Митці вінницького об’єднання MŌN показали чотиригодинний перформанс у сквері «Зерно» у Луцьку

Митці вінницького мистецького об’єднання MŌN влаштували у Луцьку партисипативний перформанс «Заголовок Зерн.О». Понад дві сотні лучан взяли участь в цьому інтерактивному дійстві, що тривало близько чотирьох годин. Дивилися, говорили, писали і навіть плакали. 

Захід відбувся у сквері «Зерно» — на перехресті вулиць Лесі Українки та Кривого Валу у центрі міста. Про це Район.Культура повідомили організатори – платформа «Алгоритм дій» та театр «Гармидер».

За їхніми словами, цей перформанс покликаний розкрити почуття, прийняти свої думки і зрозуміти: війна — це не лише індивідуальний, але й спільний досвід.

У сквері облаштували три різні локації, кожна з яких мала власну ідею:

• «Дивись та слухай» — галерея плакатів, маніфестів і рефлексій;
• «Відчуй та фіксуй» — портал для власних думок та емоцій;
• «Квіти тобі» — символічний простір, де можна зібрати капсулу пам'яті собі чи іншій людині.

Завершальною частиною стало мистецьке дійство у форматі плей-бек театру просто неба.

Дивись та слухай: мистецтво як свідок війни

Перша локація — імпровізована галерея, яка об’єднала плакати художниці Ліни-Марії Шлапак, датовані різними днями війни, маніфести та вірші ідейника та куратора перформансу Гліба Зельгіна, а також рефлексії вінничан, котрі збирали на початку повномасштабного вторгнення. 

Їх експонували на першому «Заголовку» у Вінниці два роки тому. Зараз лучани споглядають їх як метрику війни. 

Відчуй та фіксуй: портал до власних емоцій

«Тут є образ людини — це кожен з нас. Маленькі стікери на образі символізують Вінницю, великі — Луцьк. Це дозволяє створити мапу міст, де побував перформанс».

Квіти тобі: зерна надії

У третій локації учасники створювали капсулу пам’яті: писали листи у майбутнє та садили зернята або насінини у горщики. Їх можна було залишити собі або подарувати близькій людині.

«На початку березня я розставив по Вінниці горщики з підсніжниками, щоб нагадати людям про прихід весни. Тепер ми садимо зерна надії й віри одне в одного, адже ми всі пройшли через спільні переживання. Особливо символічно, що це відбувається у сквері біля «Зерна», яке також про віру у відродження», — розповідає Гліб Зельгін.

Рухова абетка: фінал

Завершальною частиною мистецького дня став плей-бек театр у пластичному форматі — частина великого проєкту MŌN «Зім’ята пам’ять». Під акомпанемент Костянтина Бушинського він об’єднав вінницьких митців та акторів театру «Гармидер». 

Другий простір запрошував переосмислити досвід через тіло і думки. Учасники записували слова чи емоції, які першими спадали на думку, а також шукали точки найбільшого напруження у своєму тілі під час позитивних і негативних переживань. Рефлексії мешканців Вінниці та Луцька об’єднали на одному папері. 

«За моїм спостереженням, у перші місяці війни ми переживали страх і невідомість. Зараз — втому. Цією галереєю хочеться показати, що оця згуртованість, яка була на початку, вона є всередині нас і зараз», — пояснює Гліб Зельгін.

Їхній пластичний перформанс був побудований на інтерактивній взаємодії з глядачами та спонукав лучан до діалогу. Кожен  присутній мав назвати будь-яке слово, а у відповідь отримував танець за авторською методикою рухової абетки Гліба Зельгіна.

«Щиро радію, що сквер «Зерно» стає справжнім магнітом для лучан та гостей міста, об’єднуючи їх навколо подій різних форматів — від фан-зони Олімпійських ігор до таких сенсових мистецьких перформансів.  Усі вони віддзеркалюються у скульптурі, як того й задумували її автори. Адже кожне відображення — це нова історія, поки воно змінюється — триває життя», — ділиться проєктна менеджерка «Алгоритму дій» та керівниця центру розвитку креативних індустрій «Або Або» Тетяна Зубрик. 

Довідково: «Зерно» —  двометрова скульптура з нержавіючої сталі, яка збирає донати на розмінування України у партнерстві з благодійним фондом «Повернись живим». Скульптуру створила мистецька група GAZ (Олексій Золотар і Василь Грубляк) з ініціативи платформи «Алгоритм дій».