«У дитинстві на мене не вистачало бібліотек»: у Луцьку видавець Андрій Криштальський презентував власні книги

4 квітня 2025, 11:08

2190

«У дитинстві на мене не вистачало бібліотек»: у Луцьку видавець Андрій Криштальський презентував власні книги

У Луцьку відбулася презентація та обговорення книг «Провідник зі шпагою» та «Гаманець митаря Матвія» журналіста, письменника, засновника та директора видавництва «Терен» Андрія Криштальського. Захід, що пройшов 3 квітня, модерувала поетеса та очільниця Волинської наукової бібліотеки імені Олени Пчілки Наталія Граніч.

На ньому побувала журналістка Район.Культура.

Андрій Криштальський розпочав шлях письменства із поезії, а згодом дійшов до прози. Він зазначив, що усе життя займався самвидавом. Серед його робіт – літературно-мистецький журнал «Терен». Заснувавши своє видавництво, Андрій Криштальський мусив поєднувати роботу видавця, дизайнера обкладинок, проте додаткові обов’язки не могли усунути з його життя бажання творити власні тексти.

«Із самого дитинства на мене не вистачало бібліотек. Я любив гостру, цікаву літературу, таку, щоб не можна було відірватися. Мабуть, серйозно прийшов до прози після написання книги «Чорноморець, матінко». Книжка народилася після досліджень ОУН-УПА, коли я зібрав достатньо матеріалу і здобув певні знання, які мені передали ветерани. Спочатку я був не впевнений в своїх силах, але коли почув відгуки на неї та побачив, як книжка пішла в люди, отримав за неї премію, то зрозумів, що можу писати прозу», – сказав Андрій Криштальський.

Чимало його рукописів присвячені історичній тематиці. Коли ж автор замислив пригодницький роман «Гаманець митаря Матвія», роботу частково призупиняла нова книга спогадів про Євгена Сверстюка «Провідник зі шпагою». Андрій Кришталький товаришував із шістдесятником та літературним критиком, вони кілька разів на тиждень телефонували один одному, приїздили на гостини.

Окрім того, Сверстюк надавав свої твори на друк у «Терені». Пана Андрія дивував вибір колеги, адже той міг звернутися до великих видавництв. Можливо, зазначив він, його тягнуло до Волині, до рідної землі.

«Коли він відійшов, в душі утворилася порожнеча. Моя вчителька якось сказала: «Знаєш, Андрію, я бачила Сверстюка по телевізору. Дуже мудра людина, але я нічого про нього не знаю». Тоді я вирішив, що пора написати про нього книжку», – пояснив письменник.

Теплі спогади про вдачу Євгена Сверстюка спонукали письменника розповісти про свого знайомого ширшій аудиторії. Літературного критика Андрій Криштальський згадує як людяного, простого чоловіка, який ніколи не зраджував своїм принципам. Дуже шкодує, що не мав змоги записати їхні розмови на диктофон, тож довелося багато чого запам’ятати, а потім пригадувати під час написання книги.

«При всій його висоті, він був звичайною людиною. По-перше, дуже любив Волинь, як тільки бачив у Києві волинянина, то змінювався на обличчі. Готовий був його завезти до себе додому, чимось пригостити. Багато жартував, розказував анекдотичні ситуації. Наприклад, про сибірську каторгу. Інші розказували, яка то була біда, а він – смішні історії про тих дурнів у погонах. З ним можна було легко поговорити годину чи дві, а після цього залишався хороший настрій. У нього постійно хтось вдома ночував. Коли я до нього приїхав з братом під час майданів, то на всю його світлицю штабелем лежали хлопці, і нам він дав куточок. Зранку всіх нагодували, відправили на майдан, ввечері прийняли, обігріли, нагодували і спати», – згадував видавець.

Як додала народна депутатка України, професорка, докторка філологічних наук Ірина Констанкевич, книга спогадів є цінною не лише для Волині, а й усієї країни.

«Справді, таких моральних авторитетів у нас не так багато. Я сподіваюся, що цей твір потрапить до бібліотеки Волинського національного університету імені Лесі Українки, де за волею Євгена Сверстюка знаходяться і його книги», – сказала Ірина Констанкевич.

