На Рівненщині вчетверте відкрили Всеукраїнський мистецький проєкт «Ткацтво.UA»
-
-
>
-
>
-
>
399
Цього року проєкт був присвячений не лише популяризації давнього ремесла, розвитку екологічних виробництв, а й реабілітації ветеранів та їхніх родин за допомогою традиційних ремесел, створення власного крафтового бізнесу.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Рівненського обласного центру народної творчості.
«Спільно і поодинці ми тчемо та намагаємося творити попит на ткані вироби, відроджувати та відтворювати забуті автентичні узори та техніки і, звісно, творити сучасне українське ткацтво. Вважаємо, що реабілітація воїнів та їх родин через оволодіння секретами цього та інших давніх українських ремесл допоможе їм забути жахи війни і знайти себе у творчій праці, – зауважила, відкриваючи ткацький форум, директорка Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Рачковська.
Розпочався форум презентацією проєкту культурної безбар’єрності «З одного тіста», який уже протягом року реалізує КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості». Цього разу коровай, виготовлений спільними зусиллями, привезли начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Малинської сільської ради Оксана Кирильчук та мати полеглого воїна Наталія Остапенко, яка переїхала у Малинську громаду із Сумщини.
Історико-етнографічний аналіз ткацтва на Рівненщині зробила старша наукова співробітниця Рівненського обласного краєзнавчого музею, заслужена працівниця культури України Алла Українець. Вона стверджує, що величезний вплив на розвиток домашнього ткацтва на Рівненщині спричинили цехові братства і мануфактури, які бурхливо розвивалися на наших теренах ще із 17-го століття. Саме там, де були ці виробництва, і досі виготовляють якісні зразки тканин в домашніх умовах. У першу чергу – на Рівненському Поліссі.
Директор Буковинського центру культури і мистецтва, майстер народного мистецтва Микола Шкрібляк привіз з собою намітки та плахти. Для їх виготовлення поєднані всі види ткацтва, які існують на Буковині.
Як розповів майстер, ці речі дуже дорогі, одну намітку, скажімо, треба було ткати від двох місяців до пів року, і використовувати для цього найтонші шліфувальні нитки з льону чи бавовни. Коштувала така намітка стільки, як хороша корова. Виготовляли їх ще до Другої світової війни. Зараз на Буковині залишилося лише дві майстрині, які володіють секретами цього унікального ткацтва.
«Не було б ткацтва, не було б інших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Отже, нам треба берегти, як зіницю ока, й усіляко поширювати його, бо полотно – символ нашого життя», – підсумував свою розповідь про ткацтво на Буковині й можливість залучати до нього колишніх воїнів і членів їх родин Микола Шкрібляк.
Уже втретє приїхали на форум українського ткацтва представники Борщівської школи народної сорочки з Тернопілля, технологію виробництва якої, внесено до національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України.
Ця унікальна технологія – вишивка по тканині з конопель вовняними, бавовняними, шовковими нитками вважалася довгий час втраченою, але ентузіасти зуміли відродити її і тепер існують цілі онлайн майстер-класи з виготовлення сорочок за старовинною унікальною технологією.
Ткані доріжки із села Карпилівка разом з майстринями привезла на форум начальниця відділу культури і туризму Рокитнівської селищної ради Юлія Лобур. Майже у кожній хаті в Карпилівці є ткацький верстат. Майстерність там передають з покоління в покоління, а ткані доріжки з поліського села вже є у домівках багатьох країн Європи та Америки.
Рядна, рушники та скатертини презентувала майстриня народного ткацтва Галина Логащук із Балашівки Березнівської міської ради. На домашньому верстаті, якому вже понад 200 років, вона за 30 років виткала, як стверджує, не менше тисячі погонних метрів полотна.
Майстрині з Рівненщини Орися Рябунець і Вікторія Степанюк показали присутнім колекцію вишитих поліським орнаментом сорочок.
Майстриня художнього ткацтва із села Злазне Головинської сільської ради Марія Шершун розповіла про реабілітацію ремеслами у етносадибі, яку вона створила у хаті, що дісталася їй у спадщину.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
