Якщо класика чудова, її не треба змінювати: у Волинському драмтеатрі поставили оперету «Сільва»

У репертуарі Волинського обласного муздрамтеатру імені Тараса Шевченка з’явилася оперета «Сільва» угорського композитора Імре Кальмана. Перший показ спектаклю запланували на 27 березня, Всесвітній день театру. Символічно, що події вистави розгортаються навколо життя артистки кабаре та її життя за лаштунками. 

Чому режисер дотримувався оригінального твору та з якими викликами зіткнулася трупа дізнавалася журналістка Район.Культура. 

Спектакль поставив актор, режисер Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької та театру антрепризи «ТАПООК» Орест Огородник. За сюжетом, у приму вар’єте «Орфеум» Сільву Вереску закохується майбутній князь Едвін фон Веллергейм. Та чи суспільство визнає шлюб титулованого чоловіка зі співачкою?

Оперета "Сільва". Фото: Сергій Данілочкін

20 років тому Орест Огородник сам виходив на сцену театру імені Марії Заньковецької у ролі Едвіна. Він же тоді був асистентом режисера Федора Стригуна. Тому коли виконувач обов’язків директора волинського драмтеатру Сергій Скулинець повідомив, що хоче підготувати виставу до 85-річчя, Орест Огородник запропонував поставити «Сільву». 

«Для цієї вистави дуже важливо, щоб був співучий дует. До того ж справді потужний, тому що у постановці непрості партії. Трупа волинського драмтеатру насправді невелика, і ми підібрали лише один склад акторів. Другий склад навряд чи б нам вдалося реалізувати», – розповів режисер Орест Огородник.

Оперета "Сільва" у Волинському драмтеатрі

Волинська «Сільва» перегукується із львівською, оскільки постановник використав сценічний варіант п'єси Федора Стригуна. Для пана Ореста це стало жестом поваги до свого вчителя, у якого навчався акторської та режисерської майстерності. 

«Я взагалі не люблю в оперетах шукати сучасне прочитання і додавати туди те, що не варто. Якщо є матеріал з прекрасними костюмами, оформленням, музикою, якщо в його автора є краса, то немає сенсу вигадувати щось інше. Тому в мене не було ні найменшого сумніву робити спектакль у класичному варіанті», – прокоментував режисер. 

Вистава

Сам митець зауважив, що волинська публіка потребує ніжного підходу, а так званий експериментальний сучасний театр без попередньої підготовки може трохи відлякати аудиторію.

«Імре Кальман написав дуже гарну музику, а Лео Стайн – лібретто. А ще нам пощастило з режисером, адже він чітко знав сценографію та чого він хоче від акторів», – зазначила виконавиця головної ролі Софія Матюшенко.  

Для акторки роль Сільви дуже близька, бо 25 років тому вона прийшла до театру саме як солістка, а перша вистава з її участю – «Наталка Полтавка». 

«Роль Сільви зворушила мою душу, адже професія моєї героїні, це те, над чим я найбільше працювала у своєму житті – це вокал. А вже згодом я завершила навчання з акторської майстерності в університеті», – сказала актриса.

Бал

Важливими складниками оперети є танці та співи, тому багато часу трупа спрямовувала саме на відточення вокальних та хореографічних номерів. Музичні партії доводилося змінювати через інший склад оркестру, за що взявся диригент Микола Гнатюк. Та серед складнощів режисер виділяє саме виробничий процес. 

«Нечисленному штату дуже важко зробити велику виставу. Волинський театр як мінімум повинен мати трьох художників-постановників. Ми порахували, що у виставі використовується до 60 костюмів, а у театрі не так багато швачок. Проте малими зусиллями вдалося організувати велику роботу. Сподіваюся, що ми у хорошому гуморі це зіграємо, і хай вистава йде довго, і щасливо, а глядачеві хай буде втішно її глянути. І не тільки волинському, тому що постановка заслуговує показів у інших містах», – додав Орест Огородник. 

Сцена

Сам режисер долучався до проєктування майбутнього сценічного вигляду оперети спільно з працівниками театру.

«Я комунікував з головною художницею Наталією Градиською, яка є прекрасним, геніальним художником по костюмах. Я вважаю, що вона могла б працювати в Голлівуді. У театрі є хороші бутафори, гримери, які роблять чудові речі», – зазначив він. 

Вар

Як розповіла Наталія Градиська, одним із завданням було через костюми та колористику передати артистизм, яскравість та епатажність головної героїні. 

«Події вистави відбуваються на початку XX століття. Ця епоха дуже цікава в історії моди. Тоді панував модерн, жінки вишукано одягалися, а їх костюми були неймовірно театралізованими», – сказала художниця-постановниця. 

Оперета

Під час створення «Сільви» Оресту Огороднику довелося жити на два міста: грати у виставах театру імені Марії Заньковецької, виконувати обов’язки режисера «ТАПООК» та працювати над оперетою. Зараз, коли робота над постановкою підходить до завершення, він не планує брати перерву, а навпаки – починати наступний проєкт у Луцьку. 

«Я поки що не хочу відпочивати, бо якщо робота йде добре і злагоджено, то ти не сильно і втомлюєшся. Мені дуже важливо, щоб цей процес не переривався, щоб я мав можливість безперервної режисерської роботи… Поки не буду говорити яку п'єсу ми плануємо ставити у Луцьку, тільки скажу, що це сучасна комедія з тематикою, яка, мабуть, буде прив'язана до вашого міста. Ще думаємо запросити на цю виставу одне медійне акторське лице зі столиці», – розповів про подальші плани режисер.  

Сільва та Едвін

Учасники вистави закликають глядачів відвідати театр та побачити виставу про вічне кохання. 

«Ми живемо у дуже непростий час. Ця вистава про любов, яка дає нам сили, а це любов до чоловіка, дітей, країни та мистецтва. Варто підтримувати українське мистецтво, бо воно допомагає нам зберігати нашу національну ідентичність. Без його розвитку люди не матимуть звідки черпати позитивну енергетику та піднесеність», – промовила Софія Матюшенко. 

Фото: Сергій ДАНІЛОЧКІН

Читайте також: У Луцьку показали виставу за новелою Миколи Хвильового «Я (Романтика)»