Лицарі, диспути про церкву та етномузика: у Пересопниці відсвяткували 460-річчя від написання Першокниги

29 Серпня 2021, 15:49

828

Пересопниця з висоти пташиного польоту

У Пересопниці сплелися історія, археологія, музика та мистецтво.

28 серпня у Культурно-археологічному центрі «Пересопниця» відзначали фестивалем 460 років від дня завершення написання української Першокниги – «Пересопницького Євангелія». Про це інформує кореспондентка Район.Рівне.

«Пересопницьке Євангеліє» – це перший відомий переклад євангельського тексту зі староболгарської рідною тогочасною українською мовою. Науковці зробили висновок, що найбільш наближеним до народного є перекладене Євангеліє від Івана: воно найменше за обсягом, але саме тут найбільше українських слів, використаних у тексті. Кожне із чотирьох Євангелій розпочинається зображенням даного євангеліста за роботою», – розповідає співробітниця музею «Пересопницького Євангелія» Лариса Парфенюк.

Читайте також: 460 років тому завершили написання Пересопницького Євангелія

На території музею для відвідувачів підготували кілька локацій. Серед них екскурсії, сплави на катамаранах на Білівські городища, диспути про «Церкву майбутнього», виставка артефактів та розповіді про речі, які знайшли в Пересопниці під час археологічних розвідок. Також на фестивалі гості побачили змагання лицарів від однієї з найкращих українських лицарських формацій Айна Бера Луцьк, одягали середньовічні обладунки й послухати розповідь фахівця про їх типи, призначення й особливості. Все це під живу гру унікальних стародавніх музичних інструментів Андрія Ляшука та мінестрелі поруч з чудовою реконструкцією садиби часів Русі.

Реконструкція садиби часів Русі

Дримба, свистунці, сопілки, волинки і ліри різних модифікацій. Ці та інші традиційні інструменти зі своєї колекції презентував музикант Андрій Ляшук.

В один час на території відновили різні середовища, де сплелися історія, археологія, музика та мистецтво. Гості свята наживо спостерігали за одним з найвидатніших митців Європи, монументалістом Сергієм Радкевичем, який виконав зовнішній розпис стіни. Радкевич поєднує вуличне мистецтво та сакральну тематику, балансує між сучасними фресками і графіті. Стінопис Радкевича представлено у Швеції, Польщі, Німеччині та Франції, а нині й в Пересопниці.

«Відразу це нагадує ромб чи закручений хрест, а насправді це стилізовані руки. Звичайно, вони видозмінені, вони не є анатомічно пропорційними, але це зроблено, щоб показати «один величезний організм», як знак святого письма. Та й водночас – це чотири апостоли», – зазначив митець.

Читайте також: «Ночі і дні»: як проходив перший день фестивалю художніх фільмів в Володимирі

Розпис наживо

З традиціями дзвонарства на Рівненщині та Волині познайомила заступниця директора Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Рачковська.

Читайте також: Шопен у стінах ГаРмИдЕр ангар-stage: відбувся другий день фестивалю художніх фільмів у Луцьку

«Дзвони прийшли до нас від католицизму, ще раніше вони використовувалися у буддизмі. Тобто це суто релігійний інструмент. Першими осередками людвісарства (злиття дзвонів, - ред) були Пересопниця та Степань. На Поліссі дуже розвинена традиція дзвонарства. І це не правда, що жінки не мають права дзвонити у дзвони. Якщо жінка вміє грати, то вона має право», – зазначила Рачковська.