Мистецькі твори, натхненні теоріями Гокінга: у Музеї Корсаків відкрили виставку Василя Бедея

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК) відкрили виставку художника і дизайнера Василя Бедея. 

Експозицію «Горизонт сингулярності» презентували відвідувачам 14 березня у колонній залі. Захід відвідала журналістка Район.Культура. 

Подію модерувала мистецтвознавиця Зоя Навроцька. А кураторами виставки виступили: Зоріана Мірус, співзасновниця артгалереї «Бандероль» Оксана Давимука та син художника Остап Бедей.

Роботи художника Василя Бедея з монтажної сітки, дроту, акрилу, левкасу

Серія робіт Василя Бедея репрезентує новий, відмінний від призвичаєного, погляд на буденні речі та їхній функціонал. Особливу увагу автор виявляє до предметів, які вважаються непотребом. У них він намагається вдихнути нове життя.

«Я великий шанувальник смітників. Багато робіт я підняв з-під ніг, бо кожен матеріал має свою історію та силу, несе інформацію, а я люблю з цим працювати… До 57 років я займався архітектурою, дизайном, інтер’єрами, ландшафтом. У мене є потужна колекція старожитностей: прядки, посуд, кераміка, навіть хата є. І з часом я, коли почав реставрувати якісь роботи, чи в музей, чи на замовлення, то вони закінчувалися не реставрацією, а створенням естетичного об’єкта», – пояснив художник Василь Бедей. 

Василь Бедей

Серед його дизайнерських проєктів перший в Україні музей пивоваріння у Львові, готельний комплекс «Княжий Двір» у селищі Черляни, ресторан «Тарон», готельний комплекс «Герольд», нічні клуби «RED BULL» і «Safari», готельно-ресторанний комплекс «Skithia», культурно-мистецький центр «Гармидер» в Івано-Франківську, а також ресторан «Cyl De Sak» у Варшаві. 

Фотограф Остап Бедей працював над підготовкою до експозиції. Спершу планував приїхати до музею на один день, проте лишився на тиждень. Виставка «Горизонт сингулярності» у Луцьку стала його першим досвідом з оформленням виставки. 

«Ми з моїм сином часто сперечаємося, бо мистецтво – то така галузь, що за неї можна і побитися. Спрацьовують амбіції, і нікому не хочеться поступатися, а погляди залишаються різними. Проте я довірив йому цю виставку і мушу сказати, що йому вдалося дотриматися мого стилю. Остап є моїм вихованцем, але у нього, як представника молодого покоління є інше розуміння естетики. У сина це почуття напрочуд моцне…» – зізнався Василь Бедей. 

Відвідувач виставки

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька відзначила, що експозиція виважена по міліметру, вистраждана та осмислена. Єдине, що має зробити небайдужий глядач – ступити крок, відкрити серце і споглядати об’єкти. 

Художник переконаний: у мистецтві важлива співтворчість з глядачами. Його процес взаємодії з аудиторією розпочинається ще на етапі вигадування назв для робіт. Автор завжди створює чернеткові назви, проте якщо хтось із друзів заходить до його майстерні та відгукується про предмет так, яким його бачить він, Василь Бедей без жалю переінакшує ім’я твору за першою асоціацією гостя. 

«Хтось каже: я бачу це, а хтось бачить інше. Це є співтворчість і ціль мистецтва. Не маю нічого проти реалістів, але у їх творах усі бачать одне і те ж... А кожен з нас є художником, який хоче взяти участь у творінні. Тому я надаю їм таку можливість в асоціативному мистецтві», – додав автор. 

Зоя Навроцька

Назва «Горизонт сингулярності» з’явилася з його фанатичного зацікавлення наукою. Художник пересувається на кріслі колісному, а своїм братом за кріслом і натхненником називає вченого-космолога Стівена Гокінга. Він розробив теорію про те, що Всесвіт складається зі струн, які є носіями інформації. Їхнє завдання – об’єднати всі фундаментальні сили природи, серед яких і гравітація. 

