її професійність допомагає створювати якісний продукт, який не нашкодить психіці, а допоможе її зберегти. Це стосується героїв мультиків, їхніх образів, кольорів, саунд-дизайну, озвучення – усе має правильно сприйматися дитиною.

«Робота з психологом – це фантастичний досвід сповнений відкриттів. Психологія сприйняття дитини відрізняється від дорослого. Непомітні на перший погляд дрібниці, мають велике значення і сильно впливають на емоційний стан дитини. Вважаю, що для такого роду проєктів, консультації психолога є необхідними», – каже одна з аніматорок проєкту Ханна Стриж.

Окрім мультиплікаторів та психологів, над створенням кожного мультфільму працює ціла команда професіоналів: режисери, сценаристи, художники, саунд-мейкери, актори та інші спеціалісти. 

Наразі доступні для перегляду 3 роботи з проєкту: «Місія мами – захист дитини», «Колискова під звуки сирени» та «Казка про нову домівку». Ще чотири мультфільми знаходяться у процесі створення. 

Леонід Тивонюк є аніматором двох мультфільмів. Для їх створення він запросив двох психологинь: Лесю Ковальчук та Катерину Дишель

За його словами, Леся, як професіонал, сподобалась йому в одній з телепередач. Коли ж почали говорити з нею щодо проєкту, вона сказала, що якраз працює над психологічним гайдом «Місія Мами». Тож сценарист Дмитро Шостак допоміг із текстом. 

Так вийшла перша анімація у проєкті «Графічний батальйон для дітей». Це мультфільм з порадами, які допоможуть батькам і дітям стабілізувати свій емоційний стан, знаходячись у різних обставинах.  

Другий мультфільм Леоніда стане ж фінальним у цьому проєкті, і планується на кінець жовтня. Для нього психологиня Катерина Дишель запропонувала тему емоційного інтелекту, а саме один із його складових – страх.

У цій анімації показана історія маленької Соломійки, яку налякав грім. Її братик Матвій разом із новим товаришем лісовиком допомагають їй подолати стрес шляхом виконання корисних вправ та дій.

Психологія + анімація = здорова дитина

Головна психологиня проєкту Катерина Павленко пояснює, що нині всі українці знаходяться у ситуації, яка не була прогнозованою і ніхто не був готовий до тих подій, які зараз відбуваються у країні. Без сумніву, особливо чутливими є діти.

«Коли ми показуємо дітям певні ситуації в мультфільмах, дитина асоціює себе з героєм. Відбувається нормалізація ситуації для дитини. Якщо простіше, то це працює як «десь я вже таке бачив». Якщо я вже десь таке бачив, і як хтось вийшов з подібної ситуації, – це значить, що і я здатен вийти з подібної ситуації», – пояснює психологиня.

За її словами, саме ця нормалізація є дуже важливою. Крім того, з особливою увагою для анімацій підбираються такі важливі моменти, як іграшки, з якими грається дитина, відсутність насилля в самих мультфільмах, виходи з небажаної ситуації. 

«Так як усі діти різні та психічне і психологічне життя кожної дитини є індивідуальним, в наших мультах ми дотримуємося такої собі середини. Вони є максимально влучними і ефективними для будь-якої дитини», – каже Катерина Павленко.

Також психологиня зазначає, що й під час сну психічна енергія відновлюється, адже дитина відпочиває. 

«Якщо є потреба звертатися до колискових – чудово, що ми маємо суто українські матеріали, які можна брати собі в допомогу», – каже Катерина Павленко.

У проєкті є «Сонячна колискова» команди Ханни Стриж та «Колискова для малят» команди аніматора Stop Motion Романа Дзвонковського, які нині перебувають у процесі створення. В обидвох анімаціях використовуються українські народні символи, орнаменти та різні образи природи.

Ідея «Колискової для малят» належить Катерині Павленко. Художньо її оформила Лідія Голоско.

Мультик
Фрагмент з Колискової для малят

«Це символічні образи птахів: ластівка та лелека. А також кольорове рішення в тонах нашого прапора – це блакитні небеса та жовті лани. Колір ненасичений – пастельні тона», – розповідає Роман Дзвонковський.