Події роману «Гаманець митаря Матвія» розвиваються в Одесі та на Чорному морі. Раніше Андрій Криштальський чув критику у свій бік, що його перші книжки розповідають лише про Волинь, що наштовхнуло пошукати інші локації.

Тема Одеси виникла від особистих прикрих вражень про розвиток сепаратизму у місті в 2014 році. Особливо приголомшила пожежа в Будинку профспілок, у якій забарикадувалися проросійські активісти, й внаслідок чого деякі з них загинули.

«Це зробили молоді люди. Перед тим я спостерігав по телевізору, як ганяли русофілів по Запоріжжю і Миколаєву. Тоді я подумав, що в нас не все втрачено, і не скрізь панує руский мир. Я не прихильник спалювати людей в будинку, але якщо це вже сталося, то я вирішив написати про цю молодь, бо вона мені здавалась такою феноменальною. Вона була аполітична, мало цікавилася історією і раптом, ні з того ні з сього, вона стала основою нашого українського війська», – промовив автор.

Також на вибір локації вплинули спостереження, що мариністика слабо представлена в українській літературі.

Згодом присутні колеги-письменники поділилися відгуками на пригодницький роман Андрія Криштальського. Поетеса Клавдія Корецька відзначила, що у книзі зображене покоління, народжене у часи незалежної України. Однак у них зберігся тісний зв’язок поколінь – юні хлопці та дівчата, на яких спершу нарікали за їх погляди та поведінку, першими стають на захист України, у них прокидається патріотизм, прагнення до волі, генетично закладене предками. Для читачки твір став близьким і через те, що автор додав у книгу сюжетну лінію про концтабори, в яких загинув і її дід.

Присутнім вона зачитала уривок із повісті «Хаджі-Мурат» Льва Толстого: «Почуття, яке відчували усі чеченці від малого до великого, було сильнішим за ненависть. Це була не ненависть, а невизнання цих російських собак людьми і така відраза, огида і здивування перед безглуздою жорстокістю цих істот, що бажання винищення їх, як бажання винищення щурів, отруйних павуків і вовків, було таким же природним почуттям, як почуття самозбереження».

«Я вважаю помилкою вилучати всю російську літературу із наших бібліотек, бо так, як вони самі про себе писали, ніхто інший не напише. Ви скажете, до чого тут пригодницький роман Андрія Криштальського? Події повісті «Хаджі-Мурат» розгортаються під час кавказької війни. Минуло майже 200 років, а що змінилося? Наш сусідній народ діє за тими ж методами, у них залишилася жорстокість та звірство, яке не можна пояснити. Ці аспекти дуже гарно показує Андрій Криштальський у своїй книжці», – сказала Клавдія Корецька.

Письменник Володимир Місюра похвалив видавництво «Терен», яке попри складний час продовжує працювати, а його засновника – за написання легкого для прочитання роману. Він зауважив, що за книгою, яку можна прочитати за кілька днів, стоїть довга праця. Володимир Місюра висловив сподівання, що «Гаманець митаря Матвія» матиме продовження.

Журналісту Сергію Цюрицю сподобалася любовна лінія між головними героями, а письменник і викладач ВНУ Віктор Яручик згадав про «по-чоловічому незворушну, проте емоційну» поезію автора.

Письменниця та вчителька Олеся Ковальчук подякувала Андрію Криштальському за його працю і додала, що саме патріотичні твори з романтичними лініями та морською атмосферою зацікавлюють підлітків цікавитися та краще сприймати історичні події

«Коли я їхав до Америки, то взяв з собою кілька книг, у тому числі «Чорноморець, матінко» для своєї сестри. Вона майже сорок п'ять років працювала вчителькою у Нью-Йоркській школі й дуже любить читати. Коли я дав їй цю книгу, вона відповіла, що це трилер на рівні кращих американських книг, які вона сотнями перечитала за своє життя. Вона питала: чому це не перекладають?», – розповів прозаїк Юрій Зелюк.