Письменниця з Рівного та авторка кота Інжира Олена Павлова створила «Українську Абетку» для всієї родини
-
-
>
-
>
-
>
374
З-під пера письменниці та художниці Олени Павлової з Рівного вийшла «Українська Абетка Кота Інжира».
Про те, як працювалося над новою книгою та чому її слід розглядати не як суто дитячий буквар, а як патріотичне видання з культовими українськими образами письменниця розповіла для Район.Культура.
Створити власну абетку для Олени Павлової було мрією семи останніх років. Та письменниця впевнена, що втілити бажання варто було саме зараз – під час війни проти української культури, коли ракети націлюють на поліграфії, росіяни знищують українських митців, а твори мистецтва вивозять за межі країни. Війна загострила відчуття, що діяти потрібно негайно, а на творення нового надихають мистецькі здобутки предків.
«Сто років тому був сплеск української культури, й ми можемо побачити, які дивовижні речі творили наші митці. Згодом їх розстріляв Радянський союз. Та зараз праця попередників надихає продовжувати роботу, бо ми не знаємо, що нас чекає», – пояснила Олена Павлова.
Назву для абетки письменниця запозичила з праці улюбленого українського художника Георгія Нарбута. Графік творив свою «Українську абетку», та не встиг її завершити.
«Я завжди хотіла, щоб в мене була ця книжка. Кілька років тому Олександр Савчук видав її, і вона мене надихала під час роботи над своєю», – поділилася спогадами художниця.
Та зазначила, що її абетка – не просто ще один екземпляр в українській колекції букварів, адже вона містить багато культових символів і є значно складнішою за книжки для вивчення літер.
«Я задумала її як книгу для читання усією родиною, тому що в цій абетці є складні теми, які вимагають пояснень. Наприклад, на літері «Г» на сторінці можна побачити грушу із «Кайдашевої сім’ї». У школі цей твір вчать у старших класах, але ж батьки можуть пояснити дитині, що вона означає, а якщо ні – то самому пригадати. Груша на межі — це символ українців, які є чудовими й прекрасними людьми, але усе одно можуть посваритися між собою за деревце», – додала вона.
Ілюстрації створювала сама художниця, а нею вигаданий персонаж кіт Інжир супроводжує читачів упродовж усієї книги. На кожну літеру припадає знакове для українців слово, а його репрезентує часто й не один культовий образ.
Зокрема літера «А» знаменує собою Азовське море. Та ілюстрація також містить зображення кота, який ловить рибу-бичка – символ Бердянська. А неподалік від них уже спалений російський корабель.
«Дивно, що «Russia today» досі не зробила новину про «Українську Абетку Кота Інжира», тому що це ж контент саме для них. Їхній корабель горить уже на першій сторінці абетки», – сказала Олена Павлова.
Літера «В» – волонтери. На малюнок до літери надихнула у 2022 році подруга та колишня колега письменниці Наталя Каташинська.
«Вона працює проєктною менеджеркою, і з початку вторгнення відкривала волонтерські збори з такою наполегливістю і системністю, як власні проєкти. Тому я подумала, що всі зараз займаються проєктним менеджерством, де є спільна мета – перемога України. Кожен робить щось своє: вчителі працюють на майбутнє, я надихаю когось котиками. Кажуть, цю війну може виграти не військо, а лише вся країна. Та для цього ми маємо об’єднатися й працювати разом», – розповіла авторка книги.
Через літеру «Е» показали «Енеїду». Котиків-козаків Олена Павлова змальовувала з ілюстрацій Анатолія Базилевича. «Енеїда» Івана Котляревського стала знаковою книжкою для української культури, а також першим твором, написаним сучасною українською мовою.
«Складати абетку – це пазл. Треба було не тільки знайти слово на одну букву, вибрати його з інших варіантів, а ще й створити ілюстрації. Наприклад, на «Л» дуже хотілося намалювати Львів, але у нас «л» – це любов за цитатою Григорія Сковороди: «Любов виникає з любові. Коли хочу, щоб мене любили, я сам люблю першим». Проте Львів все ж присутній у книзі, тому що є «Ь», на який не починається жодне слово. Тому я намалювала до неї свій улюблений Бернардинський монастир і таким чином все склалося на свої місця. Бо у слові Львів є м’який знак. Найкращі книжки самі складаються і ця абетка теж живе своїм життям», – сказала Олена Павлова.
Книжку надрукували за підтримки Українського інституту книги у накладі півтори тисячі примірників й розіслали до обласних центрів, а звідти – до бібліотек. Додрук для книгарень планують почати у січні.
«Я мрію, щоб це був не лише буквар, а книга для родин про сучасну Україну. Адже з кожної літери з цієї абетки можна написати підручник чи історичну повість, книжку можна везти за кордон як подарунок. А зображення котів – для тієї дитини, яка живе у кожному дорослому. Я рада, що абетка потрапила у книгозбірні, бо вони є місцем сили. Розум – це сила, так каже кіт Інжир», – додала письменниця.
Читайте також: У Миколаєві презентували книгу Ганни Половенко «Життя як уламок скла»
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