Мультик
Кадр з Колискової для малят

У «Сонячній колисковій», при розробці стилю автори спирались на традиційний український самчиківський розпис. 

«Його великі, схожі на гобелени малюнки, які у південно-східній Волині вважалися оберегами, надзвичайно надихають, і є такими, які хочеться популяриузувати», – розповідає Ханна Стриж.

Колискова
Кадр із Сонячної колискової

За словами аніматорки, «Сонячна колискова» – це дуже медитативний фільм, призначення якого – заспокоїти та заколисати дитину.  У ньому простий, але дуже тендітний сюжет.

«Сонечко вкладає спати маленького хлопчика та робить йому з хмаринок ліжечко та звірят, що стережуть його сон. Ми намагались зробити це якомога приємнішим оку. Яскравість ілюстрацій, які притягують погляд, врівноважується дуже м’якою плавною заколисуючою анімацією», – додає мультиплікаторка.

Колискова
Кадр із Сонячної колискової

Катерина Павленко каже, що суть кожного мультфільму полягає в тому, щоб нормалізувати ситуацію, в якій ми знаходимось. Або ж показати різні варіанти поведінки, які можуть бути дійсними в тій чи іншій ситуації.

Таким є мультфільм «Колискова під звуки сирени», автором якого є Роман Дзвонковський. Це мультик про дівчинку Марічку. Фактично, це алгоритм дій для дитини, яка залишається сама вдома під час повітряної тривоги.

Кожна дитина повинна знати про найбільш безпечні місця там, де вона знаходиться, і яких вона має дістатися під час сирени. Прислухаючись до тексту колискової, і використовуючи її як підказку для себе, дитина може відновлювати або зберігати спокій. Наприклад, звернення до тіла (закриваю оченята), спогади про щасливі моменти життя (розглядає фотоальбом), про найближчих та найдорожчих людей (образи мами і тата). 

«Я пишаюся синергією, співпрацею між аніматорами, які вміють круто і сучасно робити дуже-дуже важливі речі. І безпосередньо психологічною і науковою частиною, яку представляє наша кафедра і академія. Це надзвичайно круто, коли в анімації кожен крок є вивіреним, жоден колір не буде шкідливим, жоден рух чи інтонація не буде для дитини шкідливою», – каже Катерина Павленко.

Анімація – це допомога батькам

Багато українських батьків не знають як розмовляти зі своїми дітьми про війну: що казати, а що ні. Адже усі хочуть вберегти малечу від страшних реалій та від стресу, який ті викликають.

«В наших анімаціях дитина може побачити різних героїв. Наприклад,  мама теж тривожиться і це нормально. На жаль, у нас не всі батьки розуміють, що пояснювати дитині, що «мені теж страшно» – це абсолютна норма», – пояснює Катерина Павленко.

«Казка про нову домівку» – це мультик, який створила команда режисера-аніматора та сторібордиста Валерія Ліфіренка, з метою психологічної підтримки батьків та дітей, які через війну вимушені залишити власні домівки. 

Це алегорична казка про вовків, головним героєм якої є вовченя Василько. Вони змушені покинути свій ліс, куди прийшла війна.

Ескіз
Створення персонажа

Провідними меседжами цього мультфільму виступаютьє збереження спокою та психологічної стабільності. Також в анімації використано декілька найбільш розповсюджених дитячих питань, перед якими дорослі часто губляться. Тож мультфільм є своєрідним порадником для батьків.

«Зазвичай історії будуються на конфліктах і драмах, і це саме те, чого в даному випадку не повинно бути. «Ноу драма», тому було важко переналаштувати мозок. Ми не могли показати, що герої лишаються собою, а світ довкола змінюється, щоб не налякати. З іншого боку – герої поводять себе правильно і неконфліктно, а це не надто цікаво. В результаті, як на мене, нам вдалося знайти непоганий баланс», – ділиться Валерій Ліфіренко.

Анімація «Як говорити з дитиною про війну» команди колажистки та аніматорки Зю Побержнюк, адресована суто батькам. Тим, хто вагається чи варто розповідати дітям правду про реальність війни. 

