«Думки про смерть надихали творити»: як Олександр Хоменко створював перший в Україні фільм-спектакль «МУР. Ти [Романтика] в кіно»

Мюзикл «МУР. Ти [Романтика] в кіно» – це перший в Україні special, фільм-спектакль, знятий під великі екрани. Він оповідає про митців розстріляного відродження, які мешкали «Будинку «Слово»», але не про трагедію та вбивство інтелігенції, як зазначив режисер Олександр Хоменко, а про те, як митці жили та співіснували разом.
Про те, як проводилися зйомки та підбиралися костюми, як команда залучала до роботи інших митців та чому у виставі двоє акторів грали Павла Тичину дізнавалася журналістка Район.Культура.
Сценарист та режисер Олександр Хоменко привіз стрічку до Луцька. Це друге місто у програмі туру. Допрем’єрний показ відбувся 5 березня. Раніше гурт «МУР» гастролював містами, щоб показати мюзикл наживо, проте пізніше команда вирішила створити кіноверсію.
«Чому я вирішив знімати спектакль посеред туру? Війна. Я думав, що рано чи пізно ми всі загинемо від ракетних обстрілів. А ви не думаєте про це кожного дня? Мене надихали творити думки про смерть – передчасну, швидку і близьку. Думки, що я можу зникнути у будь-який момент і не встигну усе сказати», – розповів Олександр Хоменко.
Він згадав режисерів Леся Курбаса та Леся Танюка, роботи яких не збереглися до нашого часу. Зараз, коли в Україні театральне мистецтво бурхливо розвивається, режисер хотів показати, що вистави теж можна дивитися у кінозалах, а робота «МУР» стане містком для нових потужніших проєктів.
Ролі, зйомки, постпродукція
Фільм подає виставу у її сценічному варіанті, проте завдяки кінематографічній динаміці надає змогу глядачам помітити ті деталі, які могли залишитися непоміченими серед декорацій та кількості акторів на сцені. На виготовлення стрічки пішло п’ять мільйонів гривень. Творці впродовж чотирьох діб проводили зйомки у «Жовтневому палаці». До них залучали й глядачів, однак два покази робили без їх участі, щоб оператори змогли ходити по сцені й фільмувати окремі епізоди з інших ракурсів.
До фінального варіанту стрічки додали епізоди зі взаємодією акторів з аудиторією, тож та частина спостерігачів, які залишилися по інший бік екрана, усе ж таки відчуває, що артисти заграють із ними теж.
«Жанр special існує дуже багато років. Коли мені було 13-15 років, я в захваті дивився вистави в інтернеті. Я все думав, чому такого не відбувається з українським театром? Це ж так круто! Це не просто запис вистави, а компіляція п’яти-шести різних показів в одній локації. То дуже складний, але кльовий процес для збереження нашої театральної культури. Зараз він є першим в українській історії», – сказав сценарист.
Проте не зйомки були найскладнішим процесом, а постпродукція, заявив режисер. Зокрема лише робота над звуком зайняла місяць, монтаж кадрів – два. Через запис спектаклю постановник зміг більше прискіпливо перевіряти роботу акторів, аби кожен рух був злагодженим.
«Я всім раджу йти в кінотеатр, бо він дає можливість відчути звук навколо себе, зліва, справа, зверху. Почути дихання персонажів, шум, ехо, відголосся. Ми довго працювали, щоб передати атмосферу тих подій», – додав він.
У фільмі також є епізод, коли настає суцільна тиша. Вона служить підсиленням до драматичного моменту, коли Хвильовий каже останню фразу Тичині, втім під час монтажу, режисер вирішив залишити кадр без звуку.
У стрічці можна побачити Миколу Хвильового, Володимира Сосюру, Остапа Вишню, Леся Курбаса, Михайля Семенка та Павла Тичину. Для Миколи Шмундира, що втілив персонажа чекіста, це був дебют на сцені театру. Поряд з акторами виступають артисти балету.
Одну з провідних ролей зіграв і режисер. Він зізнався, що це не входило у його плани, адже прагнув повністю контролювати процес і не відволікатися на інші завдання. Проте згодом піддався на пропозиції колег і вийшов з ними на сцену в образі Хвильового. На цього персонажа припало чотири сцени.
«Мені сказали, що усі сприймають мене за лідера й водночас я командир на зйомках. Чи не було б прикольно перенести цю динаміку на персонажа, адже Хвильовий теж був ідейним лідером у середовищі письменників? Я трохи «поламався», казав, що мені буде важко вирішувати, але зіграв. Можна було б взяти Курбаса, але я не вмію співати. Та я пишу тексти для вуст інших», – поділився думками Хоменко.
У сценарії немає багатьох імен української літератури того часу. Олександр Хоменко намагався додати ще кілька постатей, але пізніше вирішив, що тоді не вдасться повноцінно розкрити кожного персонажа. Проте у спектаклі роль Тичини виконують два актори.
«Можна сміло заявити, що у світі є два Павла Тичини. У 1933 році один Тичина загинув, а усе, що він робив далі, то виконувала інша людина. Тому їх двоє… Мені хотілося, щоб я і ви, у свої 40 були логічним продовженням себе…» – сказав сценарист, пояснюючи, що у поета, на жаль, не вийшло цього зробити.
Режисер наголосив, що попри складні долі письменників тридцятих, фільм не про трагедію, не про те, як ворог замучив людей.