Також Стівену Гокінгу належить концепція сингулярності. За його роботами, у Всесвіті існує чорна діра, яка поглинає у собі галактику. У її центрі стискається уся маса діри з нескінченною щільністю. Якщо предмет потрапляє біля входу в чорну діру, він перебуває в горизонті подій. А коли предмет проходить горизонт подій, то рухається до горизонту сингулярності, у якому річ деформуються і втрачає свій зміст. 

«Тому нам вже треба щось уявляти, включати почуття. От у моїй роботі ми пройшли горизонт подій і потрапили до горизонту сингулярності, де предмети вже трансформовані, тому щоб їх побачити, треба вмикати почуття, абстрагуватися і трішки напружитися», – розповів дизайнер. 

Виставка "Горизонт сингулярності" Василя Бедея

Відвідувачка виставки

Один з проєктів художника – велике панно з горіховою шкарлупою. Ця робота стала реакцією на цьогочасні події в Україні. Водночас художник прагнув створити твір, який би виділявся масштабами, довести у першу чергу собі, що здатний виконати такий задум. Шкаралупи горіхів, використані для роботи, символізують українців, сітка є продовженням теорії про струни Всесвіту, які збирають народ докупи.

Знайомі, дізнавшись про ідею Бедея, приносили йому горіхи, й роблять це понині. Також вони й навчили як правильно підготувати плоди до розколювання – перед цим їх потрібно кинути в окріп, після чого вони розм’якають і легше піддаються обробці. Розмістити матеріал на панно допомагали львівський скульптор, художник Руслан Романишин і молодший син Василя Бедея – Маркіян. 

«Коли я вперше раз побачив у інтернеті вашу галерею, особливо цей зал, то в мене виникла думка: «Цей інтер’єр підійшов би до моїх робіт». У мене виникла мрія провести тут свою виставку… Експозиція для художника – це наче весілля. Художник стає нареченим, який бачить свою жінку у весільному вбранні, бачить її вже інакше. Так само і роботи я сприймаю у майстерні по одному, але мене дуже хвилює як панно виглядатиме вже на місці виставки, тобто у весільному вбранні. Тому дякую Остапу за те, що «скроїв» його», – промовив Бедей. 

Панно зі шкаралупою горіхів

Робота Василя Бедея

Куратори відзначили темпераментність автора, його схильність до перероблення творів, навіть якщо перший варіант отримував схвальний відгук.

«Я маю честь знати цього прекрасного художника понад 30 років. Коли ми були студентами Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, ми спочатку виконували завдання, які нам задавали, натомість Василь Бедей вчив нас концептуального мислення», – розповіла Оксана Давимука. 

Зоріана Мірус, Оксана Давимука

Кураторки запросили на захід багатьох колег, товаришів, однокурсників Василя Бедея зі Львова. Вони привезли Музею Корсаків подарунок від одеського скульптора і художника Валерія Басанця. Скульптуру «Сенатор» директорці музею Тетяні Репницькій вручила заслужена артистка України Лідія Данильчук. Художник отримав традиційний презент від МСУМК – книги авторства Івана та Віктора Корсаків, солодощі та букет квітів. 

«У нас тут зібрання студентського десанту. Та з цієї когорти, кубла вулиці Кримської, 30, не всі змогли втримати життєву харизму художника. Не всім вдалося через обставини життя прийти до людей і сказати, що я творець. Василь є тим чоловіком, який здолав ці дороги й тепер говорить про світ, який трансформує його свідомість, філософію, бачення. А ми переймаємо те світло та істину, про яку говорив Василь», – сказав художник і музикант Петро Старух. 

Гості зі Львова

Вручення скульптури Валерія Басанця

Після завершення офіційної частини відкриття відвідувачі могли отримати автограф Василя Бедея, а також оглянути виставлені твори. 

Читайте також: Автор виробів з яєчної шкарлупи з Волині Анатолій Бойко пережив кому і потребує коштів на лікування