«Я думаю, що батьки роблять це для того, щоб не травмувати психіку дитини. Але коли ви подивитесь цю анімацію, ви зрозумієте, що це хибна думка. Діти все одно по невербальним ознакам зрозуміють, що відбувається щось не те. Вони можуть втратити довіру до батьків, дофантазувати реальність. І це може бути ще страшніше, ніж насправді», – пояснює Зю Побережнюк.

Контакт з реальністю – це одна з найважливіших навичок, якої повинні навчити батьки. Саме ця анімація відрізнятиметься від інших: як форматом, так і посилом. У ній застосовано багато алегорій та метафоричних символів. Зю Побережнюк теж зізнається, що спільна робота із психологом допомогла обирати правильні контексти.

Анімація
Кадр з анімації

«Одна зі сцен моєї анімації, коли за дитиною розривається фон на дві частини і з’являється космос. Це метафора: коли дитина перебуває в зоні впливу батьків, то емоційний фон дорослих також впливає і на неї, але вона сприймає його через власний космос, через власне сприйняття», – розповідає Зю.

За словами аніматорки, дуже важко робити мультфільм для батьків, адже він має бути і складним, і простим водночас. Тому мисткиня максимально намагалась вигадувати влучні алегорії, які прийматимуться глядачем правильно та зрозуміло.

Читайте також: Воєнна анімація, або як художниця Зю Побережнюк відображає українську реальність європейцям

Кадр з анімації
Кадр з анімації

Майбутнє «Графічного батальйону для дітей»

Наприкінці жовтня завершується реалізація проєкту. Леонід Тивонюк не певен, що вони створюватимуть нові психологічні мультфільми, адже на це впливає ряд факторів: люди, час та кошти.

«Ми шукаємо куди подати, що подати. Пошук нових можливостей. Адже його хочеться розвивати. Тем багато, шкода, що вони не меншають, а навпаки більшають. Якщо є люди, які хочуть долучитися до цієї роботи, нехай пишуть нам на сторінки», – каже аніматор.

Щодо популяризації цих мультфільмів, Леонід Тивонюк зазначає, що даний продукт не для мільйонних переглядів, а орієнтований на тих людей, яким він дійсно потрібен і може допомогти.

«Тут головне як усе сприймає глядач. Коли про мою анімацію говорять: «Ой, прямо як про мене!» Тоді ти розумієш, що все правильно і добре. Воно має допомогти саме тій людині, якій має допомогти», – каже аніматор.

Такої ж думки Катерина Павленко. Вона зауважує,  що зараз ті анімаційні проєкти, які створюються на загал, є продуктами. Очевидно, що у будь-якого продукту мета – заробити кошти.

«В нашого продукту мета – психологічна допомога. Це психічне здоров’я українських дітей. Цим суттєво наші анімації відрізняються від всіх інших. Зараз такий час, що дуже необхідно, щоб українські діти були здоровими і максимально збереженими психологічно», – каже психологиня.

Розповсюдженням готової серії анімацій займаються психологи. В структурі кафедри, де працює Катерина Павленко, є Одеський обласний центр практичної психології, який співпрацює з психологами усієї області, з Міністерством освіти,  Інститутом розвитку освіти. Ці установи збирають та поширюють найкращі психологічні практики, які є дієвими в часи війни.  

Читайте також: Як зберегти психічне здоров’я – показали у вигляді анімаційного короткометражного серіалу

«Безумовно ми представляємо туди свої анімації, пропонуємо їх як методичну допомогу вихователям, вчителям в початкових класах, консультантам інклюзивно-ресурсних центрів. А так як педагоги працюють в більшості дистанційно, то це відповідно й рекомендація батькам. Від педагога попадає до батьків і далі йде в роботу», – пояснює психологиня.

Долучитися або допомогти Графічному батальйону можна, написавши на сторінки у фейсбуці та інстаграмі.

***

Цей матеріал створено завдяки  ГО «Інтерньюз-Україна» у межах програми «Український фонд швидкого реагування», яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю видання Район.Культура і не обов'язково відображає погляди Державного департаменту США та IREX.

Коментар
19/03/2024 Понеділок
18.03.2024
17.03.2024