«Зараз стільки смертей і як би це цинічно не звучало, жодне мистецтво не може зрівнятися з фільмом «20 днів у Маріуполі» чи новинною стрічкою. Тому ця вистава про те, як жила і спілкувалася інтелігенція, а не як її знищили. Для того, щоб зробити комусь боляче руйнацією, це щось треба спочатку збудувати. «МУР. Ти [Романтика]» 90% свого часу будує», – прокоментував Олександр Хоменко.
Сценарист натякнув, що уже готує матеріал до другого спектаклю й на противагу «МУР. Ти [Романтика]», де музичні номери тривають 40 хвилин, у новій постановці на виступи виділено 85 хвилин. Аби написати матеріал Хоменко останні півтора місяця жив на студії та не зустрічався з друзями.
«Ні це не Pax Romana. Я не хочу робити повноцінну виставу про Римську імперію поки я не розповів все, що можна розповісти про власну країну, своєму народові. Гай Марцій Коріолан, Нерон безумовно дуже важливі, але не настільки як бажання пояснити хто такий Сосюра, Лесь Танюк. Тому Pax Romana ми зробили для себе, по приколу, хоч я вважаю, що там тексти й музика кращі», – пояснив чоловік.
Створення образів
Костюми персонажів не відтворені за тогочасною модою, у них більше сучасних елементів, проте одяг передає характер героїв. Молодий Тичина носить білий светр з блискучими нитками, що мерехтять від софітів – посилання до сонця, «сонячних кларнетів» та чистоти, чекіст Топоров – чорний костюм із латексу. Одяг створювала художниця-костюмерка Леся Патока, а режисер відбирав з її ескізів найрадикальніші варіанти.
Найбільше уваги прикував до себе образ сценічного Семенка, що ходив на підборах у рожевій шубі. Олександр Хоменко хотів через яскраве хутро нагадати, що поет заснував літературно-мистецьке об'єднання авангардистів та символістів «Фламінго».
Шубу намагалися продати на аукціоні тричі, проте щоразу переможці повертали її власникам разом із грошима. За три рази вона принесла команді понад мільйон гривень.
Як гурт домовлявся про співпрацю з Жаданом
Для того аби створити альбом, за ним сценарій п’єси, а за ним – фільм, потрібні партнери. Олександр Хоменко це розумів і тому разом з командою обійшов багато дверей.
«Я думав таке буває тільки в голлівудських фільмах. Ми ходили з «Ти [Романтикою]» на флешці й до ТАВР Медіа, видань, і коли людина після першої пісні казала: «Клас, я вдома послухаю», ми відповідали, що не можна, бо все на флешці в одному дублі, тому сидимо і слухаємо. І, не дай Боже, ваші очі відірвуться від лірікбуку, ми ставимо запис на паузу», – пожартував режисер.
Музичні композиції створювали разом із гуртами NAZVA і «хейтспіч», музикантом Сергієм «Колосом» Мартинюком, акторами Оленою Кравець і Євгеном Яновичем. Найбільше режисер запам’ятав боротьбу за увагу Сергія Жадана. Хоменко знайшов номер поета, написав повідомлення з пропозицією про співпрацю й три години кружляв біля свого телефону, переймаючись, що пропустить момент відповіді.
«Ми студію навколо вас побудуємо, де б ви не були. Просто прийдіть, будь ласка», – писав я. Він прочитав, не відповідає і через три години – блінк! Сергій Вікторович – майстер слова, людина, яка підбирає багато красивих образів. А для мене він обрав таке поетичне, красиве, насичене слово «ОК». Я спитав: «Що ок? Прийдете чи ні?» Він відповів ще більш поетичним символом – дужечкою», – розповів Хоменко.
Проте домовлена зустріч переносилася упродовж кількох тижнів. Олександр Хоменко зізнався, що, як людина емоційна, написав «ображене повідомлення», тому дуже здивувався, коли задзвонив телефон і письменник передзвонив. Ще більше його вразив простий характер те легкість у спілкуванні з «ходячим класиком».
«У нас тоді було лише десять тисяч підписників, але він витратив день, щоб записатися з нами, підписав нам усім блокнотики. Був смішний момент, коли він для альбому читав «Кидай мертвих за борт». Він сказав: «Насправді це непогано». Я кажу: «Це ваш вірш». Він: «Ну, так», – додав режисер.
«Що я сказав би поетам розстріляного відродження»
Присутнім Олександр Хоменко порадив не обтяжувати себе думками про тяжку долю України, адже попри складні умови, народ продовжує боротися. Наша війна триває довше, ніж свого часу існував уряд УНР. А висновки про те, чи є історія країни сумною, можна робити лише коли вона завершиться.
Він наголосив: мета ворогів полягала у знищення письменників, аби про них ніхто не знав. Їм це вже не вдалося, бо через роки, 18 тисяч людей прийшло до «Жовтневого» подивитися прем’єру про розстріляне відродження.
«Якби я побачив Хвильового, або Майка Йогансена, або Євгена Плужника, що б я їм сказав з майбутнього? Гадаю, одне просте речення, яке доводить, що ця історія має щасливий кінець. Я б сказав їм: «Вас читають в незалежній Україні», – завершив Олександр Хоменко.
Мюзикл «МУР. Ти [Романтика]» з’явиться на великих екранах з 10 квітня.
Читайте також: «Жива вода»: у Луцьку презентували картини з історіями акварелістки Олени Журавель
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром